Типи гладіаторів: відмінності між версіями

'''''Бестіа́рій''''' (''bestiarius'') — гладіатор, призначений для бою з хижаками. Назва походить від ''bestia'' — «звір», «тварина». Перші бестіарії були слабко озброєні, ними зазвичай робили засуджених на смерть злочинців. Вони належали до найменш підготовлених гладіаторів і не користувались повагою глядачів. Озброєння бестіарія — спис. Майже все його тіло було оголене і нічим не захищене. Ці бої мало нагадували поєдинки: скоріше це було просте цькування хижаками, фактично один з видів смертної страти. Іноді кілька звірів випускали на групу озброєних бестіаріїв.

'''''Велі́т''''' (''veles'', множина — ''velites'') — гладіатор, озброєний [[Сулиця|дротиками]] (''hastae velitares''). Гладіатори-веліти наслідували озброєнням та тактикою давньоримських легких піхотинців-[[Веліти|велітів]], за аналогією з якими й отримали свою назву.

'''''Гоплома́х''''' (''hoplomachus'')  — досить поширений тип гладіатора. Своїм спорядженням імітував грецьких [[Гопліти|гоплітів]]. Саме слово ''hoplomachus'' походить від грецького '' ὁπλομάχος'' («озброєний боєць» або «воїн з [[гоплон]]ом»). Обладунок гопломаха складався з шолома, маленького круглого щита-[[парма (щит)|парми]], стьоганих обмоток (''fasciae'') на обох ногах або високих поножів (''ocreae''), поруча-[[маніка|маніки]] (''manica'') на правій руці. Шолом гопломаха мав широкі [[Капелюх|криси]], забрало з решіткою, верхів'я з [[Плюмаж|плюмажем]]. З боків шолома вставляли пір'я. Озброєний гопломах був списом-гастою (''hasta'') та кинджалом-[[пугіо]] (''pugio'').

'''''Галл''''' (''Gallus'')  — тип гладіаторів періоду [[Римська республіка|Республіки]]. Обладунок і зброя гладіаторів-галлів мав нагадувати [[Галли|галльських]] воїнів. Вирогідно, що у І ст. до н. е. гладіатори-галли «трансформувалися» у ''мірмілонів''.

'''''Димахе́р''''' (''dimachaerus'')  — досить рідкий тип гладіатора. Слово ''dimachaerus'' буквально значить — «з двома шаблями», «двошабельник» (від {{lang-el|διμάχαιρος}}). Обладунок димахера складався з шолома, коротких поножів і кольчуги ([[лорика гамата]]). Шолом мав закрите забрало з решіткою і широкі криси. Був озброєний двома кривими мечами-[[Махайра|махайрами]] (''machaera''), або кинджалами-[[Сика|сиками]].

'''''Мірмі́ло́н, мурмі́ло́н''''' (''myrmillo, murmillo'', множина — ''myrmillones, murmillones'')  — один з найпоширеніших типів гладіаторів. Згідно одній з версій, свою назву ці гладіатори отримали тому, що на шоломі вони носили зображення риби «мормір» ({{lang-el|μόρμυλος, μορμύρος}}). Слід мати на увазі, що зараз [[Морміри|«мормірами»]] зовуть африканських прісноводих риб, проте у давнину словом ''μόρμυλος, μορμύρος'' могли звати і певний вид риби, поширений у [[Середземне море|Середземному морі]]. Самі мірмілони, як припускають, походять від гладіаторів-[[Галли|галлів]]. Обладунок мірмілона складався з шолома, поруча на правій руці, короткого (нижче коліна) поножа на лівій нозі, великого щита — [[Скутум|скутума]]. Панцира він не мав, бився оголеним до пояса, що давало можливість продемонструвати публіці могутній торс та гру м'язів. Шолом мірмілона мав широкі поля, забрало з решіткою і характерний гребінь у вигляді риби, який міг бути посрібненим. Бився мірмілон звичайним мечем римської піхоти — [[Гладіус|гладіусом]]. Коли з ІІ-ІІІ ст. н. е. мірмілони отримали замість гладіуса довший меч-[[Спата|спату]], вони стали зватися «мірмілони-спатарії» (''myrmillones-spatharii'').

'''''Провока́тор''''' (''provocator'')  — цей тип гладіатора походив, вірогідно, від засуджених на смерть злочинців і був відомий ще з часів Республіки. Обладунок провокатора складався з поруча на правій руці, короткого поножа на лівій нозі, нагрудної пластини-кардіофілакса (''cardiophylax'') у вигляді прямокутника або півмісяця, який кріпився до грудей ременями, шолома і щита, трохи меншим за [[скутум]] мірмілона. Шоломи провокаторів на початку нічим не відрізнялися від шоломів [[легіонер]]ів. Але з ІІ ст. н. е. поступово еволюціонували у закритий шолом з забралом, який мав круглі заґратовані отвори для очей, і з великими крисами, що захищали шию. Шолом провокатора верхів'я не мав, лише з боків його вставлялися пера. Озброєний провокатор був мечем-гладіусом. З ІІ-ІІІ ст. н. е. гладіус замінюється на [[Спата|спату]], провокатори з нею тепер зовуться «провокатори-спатарії».

