Типи гладіаторів: відмінності між версіями

Список типів гладіаторів включає різні типи [[гладіатор]]ів залежно від їхнього озброєння, а також терміни, які уживали щодо різних посад, пов'язаних з гладіаторською підготовоюпідготовкою та боями.

[[FileФайл:Eugène Delacroix (attr) Gladiatoren im Kolosseum.jpg|міні|праворуч|Бестіарії на картині [[Ежен Делакруа|Ежена Делакруа]] «Гладіатори у Колізеї»|210x210px]]

'''Бестіа́рій''' (''bestiarius'')  — гладіатор, призначений для бою з хижаками. Назва походить від ''bestia''  — «звір», «тварина». Перші бестіарії були слабко озброєні, ними зазвичай робили засуджених на смерть злочинців. Вони належали до найменш підготовлених гладіаторів і не користувались повагою глядачів. Озброєння бестіарія  — спис. Майже все його тіло було оголене і нічим не захищене. Ці бої мало нагадували поєдинки: скоріше це було просте цькування хижаками, фактично один з видів смертної страти. Іноді кілька звірів випускали на групу озброєних бестіаріїв.

[[FileФайл:Hoplomaque.jpg|thumb|Гопломах. Сучасна реконструкція|100пкс]]

'''Велі́т''' (''veles'', множина  — ''velites'')  — гладіатор, озброєний [[Сулиця|дротиками]] (''hastae velitares''). Гладіатори-веліти наслідували озброєнням та тактикою давньоримських легких піхотинців-[[Веліти|велітів]], за аналогією з якими й отримали свою назву.

[[FileФайл:Hopplomachus vs Thraex small.jpg|міні|праворуч|Гопломах (ліворуч) у двобою з фракійцем. Сучасна реконструкція]]

'''Димахе́р''' (''dimachaerus'')  — досить рідкий тип гладіатора. Слово ''dimachaerus'' буквально значить  — «з двома шаблями», «двошабельник» (від {{lang-el|διμάχαιρος}}). Обладунок димахера складався з шолома, коротких поножів і кольчуги ([[лорика гамата]]). Шолом мав закрите забрало з решіткою і широкі криси. Був озброєний двома кривими мечами-[[Махайра|махайрами]] (''machaera''), або кинджалами-[[Сика|сиками]].

[[FileФайл:Gladiator eques 01.jpg|міні|праворуч|Гладіатор-еквіт]]

'''Екві́т''' (''eques'', множина &nbsp;— ''equites'')&nbsp;— тип гладіатора, що бився на коні. Буквально &nbsp;— «вершник»; «еквітами» звали також [[Давньоримська кіннота|давньоримських кавалеристів]]. На відміну від більшості гладіаторів, які билися оголеними по пояс, еквіти носили [[туніка|туніки]] без рукавів, підперезані поясом. Обладунок еквіта складався з шолома, кавалерійського круглого щита-[[Парма (щит)|парми]] (''parma equestris'') діаметром 60 &nbsp;см і [[наручі|наруча]] на правій руці. Шолом мав широкі криси, забрало з решіткою і не мав верхів'я. З боків вставлялися пера. Іноді еквіти вдягали лускоподібний обладунок (''[[лорика сквамата]]''). Озброєний еквіт був списом-[[Гаста|гастою]] (''hasta'') і гладіусом. Еквіти відкривали гладіаторські бої: билися вранці, одразу після урочистої [[Гладіатор#День ігор|помпи]], передуючи цькування звірів, страту злочинців та бої піших гладіаторів. Тактика бою еквітів наслідувала звичайну тактику римської кінноти: метнувши спис, вони спішувалися і билися мечем: верховий бій у часи, коли ще не були відомі [[Стремено|стремена]], був вельми незручним. На арені еквіти билися виключно між собою<ref>{{Cite book|title = Junkelmann 2000, pp. 37 and 47-48|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.

