Никифор Меліссен: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис
правопис
Рядок 55:
'''Никифор Меліссен''' (бл. [[1045]] — [[17 листопада]] [[1104]]) — політичний та військовий діяч [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]].
 
== життєписЖиттєпис ==
Походив з військовиків Бурців та аристократичного роду [[Меліссени|Меліссенів]]. Народився близько 1045 року в місті [[Дорілей]] ([[Фригія]]). Його батько належав до роду Бурців, а мати — Меліссенів. Замолоду отримав титул вестарха. У 1065 або 1066 року пошлюбив представницю знатного роду [[Комніни|Комнінів]]. Невдовзі призначається дукою [[Софія|Триадіци]] з титулом магістра. Після цього був судією та катепаном Кіпру.
 
Рядок 64:
1079 року втік до Малої Азії, де перетягнув на свій бік низку міст, а також отримав військову підтримку з боку сельджуків. На початку 1080 року оголосив себе імператором. До осені 1080 року Меліссена встановив владу над західною та центральною частинами Малої Азії. Для придушення заколоту імператор Никифор III відправив [[Олексій I Комнін|Олексія Комніна]], але той відмовився виступати проти шварґа. Тоді проти Меліссена відправлено військо на чолі із євнухом Іоанном. У лютому 1081 року Никифор Меліссен зайняв нікею. Але невдовзі опинився в облозі імператорських військ. Втім зумів відбити напади та змусити супротивника відступити.
 
У березні 1081 року зайняв місто [[Ускюдар|Хризополь]] (на азійському узбережжі Босфорської протоки). Тут довідався про початок повстання проти імператора Олексія Комніна. останньому Меліссен запропонував розділити імперію. При цьому погодився отримати її азійську частину. Але Комнін відмовився, запропонувавши титул цезаря. післяПісля деяких роздумів з огляду на успіху Олексія Комніна Никифор Меліссен погодився, склавши з себе титул імператора. В цей час Никифор III спрямував посланців до Меліссена з пропозицією зайняти Константинополь й стати імператором, але вони не дісталися адресату, оскільки їх було перехоплено [[Георгій Палеолог|Георгієм Палеологом]], вірним союзником Комніна.
 
Після сходження на трон Олексія Комніна отримав титул цезаря, посаду дуки Фессалоніки, а також усі доходи від цього міста пожиттєво. разомРазом з тим внаслідок союзу з сельджуками багато міст в Іонії, Фрігії, Галатії та Віфінії опинилися в руках мусульман. У жовтні 1081 року Никифор Меліссен брав участь у [[Битва при Диррахії (1081)|битві при Діррахіумі]], де нормани завдали візантійцям нищівної поразки, але зміг врятуватися. 1083 року відіграв важливу роль у битві при Ларисі. він одягнув імператорські шати, ставши в центрі візантійського війська, відтягнувши на себе основні сили італійських норманів, що бажали захопити імператора. В цей час справжній імператор Олексій I завдав раптового удару, завдяки чого ворога було переможено.
 
З кінця 1080-х ркоівроків воював проти печенізьких орд. 1087 року керував лівим флангом у битві при Дристрі, де візанттійці зазнали поразки, а Никифор Меліссен потрапив у полон. Того ж року його викупив імператор. навесніНавесні 1091 року відправився до феми Фракія для набору вояків з болгар та влохів, але запізнився на один день до вирішальної битви з печенгіамипеченігами [[Битва при Левуніоні|при Левуніоні]]. Того ж року брав участь у судовому засіданні в Філіппополі, де розглядалося повідомлення [[Адріан Комнін|Адріана Комніна]] про змову його небожа протосебаста і дуки Діррахіума [[Іоанн Комнін (протосебаст)|Іоанна]] з метою повалення імператора Олексія I. Зрештою протосебаста Іоанна було виправдано.
 
У 1095 році разом з Георгія Палеологом брав участь у відбиті нападу половців на землі центральної Болгарії в області Берроя. Помер у 1104 році.