Вікіпедія

Хортиця: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Shmurak (обговорення | внесок)
23 873 редагування
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 164:
На жаль, у наш час на Хортиці поки не відомо [[Пам'ятка археології|археологічних пам'яток]] кін. ХVI&nbsp;— поч. XVIIІ ст. Однак, є свідчення про те, що речі, які можуть бути датовані тим часом, випадково знаходили у ХІХ ст. місцеві мешканці. Так, [[Новицький Яків Павлович|Я.&nbsp;П.&nbsp;Новицький]] повідомляв про «гроші, срібні та мідні, часів Сигізмунда, [[Іван IV Грозний|Іоанна Грозного]] та інших»<ref>Новицький Я.&nbsp;П.&nbsp;Острів Хортиця на Дніпрі // Народна пам'ять про козацтво.&nbsp;— Запоріжжя: СП «Інтербук», 1991.&nbsp;— C. 103</ref>. За словами вчителя острів-хортицької школи, [[Меноніти|меноніта]] Якупа Куппа, у балці Велика Вербова він особисто знаходив кривий [[кинджал]], довгу [[Рушниця|рушницю]] та іржаву [[Кольчуга|кольчугу]], а в балці Куца&nbsp;— кілька старовинних монет. Між ними були схожі на риб'ячу луску (тобто московські, [[Петро I|допетровських часів]]), у тому числі й з написом «царь [[Борис Годунов|Борис]]» (тобто, кін. ХVI&nbsp;— поч. ХVІІ ст.). Траплялися монети з написами «не [[Російська мова|російською]] та не [[Німецька мова|німецькою мовою]]», з зображенням трьох левів, портретами правителів та людини на коні. У саду колоніста Я. Вібе знайшли дві гармати&nbsp;— мідну й залізну<ref>Яворницький Д.&nbsp;І.&nbsp;Запорожжя в залишках старовини і переказах народу / Д.&nbsp;І.&nbsp;Яворницький.&nbsp;— Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005.&nbsp;— Ч. І.&nbsp;— C. 121—123</ref>.
 
== Хортиця пiд час росiйсько-турецькоï вiйни 1735-1739 рр. ==
[[1734]] року царський уряд дозволив запоржцям повернутися на старі місця. Прибувши з татарських Олешок, вони заснували Нову Січ. Частину своїх військ запорожці тримали на Хортиці. У зв'язку з початком російсько-турецької війни восени [[1736]] року на острові була споруджена лінія укріплень з чотирьох редутів, що перетинала весь острів. Уже в перші місяці війни Хортиця стала одним із сигнальних пунктів, з якого передавалися сигнали на Січ. Як зазначає [[Шаров Ігор Федорович|Ігор Шаров]], козаки брали участь у війні в складі російської армії, головним чином вони вели розвідувальні операції серед татар Перекопської, Буджацької та Білгородськлої орд. З метою забезпечити вихід до Чорного моря, який контролювала Туреччина, Росія вирішила створити флотилію. Задля цього на Хортиці було влаштовано корабельню, на якій за короткий час виготовлено 410 річкових кораблів і човнів.
 