[[FileФайл:Jean-Leon Gerome Pollice Verso.jpg|міні|праворуч|Мірмілон з переможеним ретіарієм на картині «Pollice Verso» («Пальці донизу») [[Жан-Леон Жером|Ж.-Л. Жерома]]|209x209px]]

'''Мірмі́ло́н, мурмі́ло́н''' (''myrmillo, murmillo'', множина &nbsp;— ''myrmillones, murmillones'') &nbsp;— один з найпоширеніших типів гладіаторів. Згідно одній з версій, свою назву ці гладіатори отримали тому, що на шоломі вони носили зображення риби «мормір» ({{lang-el|μόρμυλος, μορμύρος}}). Слід мати на увазі, що зараз [[Морміри|«мормірами»]] зовуть африканських прісноводих риб, проте у давнину словом ''μόρμυλος, μορμύρος'' могли звати і певний вид риби, поширений у [[Середземне море|Середземному морі]]. Самі мірмілони, як припускають, походять від гладіаторів-[[Галли|галлів]]. Обладунок мірмілона складався з шолома, поруча на правій руці, короткого (нижче коліна) поножа на лівій нозі, великого щита&nbsp;— [[Скутум|скутума]]. Панцира він не мав, бився оголеним до пояса, що давало можливість продемонструвати публіці могутній торс та гру м'язів. Шолом мірмілона мав широкі поля, забрало з решіткою і характерний гребінь у вигляді риби, який міг бути посрібненим. Бився мірмілон звичайним мечем римської піхоти&nbsp;— [[Гладіус|гладіусом]]. Коли з ІІ-ІІІ ст. н. &nbsp;е. мірмілони отримали замість гладіуса довший меч-[[Спата|спату]], вони стали зватися «мірмілони-спатарії» (''myrmillones-spatharii'').

'''Пармула́рій''' (''parmularius'') &nbsp;— термін, уживаний щодо будь-якого типу гладіаторів, які носили маленький щит-[[Парма (щит)|парму]] (''гопломахів, еквітів'', можливо, ''фракійців'').

=== Провокатор ===

[[FileФайл:Provacatores show fight 01.jpg|міні|праворуч|Двобій провокаторів дерев'яними мечами-рудисами. Сучасна реконструкція]]

'''Провока́тор''' (''provocator'') &nbsp;— цей тип гладіатора походив, вірогідно, від засуджених на смерть злочинців і був відомий ще з часів Республіки. Обладунок провокатора складався з поруча на правій руці, короткого поножа на лівій нозі, нагрудної пластини-кардіофілакса (''cardiophylax'') у вигляді прямокутника або півмісяця, який кріпився до грудей ременями, шолома і щита, трохи меншим за [[скутум]] мірмілона. Шоломи провокаторів на початку нічим не відрізнялися від шоломів [[легіонер]]ів. Але з ІІ ст. н. &nbsp;е. поступово еволюціонували у закритий шолом з забралом, який мав круглі заґратовані отвори для очей, і з великими крисами, що захищали шию. Шолом провокатора верхів'я не мав, лише з боків його вставлялися пера. Озброєний провокатор був мечем-гладіусом. З ІІ-ІІІ ст. н. &nbsp;е. гладіус замінюється на [[Спата|спату]], провокатори з нею тепер зовуться «провокатори-спатарії».

[[FileФайл:Rétiaire.jpg|thumb|Ретіарій. Сучасна реконструкція]]

[[FileФайл:Retiarius stabs secutor (color).jpg|міні|праворуч|Ретіарій і секутор. Мозаїка у Неннізі (Німеччина), ІІ-ІІІ ст. н. &nbsp;е.]]