'''''Секу́тор''''' (''secutor'')  — тип гладіатора, що був створений спеціально для бою з ''ретіаріями''. Назва цього типу перекладається як «переслідувач». Захисний обладунок секутора складався з шолома, щита-[[скутум]]а, короткого поножа на лівій нозі і поруча на правій руці. Шолом секутора мав обтічну форму без крисів (щоб унеможливити зачеплення за них сітки ретіарія), забороло було відкидним назад, суцільним і масивним (щоб унеможливити пробиття її тризубцем), з невеликими отворами для очей і верхів'ям у вигляді плавця. Бився секутор [[гладіус]]ом.

'''''Фракі́єць''''' (''Thraex'', множина — ''Thraeces'') — один з найпоширеніших типів гладіаторів. Вирогідно, цей тип гладіаторів з'явився в результаті появи у І ст. до н. е. великої кількості військовополонених [[Фракійці|фракійців]]. Спорядження цього типу повторювало національне фракійське: озброєний він вигнутим кинджалом-[[Сика|сикою]], обладунок складався з шолома, стьоганих обмоток на обох ногах, високих поножів, прямокутного невеликого сильновигнутого щита та поруча на правій руці. Шолом фракійця мав широкі криси, забрало з решіткою і характерне верхів'я у вигляді [[грифон]]а — одного з символів богині помсти [[Немезида (грецька міфологія)|Немезиди]].

'''''Анда́бат''''' (''andabata'', множина — ''andabatae'')  — маловивчений сучасними дослідниками тип гладіатора. Точно відомо, що андабат бився в шоломі без прорізів для очей, або з єдиним прорізом — всліпу. Озброєні андабати були короткими кинджалами, можливо, до їхнього обладунку входила також [[кольчуга]] ([[лорика гамата]]). У період Імперії цей тип гладіаторів вже не зустрічався.

''Див. «[[#Скісор|Скісор]]»''

'''''Бустуа́рій''''' (''bustuarius'') — гладіатор, який брав участь у поховальних іграх, боях на честь померлого. Його назва походить від слова ''bustum'' — «могила», «місце для поховального багаття», тобто «могильний боєць».

'''''Гладіатри́са''''' (''gladiatrix'', множина&nbsp;— ''gladiatrices'')&nbsp;— жінка-гладіатор. Час появлення жінок-гладіаторів невідомий, але згідно джерелам, найбільшого розквіту це явище досягло за імператорів [[Нерон]]а (54—68 р.р. н.&nbsp;е.) та [[Доміціан]]а (81—96 р.р. н.&nbsp;е.). Жіночі гладіаторські бої не настільки добре вивчені істориками, але їхнє існування є підтвердженим фактом<ref>{{Cite book|title = McCullough, A. (2008). Female Gladiators In Imperial Rome: Literary Context And Historical Fact (2nd ed., Vol. 101, pp. 197-210). The Johns Hopkins University Press.|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.

'''''Еседа́рій''''' (''essedarius'') — гладіатор, який бився на [[Колісниця|колісницях]]. Його назва походить від слова ''essedum'', яким римляни звали колісниці кельтів. На одній колісниці знаходилося водночас один чи два еседарії, у другому разі один управляв конями, другий був безпосередньо бійцем. Слово ''essedarius'' уживалося не тільки щодо гладіаторів, але й до кельтських воїнів-колісничих (у [[Гай Юлій Цезар|Гая Юлія Цезаря]] у [[Записки про Галльську війну|«Записках про галльську війну»]]). Можливо, з'явилися після походу Цезаря до Британії. Вони відомі тільки з описів (починаючи з І ст. н. е.), їхніх зображень не збереглося<ref>{{Cite book|title = Marcus Junkelmann, 'Familia Gladiatoria: "The Heroes of the Amphitheatre"' in The Power of Spectacle in Ancient Rome: Gladiators and Caesars, ed. by Eckart Köhne and Cornelia Ewigleben (Berkeley and Los Angeles, 2000), p. 63|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>, як нічого не відоме про їхню манеру бою. Можна припустити, що еседарій їздив на колісниці по краях арени і обстрілював піших противників з лука та метав у них дротики. Еседарії були зазвичай озброєні списами-дротиками, луком та мечем, іноді мали маленький щит. На колесах могли кріпитися гострі леза<ref name=":0">{{Cite web|url = http://sfw.so/engine/print.php?newsid=1148868085|title = Гладиаторы|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>.

