Димитрій Солунський: відмінності між версіями

[[Файл:Св. Дмитрий Солунский - Google Art Project.jpg|right|thumb|250px|[[Димитрій Солунський (мозаїка 12 ст.)|Святий Дмитро Солунський (мозаїка]] з собору [[Михайлівський Золотоверхий монастир|Михайлівського золотоверхого монастиря]], Київ, XII  ст.).]]

'''Дмитро́ Солу́ньський''' ({{lang-el|Δημήτριος της Θεσσαλονίκης}}, «Димитрій Фессалонікійський»; бл. [[270]]  — {{ДС|8|11|306}})  — [[християнство|християнський]] [[святий]]-[[великомученик]] із грецького міста [[Солунь]] ([[Салоніки]]). Виходець із римської [[сенатор]]ської родини. Загинув за віру, проколотий списами. Зображається у вигляді римського вояка зі списом. Один із найбільш шанованих святих у християнській традиції. У середньовіччі сприймався як патрон [[військова справа|військової справсправи]]и і [[лицар]]ства поряд зі святим [[Святий Юрій|Юрієм (Геогрієм) Змієборецем]]. У [[Римо-Католицька Церква|Римо-католицькій церкві]] його день відзначають [[8 жовтня]]. День вшанування у східних і [[православ'я|православних]] церквах  — [[26 жовтня]] за [[Григоріанський календар|григоріанським календарем]], або [[8 листопада]]  — за [[юліанський календар|юліанським календарем]]. На честь святого в Україні побудовано й іменовано багато церков. В українських церквах згадуваний як славний великомученик '''Дмитро́ Мирото́чець'''.

Якось же зайшли варвари на межі Солуньські й охрест міста багато людей полонили, взяли й двох красних дівиць і повели в свою землю, подарувавши їх князю своєму,  — були-бо обидві майстрині у вишиванні, всілякі види квітів, і дерев, і пташок, і звірів, і лиць людських уміли добре зображати шиттям. Довідався князь про майстерність їхню в тому ділі і каже їм: "«Чув я, що в землі вашій є Бог Дмитро, і великі чудеса він чинить, вишийте ж бо на полотні його образ, щоб і я поклонився йому"». Діви ж мовлять: "«Не бог Дмитро, але великий слуга Божий і помічник християнам. Не осмілимося учинити цього, княже, знаємо-бо, що не пошанувати його, а наругу вчинити йому хочеш"». Князь же говорить: "«В руках моїх життя ваше й смерть, вибирайте, що хочете: або учиніть те, що велю вам, і живі будете, або, не виконавши наказаного, помрете відтак"». Вони-бо, злякавшись страхом смерті, почали вишивати на полотні образ святого Дмитра. Коли ж настав день пам'яті його, довершено було того образа, і тієї ночі сиділи при п'яльцях ті діви, лягли на образ і почали плакати: "«Не прогнівайся на нас, мучениче Христовий, знаємо-бо, що беззаконний князь хоче наругу вчинити святому образові твоєму; знай же, що не хотіли ділом нашим зображати лиця твого, але неволею те учинили, боячись гіркої смерті"». І так плакали над образом і позасинали. І як колись ангел Авакума, так святий Дмитро узяв тих дів із образом своїм і із полону переніс тієї ночі до Солуня на свято своє й поставив біля гробу свого у церкві, де звершувалося всенічне співання. Побачили люди чудо це, здивувалися, а діви ті, збудившись, вигукнули: "«Слава Богу, де це ми є!" » — і гадали, що сон бачать. Коли ж переконались, що в Солуні вони й бачать гробу святого, голосно подякували своєму заступникові, святому Дмитру, і все про себе всім оповіли. Пораділи солуняни на таке преславне диво і святкували радісно день святого Дмитра. Образ же його вишитий над [[вівтар]]ем поставили, і численні від нього чудеса бували на славу Бога, в Трійці єдиного, Йому ж честь, і подяка і поклоніння від усього живого буде навіки. Амінь.