Ретіарії були легкоозброєним типом гладіатора, що (у поєднанні з відсутністю щита) змушувало їх постійно рухатися під час бою, уникаючи близького бою. Сітка ретіарія мала круглу форму діаметром близько 3 &nbsp;м та була споряджена свинцевими тягарцями по краях, і можливо, кріпилася мотузкою до зап'ястка. Невідомо, наскільки вона ефективною. Її ретіарій тримав у захищеній лівій руці, щоб запобігти можливості завдання рани противником під час кидка. У разі удачі ретіарій прагнув опутати та повалити суперника, а потім завдати рішучий удар. Якщо ж противнику вдавалося заволодіти сіткою, ретіарій перерізав мотузку кинджалом і звільнювався. Тризубцем ретіарії одночасно атакували супротивника і відбивали удари. На арені ретіарій бився майже завжди з ''секутором'', іноді &nbsp;— з ''мірмілоном''. Ця пара (без сумніву, найвідоміша в наш час) уособлювала собою поєдинок рибалки та риби. Іноді ретіарій виходив битися проти двох секуторів одночасно. Тоді він розташовувався на помості, де лежало каміння, яким він жбурляв у супротивників, а секутори атакували його з двох сторін. Ретіарії були найменш престижними з типів гладіаторів (вирогідно, через відсутність класичного для римлян озброєння) і не користувалися повагою публіки.

'''Скута́рій''' (''scutarius'') &nbsp;— термін, уживаний щодо будь-якого типу гладіаторів, які носили щит-[[скутум]] (''мірмілони, секутори, провокатори''). Певно, [[поножі]] скутаріїв були дощо коротшими за поножі пармуларіїв: вони не сягали колін.

[[FileФайл:4140 - Milano - Antiquarium - Replica armatura gladiatore - Foto Giovanni Dall'Orto - 14-July-2007 - 1.jpg|міні|ліворуч|Шолом, щит та поножі фракійця. Реконструкція XIX &nbsp;ст.|204x204px]]

[[FileФайл:Thraex 01.jpg|міні|праворуч|Гладіатор-фракієць. Сучасна реконструкція.|206x206px]]

'''Фракі́єць''' (''Thraex'', множина &nbsp;— ''Thraeces'')&nbsp;— один з найпоширеніших типів гладіаторів. Вирогідно, цей тип гладіаторів з'явився в результаті появи у І ст. до н.&nbsp;е. великої кількості військовополонених [[Фракійці|фракійців]]. Спорядження цього типу повторювало національне фракійське: озброєний він вигнутим кинджалом-[[Сика|сикою]], обладунок складався з шолома, стьоганих обмоток на обох ногах, високих поножів, прямокутного невеликого сильновигнутого щита та поруча на правій руці. Шолом фракійця мав широкі криси, забрало з решіткою і характерне верхів'я у вигляді [[грифон]]а &nbsp;— одного з символів богині помсти [[Немезида (грецька міфологія)|Немезиди]].

Гладіатори-фракійці вважалися яскраво вираженим атакувальним типом бійців. Кривий кинджал давав їм певні переваги саме в близькому бою. Головними суперниками фракійців на арені були ''мірмілони''. Іноді фракійці також билися з ''гопломахами''.

'''Анда́бат''' (''andabata'', множина &nbsp;— ''andabatae'') &nbsp;— маловивчений сучасними дослідниками тип гладіатора. Точно відомо, що андабат бився в шоломі без прорізів для очей, або з єдиним прорізом&nbsp;— всліпу. Озброєні андабати були короткими кинджалами, можливо, до їхнього обладунку входила також [[кольчуга]] ([[лорика гамата]]). У період Імперії цей тип гладіаторів вже не зустрічався.

