Українське слово ''хліб'' ({{lang-rulang2|}} {{lang-be|ru|хлеб}}, {{lang-sla|хлѣбъ}}, {{lang-pl|chleb}}, {{lang-cs|chléb}}, {{lang-sk|chlieb}}, {{lang-hsb|chlėb}}, {{lang-dsb|klěb}}, {{lang-bg|хля́б}}, {{lang-mk|леб}}, {{lang-sr|хљѐб, хлѐб}}, {{lang-sl|chlѐb}}, {{lang-cu|хлѣбъ}}) походить від {{lang-x-slav|*хlěbъ}}. Припускається [[запозичення в праслов'янській мові|праслов'янське запозичення]] з {{lang-x-germ|*hlaiba-}} («хліб», «[[паляниця]]», «вимішаний у діжі хліб»), пор. {{lang-got|hlaifs}} («хліб»), [[давньоісландська мова|дісл.]] ''hleifr'', {{lang-ang|hlāf}}, {{lang-goh|hleib, leib}} («хліб, хлібина»), {{lang-de|Laib}} («коровай»), які зіставляються з {{lang-el|χλίβανος}} («[[посуд]] для випікання хліба»). Окрім того, існує думка, що це спільно успадковане з індоєвропейської прамови слово, однак об'єднати слов'янські і германські форми в одній праформі ({{lang-x-ie|*(s)klōibh-}}) досить важко. Ще менше підстав для припущення про європейське запозичення з [[урало-алтайська гіпотеза|урало-алтайського]] або з іншого джерела; зіставлялося з {{lang-ka|halli}} («смажене [[зерно]]») — множина ''xlebi''<ref name="ЕСУМ">{{ЕСУМ6}}</ref>.
