Громадянство України: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м оформлення |
AquatoR (обговорення | внесок) |
||
Рядок 17:
* другий був підготований комісією Міністерства судових справ, за ним під громадянством УНР розумілась державно-правова належність людини до Української держави, що утворює права і обов'язки громадянина; а громадянами УНР визнавались всі російські піддані, які осіло перебували в Україні до 19 липня 1914 р., а ті, які оселились після 19 липня 1914 р. і проживали на території УНР до оголошення цього закону, могли стати громадянами УНР, якщо упродовж 2 тижнів з дня опублікування закону подадуть заяву місцевому комісару.
Однак альтернативні проекти не були ухвалені УЦР. Після [[гетьманський переворот|перевороту]] 2 липня 1918 року [[Скоропадський Павло Петрович|гетьман]] ухвалив ''«Закон про громадянство Української Держави»''<ref>[http://www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?82 Закон Української Держави про громадянство. 2 липня 1918 р. ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 1, спр. 42, арк. 7]</ref>, основні його положення були запозичені з проекту закону про громадянство УНР.<ref name=ЕІУ /><ref>Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. Т. 2 (158-161 с.)</ref>
Під час [[розпад СРСР|розпаду СРСР]] 16 липня 1990 р. була прийнята [[Декларація про державний суверенітет України]] (Української РСР). Там в розділі ІV було проголошено, що [[Україна]] віднині має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР. Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство ( 1636-12 ). Громадяни незалежної Української РСР проголошувалися вільними та рівними перед законом незалежно від походження, статі, освіти та ін..
| |||