[[FileФайл:Bige Musée de Laon 050208.jpg|міні|праворуч|Античне зображення римської колісниці. Музей [[Лан (Ена)|Лана]] (Франція)]]

'''Еседа́рій''' (''essedarius'') &nbsp;— гладіатор, який бився на [[Колісниця|колісницях]]. Його назва походить від слова ''essedum'', яким римляни звали колісниці кельтів. На одній колісниці знаходилося водночас один чи два еседарії, у другому разі один управляв конями, другий був безпосередньо бійцем. Слово ''essedarius'' уживалося не тільки щодо гладіаторів, але й до кельтських воїнів-колісничих (у [[Гай Юлій Цезар|Гая Юлія Цезаря]] у [[Записки про Галльську війну|«Записках про галльську війну»]]). Можливо, з'явилися після походу Цезаря до Британії. Вони відомі тільки з описів (починаючи з І ст. н. &nbsp;е.), їхніх зображень не збереглося<ref>{{Cite book|title = Marcus Junkelmann, 'Familia Gladiatoria: "The Heroes of the Amphitheatre"' in The Power of Spectacle in Ancient Rome: Gladiators and Caesars, ed. by Eckart Köhne and Cornelia Ewigleben (Berkeley and Los Angeles, 2000), p. 63|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>, як нічого не відоме про їхню манеру бою. Можна припустити, що еседарій їздив на колісниці по краях арени і обстрілював піших противників з лука та метав у них дротики. Еседарії були зазвичай озброєні списами-дротиками, луком та мечем, іноді мали маленький щит. На колесах могли кріпитися гострі леза<ref name=":0">{{Cite web|url = http://sfw.so/engine/print.php?newsid=1148868085|title = Гладиаторы|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>.

'''Кест''' або '''цест'''{{ref+|Варіанти передачі назви пояснюються відмінностями між класичним і середньовічним читанням латинських слів|Ком|П}} (''cestus'') &nbsp;— кулачний боєць, [[Бокс|боксер]] на арені цирка. Назва походить від давньоримської боксерської рукавиці &nbsp;— [[кест]]а (''cestus'' або ''caestus'').

'''Лаквеа́рій, лаквера́рій, лаквеа́тор''' (''laquearius, laquerarius, laqueator'') &nbsp;— різновид ''ретіарія'', буквально &nbsp;— «озброєний ласо», «арканник». Спорядження складалося з [[ласо]] (''laqueus''), короткого списа і кинджала. Лаквеарії з'явилися досить пізно. Їхня тактика повторювала тактику ретіаріїв: вони старалися піймати противника арканом, а потім поразити кинджалом. Захисні обладунки були ідентичними &nbsp;— рукав-маніка та наплічник-галер.

[[FileФайл:Paegniarii gladiators (from Nennig mosaic).jpg|міні|праворуч|Пегніарії на мозаїці у Неннізі (Німеччина)]]

'''Пегніа́рій''' (''paegniarius'') &nbsp;— гладіатор, покликаний забавляти публіку у перервах між боями, коли бійці відпочивали. Назва походить від грецького слова ''παίγνιον'' («іграшка», «забавка», «комічна вистава»). Пегніарії були озброєні лише дерев'яними мечами-рудисами (''rudis'') та хлистами. Захисне спорядження складалося зі дерев'яного щита та дерев'яних щитків на руках і ногах замість поручів та поножів, а замість шолома вони обмотували голову тканиною. Пегніарії вчиняли жартівливі двобої. ‎На відміну від справжніх гладіаторів, вони могли прожити довге життя: відома [[епітафія]] пегніарію Секунду (''Secundus''), яка повідомляє, що він прожив 99 років, 8 місяців та 18 днів.

'''Прегенара́рій''' (''praegenarius'') &nbsp;— гладіатор, який виступав на початку мунусів, щоб «розігріти» публіку. Прегенарарії билися дерев'яними мечами (''rudis'') або іншою несправжньою зброєю (''arma lusoria''), а замість обладунків надягали одяг з товстої тканини.