Під час чергової [[Російсько-турецька війна (1735—1739)|російсько-турецької війни 1735-1739 рр.]] Хортицю було перетворено на потужну базу [[Російська імперія|російської]] армії. У тодішніх документах вона отримала назву «Хортицкий [[Ретраншемент|ретраншемент]]», «Великохортицкий [[Шанець|шанець]]» та «Хортицкий остров» <ref>Шпитальов Г. Інженерні та оборонні споруди на Дніпрі періоду російсько-турецької війни 1736-1739 рр. // Чорноморська минувшина, 2016. – Вип. 11. – С. 3-16 (с. 5, 8)</ref>. У 1736 р. на острові була зведена перша лінія земляних укріплень, що складалася з чотирьох квадратних [[Редут|редутів]], поєднаних валами та ровами. Вона перетинала середню частину острова від балки Шанцевої до балки Широкої <ref>Кобалия Д.Р. Тропками Новицкого. Исторический путеводитель по Хортице (рукопись). – Запорожье, 2011. – 111 с. (с. 51)</ref>. У наступному, 1737 р., кораблі [[Дніпровська (Брянська) флотилія|Дніпровської флотилії]], що прямували для участі у штурмі турецького міста [[Очаків|Ачі-Кале (Очаків)]], були дуже пошкоджені й затримані під час проходження [[Дніпрові пороги|Дніпровських порогів]]. Тому нове місце для будування та ремонту кораблів «ниже днепровских порогов... приискано на острове, именуемом [[Байда (острів)|Вышних Хортиц]], лежащем ниже порогов в 10-и верстах, на котором лежащий пост занят и [[Ретраншемент|ретраншамент]] заложен (у жовтні 1737 р. – ред.) и команда оставлена... И то место... назначено именовать Запорожскою верфью...» (інші назви – «Нижнепорожская» або «Хортицкая верфь» <ref>Материалы для истории русскаго флота. – Санктпетербург : печатано в типографии Морскаго министерства, в Главном Адмиралтействе, 1877. – Часть VI. – 771 с. (с. 613)</ref>; <ref> Шпитальов Г. Інженерні та оборонні споруди на Дніпрі періоду російсько-турецької війни 1736-1739 рр. // Чорноморська минувшина, 2016. – Вип. 11. – С. 3-16 (с. 8)</ref>. У вересні 1738 р. була зведена лінія укріплень, яка півколом оточувала велику ділянку на правому березі [[Старий Дніпро (Запоріжжя)|Старого Дніпра]], захищаючи із заходу Запорозьку верф <ref>Кобалия Д.Р. Тропками Новицкого. Исторический путеводитель по Хортице (рукопись). – Запорожье, 2011. – 111 с. (с. 55)</ref>.
Багато пам'яток з російсько-турецької війни 1735—1739 років, в якій брали участь запорожці.
 
Весною 1738 р. на захоплений росіянами [[Очаків|Очаків]] із [[Волощина|Валощини]] розповсюдилася епідемія [[Чума|чуми]], яка незабаром була занесена далі на північ. Через це у серпні-вересні російські війська були вимушені зруйнувати й покинути Очаків, [[Кінбурн|Кінбурн та інші укріплені пункти у пониззі [[Дніпро|Дніпра]], а [[Дніпровська (Брянська) флотилія|Дніпровська флотилія]] перебазувалася на Хортицю <ref>Шпитальов Г. Інженерні та оборонні споруди на Дніпрі періоду російсько-турецької війни 1736-1739 рр. // Чорноморська минувшина, 2016. – Вип. 11. – С. 3-16 (с. 9-11)</ref> . За донесенням [[Контр-адмірал|контр-адмірала]] В.О. Дмітрієва-Мамонова вже на початку вересня 1738 р. на 347 кораблях, що знаходилися біля Хортиці рахувалося лише 929 дужих служителів (тобто тільки по двоє-троє на одне судно – ред.) <ref>Материалы для истории русскаго флота. – Санктпетербург : печатано в типографии Морскаго министерства, в Главном Адмиралтействе, 1877. – Часть VI. – 771 с. (с. 670)</ref>. У зв'язку з прибуттям флоту на острові розгорнулося будівництво нових укріплень. У 1738 р. з'явилися: лінія з 7 [[Редут|редутів]] упоперек Хортиці, від скелі Вошивої на [[Новий Дніпро|Новому Дніпрі]]; лінія з 4 редутів біля східної частини північного краю Хортиці; 2 редути на змитому у ХІХ ст. о. Малий Дубовий у Новому Дніпрі. У 1739 р. були зведені: лінія з 10 редутів від [[Балка (форма рельєфу)|балки]] Музичиної до балки Каракайки; лінія з трьох редутів уздовж правого берега Старого Дніпра аж до [[Урочище|урочища]] Царська Пристань. Всі редути Хортицького [[Ретраншемент|ретраншементу]] були пов'язані між собою земляними валами й ровами та дерев'яними рогатками <ref>Кобалія Д.Р. Хортицький ретраншемент 1736-1739 рр.: характеристика фортифікації та сучасний стан // Південна Україна ХVIII-ХІХ століття. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. – Запоріжжя, 1998. – № 3. – С. 88-95 (с. 88-89)</ref>.
До зруйнування Січі (1775) Хортиця належала до володінь [[Запорозька Січ|Запорізької Січі]]. Під час російсько-турецької війни 1735—1739&nbsp;рр. на Хортиці збудовано укріплення, залишки яких збереглися.
 
