Никифор Бриєнній Молодший: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Картка:Особа | ім'я = Никифор Бриєнній Молодший | місце_проживання = | зобра... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 15:
| відомий_(відома) =
| рід_діяльності =
| титул = цезар і пангиперсебаст
| посада =
| термін =
Рядок 31:
| герб =
}}
'''Никифор Бриєнній Молодший''' (*''Νικηφόρος Βρυέννιος'', [[1062]] —[[1137]]) — державний та військовий діяч, дипломат, історик [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]].
== Життєпис ==
Походив зі знатного роду [[Бриєннії]]в. Син [[Никифор Бриєнній Старший|Никифора Бриєннія]], дуки Діррахіума. Народився 1062 року в Орестіаді (біля Адріанополя). Опинився у вирі заколоту на чолі свого батька проти імператора Михайла VII, а потім Никифора III. після поразки 1078 року опинився разом з батьком в родинних маєтках.
Піднесення Никифора Бриєннія Молодшого відбулося зі сходженням на трон [[Олексій I Комнін|Олексія Комніна]]. Брав участь у військових кампаніях проти італійських норманів у 1081—1083 роках, печенігів у 1087 та 1091 роках.
У 1097 році звитяжив під час оборони стін Константинополя, на який напав [[Готфрид Бульйонський]]в, один з очільників Першого хрестового походу. ТОго ж року оженився на доньці імператора, отримавши титул пангиперсебаста.
У 1107 році діяв проти Боемунда Тарентського, князя Антіохійського. Сприяв укладанню Девольського договору у 1108 році, за яким Боемунд визнав зверхність Візантії. Бриєнній завізував цей договір, а його дружина записала. 1111 році отримав титул цезаря.
У 1116 році брав участь у військовій кампанії, метою якою було захоплено Іконія (Коньї), столиці Румського султанату. Звитяжив у [[Битва під Філомеліоном|битві під Філомеліоном]].
У 1118 році після смерті імператора Олексія I відмовився брати участь у змові його дружини [[Анна Комніна|Анни]] та тещі [[Ірина Дукена|Ірини]] проти нового імператора [[Іоанн II Комнін|Іоанна II]].
У 1137 році брав участь у військовій кампанії імператора до Сирії. відчув нездужання. Тому повернувся до столиці. Тут помер того ж року.
== Творчість ==
Є автором історичної праці «Історичні нариси» (Ὕλη Ἱστορίας), що охоплюює період з 976 до 1087 року. ЇЇ було розпочато невдовзі після смерті імператора Олексія I Комніна й створено на прохання тещі та дружини.
Праця Бриєннія є одним з найважливіших джерел з історії Візантії періоду Македонської династії, династії Дук та початку династії Комнінів. Користувався відомостями, наданими його батьком, імператором Олексієм I, творами [[Михайло Пселл|Михайла Пселла]], Іоанна Скиліци. Не уникнив суб'єктивної думки під час надання характеристики історичним особам. Водночас намагався наслідувати стиль [[Ксенофонт]]а.
== Родина ==
Дружина — [[Анна Комнін|Анна]], донька імператора [[Олексій I Комнін|Олексія I]]
Діти:
# [[Олексій Брієнній Комнін]] (біля [[1102]] — між [[1161]] і [[1167]]), мегадукс
# Іоанн Дука (біля [[1103]] — не раніше [[1173]])
# Ірина II Дукена (біля [[1105]] — ?)
# Марія Брієнна Комніна ([[1107]] — ?)
== Джерела ==
* John Norwich, Byzantium, The Decline and Fall, New York, Alfred A. Knopf, 1996 (ISBN 0-679-41650-1).
* Leonora Neville, Heroes and Romans in Twelfth-Century Byzantium: The Material for History of Nikephoros Bryennos, Cambridge & New York, Cambridge University Press, 2012 (ISBN 1107009456).
[[Категорія:Візантійські військовики]]
[[Категорія:Візантійські історики]]
[[Категорія:Брієннії]]
| |||