Батуринська фортеця: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
NSayenko (обговорення | внесок)
NSayenko (обговорення | внесок)
Рядок 47:
Цей мис - ландшафтна домінанта, зона найвищої композиційної активності. З півдня його обмежує глибокий яр з урвистими схилами (місцева назва - Семенків яр); з півночі і північного заходу мис обрізається іншим яром (Степанівським), що теж виходить до річки. Тому укріплення потребував тільки напрям з напільного південно-західного боку. Укріплення Цитаделі складалися з двох (внутрішнього та зовнішнього) сухих ровів, земляного валу, гостроколу і чотирьох дерев'яних веж - однієї проїзної і трьох "глухих".
 
У 2004 р. на південно-східній стрілці цитадельного мису встановлено Пам’ятник жертвам [[Батуринська трагедія|Батуринської трагедії]] 1708 р., а в 2008 р. на його території за заними археологічних досліджень та архітектурними аналогіями збудовано архітектурно-меморіальний комплекс “Цитадель Батуринської фортеці”. [[Файл:Поселення укріплене багатошарове «Батуринська фортеця» 001.jpg|міні|праворуч|200пкс|Північна вежа. Реконструкція [[2008]] р.]]
 
Загальний вигляд другої складової укріплень Батурина - Фортеці - у плані дещо подібний до овалу, витягнутого по осі південний схід – північний захід. Вежі та брами були розташовані з західного і південного випуклого профілю Фортеці через приблизно однакові відрізки відстані; до східного краю примикала Цитадель. У східній частині укріплення Фортеці і Цитаделі становили єдину систему. Розміри Фортеці по лінії південний схід – північний захід – 600 м; по лінії південний захід – північний схід – 450 м. Площа Фортеці з Цитаделлю та укріпленнями складала 24,5 га. При цьому самі укріплення займали площу 45522,5 м².<ref>Саєнко Н. Планування та архітектурно-просторове вирішення оборонної лінії Батуринської фортеці //Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства / Ред. кол.: С. Ю. Зозуля,(гол.ред.), О. Б. Коваленко, О. М. Титова, О. Г. Самойленко (заст. гол. ред.), О. Д. Бойко та ін. – Вип. 24(27). – Ніжин-Київ: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2017. – с. 95-104.</ref>