Всередині укріплень були збудовані до 400-450 різних приміщень: [[Причальні споруди|причали]], склади будівельних матеріалів, помешкання для морських команд, солдатських екіпажів і робітників тощо <ref>Кобалия Д.Р. Тропками Новицкого. Исторический путеводитель по Хортице (рукопись). – Запорожье, 2011. – 111 с. (с. 71)</ref>; <ref>Шпитальов Г. Інженерні та оборонні споруди на Дніпрі періоду російсько-турецької війни 1736-1739 рр. // Чорноморська минувшина, 2016. – Вип. 11. – С. 3-16 (с. 8)</ref>. Умови перебування [[Гарнізон|гарнізону]] були вкрай важкими: не було елементарних засобів боротьби з [[Інфекція|інфекцією]], тисячі хворих людей погано харчувалися і важко працювали. «И великое благодарение можно богу воздать, что так осень продолжилась без великой стужи: ежели бы ранее зима пришла, то б подлежало всем умирать, ибо в далном разстоянии замерзли, правианту малое число, да и от неприятеля подлежало быть страху великому» – писав [[Контр-адмірал|контр-адмірал]] Я.С. Барш <ref>Барш Я.С. Юрнал краткой и послужной список с начала морской службы Якова Барша с 1707 году. – Ч. ІІ. 1726-1740 гг. / Публ. В.Г. Геймана // Сборник Государственной публичной библиотеки им. М.Е. Салтыкова-Щедрина. – Ленинград, 1955. – Вып. 3. – С. 7-49 (с. 29)</ref>. [[Чума|Чума]] завдала [[Дніпровська (Брянська) флотилія|Дніпровській флотилії]] та військам нищівного удару. 24 травня 1738 р., заразившись на Хортиці, у районі Очакова помер [[Віце-адмірал|віце-адмірал]] Н.Я. Сенявін <ref>Кобалия Д.Р. Тропками Новицкого. Исторический путеводитель по Хортице (рукопись). – Запорожье, 2011. – 111 с. (с. 81)</ref>. «Февраля 11 (1739 р. – ред.) незапно и скоропостижно контр-адмирал Мамонов, жалуяся головою и сидя за столом обедав, ударив в голову рукою, охнул и умер, которой и свидетельствован, но токмо опасной болезни у него не обыскалось. И погребен на Хортицком острову и с церемониею» <ref>Барш Я.С. Юрнал краткой и послужной список с начала морской службы Якова Барша с 1707 году. – Ч. ІІ. 1726-1740 гг. / Публ. В.Г. Геймана // Сборник Государственной публичной библиотеки им. М.Е. Салтыкова-Щедрина. – Ленинград, 1955. – Вып. 3. – С. 7-49 (с. 31)</ref>. Під час зимівлі 1738-39 рр. на території ретраншементу померло 509 військовослужбовців, тобто щодня помирало не менше п'яти людей. На острові залишилося до 14 кладовищ того часу <ref>Кобалия Д.Р. Тропками Новицкого. Исторический путеводитель по Хортице (рукопись). – Запорожье, 2011. – 111 с. (с. 85-86)</ref>.
 
Через хвороби, виснаження й смертність було абсолютно недостатньо людей, які б слідкували за кораблями флотилії. Вже під час потужного весняного льодоходу 1739 р. виявилася непридатність острова Хортиці для розміщення біля нього великої [[Корабельня|Корабельні]] й значної кількості суден: «...по самой крайней нужде Хортицкий остров избран за удобный, что оный к [[Дніпрові пороги|порогам]] ближе и полая вода его не потопляет, и судам тамо расположиться пространнее, но и при оном в осень и весною от льда закрытия не имеется и суда вредить может. И на нем для [[Елінг|элингов высоких мест за каменными берегами разрывать невозможно, а на низких делать за прибылою водою неудобно, которыми суда из воды вытаскивать уже по брусьям и по доскам, и в том самая невозможность от безлюдства... И в безлюдстве морская команда и суда приходят в вяшую худость, а паче быстротою реки выдирается из оных конопать и весьма текут, что и уливаться водою не можно, отчего ежедневно при Хортице затопают судна по 2 и по 3» <ref>Материалы для истории русскаго флота. – Санктпетербург : печатано в типографии Морскаго министерства, в Главном Адмиралтействе, 1877. – Часть VI. – 771 с. (с. 679)</ref>. В наш час затоплені судна [[Дніпровська (Брянська) флотилія|Дніпровської флотилії]] вивчаються [[Археологія|археологами]] [[Національний заповідник «Хортиця»|Національного заповідника «Хортиця»]]. З дна ріки вже піднято й реставрується [[Запорозькі козаки|Козацький]] «новоманерний» човен, [[Дубок (човен)|запорозький дуб]], [[Бригантина (судно)|бригантина]], [[Дубель-шлюпка|дубельшлюпка]], деталі інших суден, велика колекція [[Якір|якорів]], вогнепальної та холодної зброї, безліч інших предметів. Знахідки, виставлені в реставраційному ангарі на о. Хортиця, викликають великий інтерес <ref>Лисенко Т.М. Історія дослідження акваторії Дніпра в районі острова Хортиця // Заповідна Хортиця. – Запоріжжя : Кругозір, 2015. – С. 128-133. (с. 129-132)</ref>.
 
