Пізній палеоліт України: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 54:
=== Мікокський технокомплекс ===
Найпізніші мікокські стоянки України відносяться до [[Аккайська культура|аккайської]], [[Старосільська культура|старосільської]] та [[Киїк-кобинська культура|кіїк-кобинської]] культури Криму, з пам’ятками: [[Заскельне|Заскельна]] VІ, шар 3, [[Пролом]] І і ІІ, [[Буран-Кая]] ІІІВ.
=== Оріньяцька культура ===
[[Оріньяцька культура]] від однойменної печери у Піренеях характерний мікровкладнями типу кремс-дюфур у вигляді лусочок з дрібною ретушшю по краю, нуклеподібні високі скребачки (карене, рабо, з носиком), багатофасеткові різці, великі пластини з виїмками, а також кістяні наконечники ''младечського типу'' та з розщепленою основою.
Протооріньяк з’явився на півдні Європи 40 тисяч років тому, й був поширений у Європі приблизно від 37 до 28 тисяч років тому.
В Україні відома лише одна достовірно оріньякська пам’ятка — [[Сюрень (археологія)|Сюрень]] І у Кримських горах, датована близько 29 тисячою років тому. Можливо, оріньякськими є стоянки Ворона ІІІ (гирло річки [[Ворона (притока Дніпра)|Ворона]] у села [[Воронівка (Синельниківський район)|Воронівка]]) у Надпоріжжі та [[Зелений Хутір]] на Одещині. Людський зуб з Сюрені І, ймовірно, повя’зує антропологічно носіїв епіоріньякських стоянок середньо-давньокам’яної доби в Надчорномор’ї та Надозів’ї.
=== Селетська культура ===
Названа від печери Селета в Угорщині,характерна двобічно обробленими вістрями а також відсколовою технологією, архаїчними сплощеними нуклеусами паралельного зняття, грубими кінцевими скребачками, часом трикутної форми, з ретушованими краями, оріньякоїдними нуклеподібними високими скребачками, окремими скреблами та гостроконечниками мустьєрського типу, зубчастми формами. В Центральній Європі пам’ятки з двобічно обтесаними вістрями селетського типу датують у межах 40—30 тисяч років тому. Знахідки зубів неандертальців на селетських стоянках ([[Дзерави Скали]]) свідчить про походження селетського населення саме від них, що були носіями мікоку у Центральній Європі.
В Україні селет датується 32-27 тисячами років тому за найдавнішою стоянкою Буран-Кая-ІІІС та наймолодшою стоянкою Міра.
Стоянки селетського кола:
* в Україні належать [[Стінка]], [[Буран-Кая]] ІІІС (Крим; 32 тисячі років тому; унікальні дрібні біфаси у формі трапецій; шар ІІІС перекриває горизонт В з виразними виробами мікоку, властивим неандертальцям), [[Міра]] (Запоріжжя; 27-28 тисячі років тому; мікрорубильця стоянки мають паралелі у [[Городцовська культура|городцовській культурі]] Середнього Подоння), [[Вись]] (Кіровоградська область; трикутні вістря тотожні стрілецької культури Подоння, але численні оріньякоїдні нуклеподібні високі скребачки мають прямі паралелі в Молдовському селеті), [[Королево]] ІІ (Закарпаття; листоподібні вістря зближують її з печерою Селета) та [[Іллінка]],
* в Молдові — [[Бринзени]], [[Корпач (Молдова)|Корпач]], [[Бобулешть (Молдова)|Бубулешти]] і [[Буздужани]];
* в Росії:
** [[Бирюча Балка]] на Нижньому Подонні,
** Стрілецька, [[Костенки]] І, шар 2 і 3, Костенки 11 і 12 й інші на Середньому Подонні,
** [[Сунгир]] на Верхньому Надволжі.
У Східній Європі селетські стоянки датуються 36—27 тисячами років тому, які, ймовірно, передували оріньякським та певний час співіснували з ними. Більшість дослідників виводить східноєвропейський селет від кримського мікоку, на який, ймовірно, вплинули носії пізньо-давньокам’яної технології обробки кременю
== Джерела ==
| |||