[[FileФайл:Musée Arles antique 801.jpg|міні|праворуч|Статуетка гладіатора-самніта.|177x177px]]

'''Са́мніт''' (''Samnis'', множина &nbsp;— ''Samnites'') &nbsp;— тип гладіаторів періоду [[Римська республіка|Республіки]]. Свого часу був найпопулярнішим з усіх. Являв собою воїнів італьської області [[Самній|Самнію]], підкореної римлянами у ІІІ ст. до н.&nbsp;е. Спорядження цього типу гладіатора наслідувало національне самнітське. Обладунок самніта складався з шолома з заборолом, вбраного з гребенем або пір'ям (''galea''), великого щита (овального або прямокутного), шкіряного поножа на лівій нозі (''ocrea''), поруча-маніки і притаманного самнітам тридискового панцира. Озброєний самніт був списом і мечем-гладіусом.

[[FileФайл:Scissor 01.jpg|міні|праворуч|Гладіатор-скісор. Сучасна реконструкція|200px]]

[[FileФайл:Arbelas-knife.gif|міні|ліворуч|Кинджал-півмісяць скісора (арбеласа)|148x148px]]

'''Скі́сор''', правописний варіант '''сци́сор'''{{#tag: ref+|Варіанти передачі назви пояснюються відмінностями між класичним і середньовічним читанням латинських слів|Ком|group="ком."П}} (''scissor'', множина &nbsp;— ''scissores'') чи '''арбелас''' (''arbelas'', множина &nbsp;— ''arbelai'') &nbsp;— гладіатор, назва якого походить від слова ''scindo'' («ріжу», «кремсаю»){{#tag: ref+|Від {{lang-la|scissor}} через польське посередництво походить й [[діалекти української мови|укр. діал.]] ''цизорик'' («[[складаний ніж]]»)<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>. Справило воно вплив і на утворення сучасної орфографічної норми {{lang-en|scissors}} («[[ножиці]]»)<ref>{{cite web |url=https://www.etymonline.com/word/scissors|назва= scissors|автор= |дата= |веб-сайт=www.etymonline.com|видавець=Online etymological dictionary|url-архіву= |дата-архіву= |мертвий-url= |дата-доступу=19 липня 2018}}</ref>||group="ком."Ком}}. Інша назва &nbsp;— «арбелас» відома тільки через одне джерело (тобто є [[гапакс]]ом), тому точно ототожнити їх не вдається. Арбеласа згадує давньогрецький письменник [[Артемідор Далдіанський]] у своєму трактаті «Онейрокритика» («Снотлумач») як одного з гладіаторів, що можуть приснитися чоловікові, щоб показати перспективи шлюбу (арбелас уві сні, як і ''димахер'', провіщають погану дружину). Можливо, друга назва цього типу гладіатора походить від давньогрецького ''ἄρβηλος'', яке означало чоботарський ніж у формі півмісяця, схожий на ескімоський [[Улу (ніж)|улу]] &nbsp;— це пов'язувалось з характерною, досить екзотичною зброєю цього типу гладіаторів, яку скісор-арбелас тримав у лівій руці замість щита. Вона складалася з порожнистого верхів'я, надіваного на руку, з лезом у формі півмісяця (вирогідно, заточеного з усіх боків). Цією зброю він завдавав противнику несерйозних, але дуже кровоточивих ран. Окрім цієї зброї, цей гладіатор був озброєний коротким мечем-гладіусом, який він держав у правій руці. Обладунок скісора складався зі закритого шолома, [[кольчуга|кольчуги]] ([[лорика гамата]]) або пластинчатого обладунку [[лорика сегментата]], [[поручі (обладунок)|поруча]] на правій руці (''manica'') і коротких [[Поножі|поножів]] (''ocreae''). Шолом скісора був без [[Капелюх|крисів]] і решітки, з гребенем у вигляді плавця риби. Щита скісор, як і ''димахер'', не мав.

Скісор був одним з найбільш важкоозброєних типів гладіаторів. На арені скісори билися або між собою, або проти ''ретіаріїв''. Саме тому мабуть шолом скісора був аналогічний шолому ''секутора'' &nbsp;— обтічної форми з суцільним відкидним забралом і невеличкими отворами для очей.

{{примітки|group=ком.Ком}}