У сер. липня 1739 р. безпосередньо біля Хортиці (імовірно, у лівобережному урочищі Сагайдачне – ред.) [[Запорозькі козаки|Запорожцями]] був убитий [[Кошовий отаман|кошовий отаман]] Яків Тукало, про що повідомляє [[Контр-адмірал|контр-адмірал]] Я.С. Барш: «Июля в половине пришло запорожское войско, которое идет на помощь [[Генерал-фельдмаршал|генералу-фелтьмаршалу]] Фонлессию (фон Лассі – ред.) и по обещанию генерала-фельтьмаршала [[Бургард-Крістоф Мініх|Фонминиха]] (фон Мініха – ред.) требовано от [[Генерал-майор|генерала-маэора]]Браткина (фон Братке – ред.) подъемных денег, с чем бы им иттить возможно было к армии, а оных было до 3000. Генерал-маэор Браткин, не имея денег, заимообразно от меня требовал, понеже у меня денежная сумма имелась, которому 1200 [[Російський рубль|руб.]] и отдано, и он тем казакам те денги отдал, и переправляли их на байдаках чрез [[Дніпро|Днепр]] с Хортицкаго острова. И как оные переправились, зделалось несогласие о разделении денег, кашеваго своего убили и выбрали другово, которой у них был [[Осавул|есаул]] кашевым. А того убитаго тело, положа в гроб, и отослали для погребения в [[Нова Січ|Сечю]] <ref>Барш Я.С. Юрнал краткой и послужной список с начала морской службы Якова Барша с 1707 году. – Ч. ІІ. 1726-1740 гг. / Публ. В.Г. Геймана // Сборник Государственной публичной библиотеки им. М.Е. Салтыкова-Щедрина. – Ленинград, 1955. – Вып. 3. – С. 7-49 (с. 33)</ref>.
 
Після закінчення війни, у середині березня 1740 р., «пошли полки по [[Партія|Партиям]] с Хортитцкаго острова. Генерал-маэор Браткин, имея команду [[Ландміліція|лантмилицкую]], во всех постах ево ведения до 700 человек, и полки так были безлюдны, что под знаменами редовых и с [[Унтер-офіцер|ундер-афицеры]] было человек по 40 и по 50. А по объявлению [[Генерал-лейтенант|генерала-лейтенанта]] Фонштофеля во всю бытность в [[Очаків|Ачакове]] и на Хортицком острове умерших в полках, и с лантмилицкими счисляя, до 28.000 человек, кроме запорожских [[Донські козаки|донских казаков и приезжающих [[Маркітант|маркитентеров]], о которых и счисления не было» <ref>Барш Я.С. Юрнал краткой и послужной список с начала морской службы Якова Барша с 1707 году. – Ч. ІІ. 1726-1740 гг. / Публ. В.Г. Геймана // Сборник Государственной публичной библиотеки им. М.Е. Салтыкова-Щедрина. – Ленинград, 1955. – Вып. 3. – С. 7-49 (с. 35)</ref>.
 
Судна [[Дніпровська (Брянська) флотилія|Дніпровської флотилії]], що стояли на той момент біля Хортиці, були там залишені через неможливість доправити їх за [[Дніпрові пороги|пороги]] уверх за течією. Усі вони поступово затонули або були розібрані на будматеріали та паливо <ref>Кобалия Д.Р. Днепровская гребная флотилия в І половине ХVIII века. – Запорожье : Дике Поле, 2010. – 204 с. (с. 131)</ref>.
 
== Перiод Новоï Сiчi (1734—1775) ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Хортиця