Рух Опору (Італія): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 32:
Таким чином, до кінця квітня вся Північна Італія була звільнена силами патріотів від частин вермахту й італійських фашистів. Повстання відіграло значну роль у порятунку промислового потенціалу Північної Італії від знищення його частинами вермахту, що відступали, і створило передумови до подальшої консолідації демократичних сил країни. [[25 квітня]] — день початку загального визвольного повстання, був оголошений в Італії національним святом<ref>{{cite web|url=http://www.calend.ru/holidays/0/0/362/|title=День визволення від фашизму в Італії – 25 квітня|accessdate=2018-07-27|archiveurl=https://www.webcitation.org/6GGYCyqTp?url=http://www.calend.ru/holidays/0/0/362/|archivedate=2013-04-30}}</ref>.
[[Беніто Муссоліні]] з групою соратників 26 квітня висунувся до міста [[Комо]], де до нього приєдналась [[Ракеле Муссоліні|дружина]], втім наступного ранку дуче попрощався з нею та в ніч з 26 на 27 квітня долучився до загону з 200 німців, разом з якими висунувся в бік кордону з [[Швейцарія|Швейцарією]]. Трохи згодом до них приєднались [[Алессандро Паволіні]] — генеральний секретар Республіканської фашистської партії й коханка Муссоліні [[Клара Петаччі]]. Муссоліні їхав у кузові вантажівки у формі унтер-офіцера [[Повітряні сили Німеччини|люфтваффе]].
Вранці 27 квітня біля села [[Муссо]] колону зупинив партизанський патруль 52-ї Гарибальдійської бригади й розпочав догляд. Відповідно до домовленості з союзними військами, частини вермахту, що відступали, партизани безперешкодно пропускали до Швейцарії, затримуючи тільки італійців. Під час догляду вантажівки партизан Умберто Лаццаро впізнав дуче, після чого Муссоліні доставили до села [[Донго]], де той переночував у селянському будинку. Обставини страти Муссоліні до кінця не з'ясовані. Вважається, що керівництво Опору (зокрема, один з лідерів комуністів [[Луїджі Лонго]]) прийняло рішення стратити Муссоліні, й відповідний наказ був відданий [[Вальтер Аудізіо|Вальтеру Аудізіо]] (партизанське прізвисько — «полковник Валеріо»)<ref>{{cite web|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/5314574.stm|title=BBC NEWS | Europe | Mussolini heir calls for inquest|accessdate=2018-07-27|archiveurl=https://www.webcitation.org/6GGYFqYlf?url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/5314574.stm|archivedate=2013-04-30}}</ref>. За офіційною версією, Муссоліні та Клара Петаччі були розстріляні 28-го, о 16:10 біля воріт вілли в [[Медзегра|Джуліно ди Меццегра]], за іншими даними — о 12:30. Трупи Муссоліні й Петаччі пізніше були доставлені в Мілан і підвішені догори ногами неподалік від центрального залізничного вокзалу Мілана. Після того мотузки підрізали, й тіла деякий час лежали у стічній канаві. 1 травня Муссоліні й Петаччі були поховані на міланському цвинтарі Музокко (Чімітеро Маджіоре), у безіменній могилі на ділянці для бідняків.
| |||