'''''Кест''''' або '''''цест''''' (''cestus'') — кулачний боєць, [[Бокс|боксер]] на арені цирка. Назва походить від давньоримської боксерської рукавиці — [[кест]]а (''cestus'' або ''caestus'').

'''''Крупелла́рій, крупелля́рій''''' (''crupellarius'') &nbsp;— тип гладіатора, обладунок якого складався з пластинчастого панцира [[лорика сегментата]], наручів-манік на обох руках та високих поножів. Шолом був закритим, з прорізами для очей та рота, він нагадував середньовічний [[топхельм]]. У суцільному обладунку, схожому на панцир середньовічного лицаря, гладіатор-крупелларій був майже невразливим для суперника. Озброєння складалося зі скутума та гладіуса. Важкі обладунки ставили підвищені вимоги до кандидатів у крупелларії: перебування у них вимагало неабиякої фізичної сили та витривалості.

'''''Лаквеа́рій, лаквера́рій, лаквеа́тор''''' (''laquearius, laquerarius, laqueator'') &nbsp;— різновид ''ретіарія'', буквально — «озброєний ласо», «арканник». Спорядження складалося з [[ласо]] (''laqueus''), короткого списа і кинджала. Лаквеарії з'явилися досить пізно. Їхня тактика повторювала тактику ретіаріїв: вони старалися піймати противника арканом, а потім поразити кинджалом. Захисні обладунки були ідентичними — рукав-маніка та наплічник-галер.

'''''Пегніа́рій''''' (''paegniarius'') — гладіатор, покликаний забавляти публіку у перервах між боями, коли бійці відпочивали. Назва походить від грецького слова ''παίγνιον'' («іграшка», «забавка», «комічна вистава»). Пегніарії були озброєні лише дерев'яними мечами-рудисами (''rudis'') та хлистами. Захисне спорядження складалося зі дерев'яного щита та дерев'яних щитків на руках і ногах замість поручів та поножів, а замість шолома вони обмотували голову тканиною. Пегніарії вчиняли жартівливі двобої. ‎На відміну від справжніх гладіаторів, вони могли прожити довге життя: відома [[епітафія]] пегніарію Секунду (''Secundus''), яка повідомляє, що він прожив 99 років, 8 місяців та 18 днів.

'''''Прегенара́рій''''' (''praegenarius'') — гладіатор, який виступав на початку мунусів, щоб «розігріти» публіку. Прегенарарії билися дерев'яними мечами (''rudis'') або іншою несправжньою зброєю (''arma lusoria''), а замість обладунків надягали одяг з товстої тканини.

'''''Сагіта́рій''''' (''sagittarius'') &nbsp;— гладіатор-лучник. Носив конічний шолом і лускатий панцир [[лорика сквамата]], озброєний був складним [[лук]]ом (''arcus'') і стрілами (''sagittae'').

'''''Са́мніт''''' (''Samnis'', множина — ''Samnites'') &nbsp;— тип гладіаторів періоду [[Римська республіка|Республіки]]. Свого часу був найпопулярнішим з усіх. Являв собою воїнів італьської області [[Самній|Самнію]], підкореної римлянами у ІІІ ст. до н.&nbsp;е. Спорядження цього типу гладіатора наслідувало національне самнітське. Обладунок самніта складався з шолома з заборолом, вбраного з гребенем або пір'ям (''galea''), великого щита (овального або прямокутного), шкіряного поножа на лівій нозі (''ocrea''), поруча-маніки і притаманного самнітам тридискового панцира. Озброєний самніт був списом і мечем-гладіусом.

'''Скі́сор'''Скі́сор, сци́сорправописний варіант '''сци́сор'''{{#tag: ref|Варіанти передачі назви пояснюються відмінностями між класичним і середньовічним читанням латинських слів||group="ком."}} (''scissor'', множина — ''scissores'') абочи '''''арбелас''''' (''arbelas'', множина — ''arbelai'') — гладіатор, назва якого походить від слова ''scindo'' («ріжу», «кремсаю»){{#tag: ref|Від {{lang-la|scissor}} через польське посередництво походить й [[діалекти української мови|укр. діал.]] ''цизорик'' («[[складаний ніж]]»)<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>. Справило воно вплив і на утворення сучасної орфографічної норми {{lang-en|scissors}} («[[ножиці]]»)<ref>{{cite web |url=https://www.etymonline.com/word/scissors|назва= scissors|автор= |дата= |веб-сайт=www.etymonline.com|видавець=Online etymological dictionary|url-архіву= |дата-архіву= |мертвий-url= |дата-доступу=19 липня 2018}}</ref>||group="ком."}}. Інша назва — «арбелас» відома тільки через одне джерело (тобто є [[гапакс]]ом), тому точно ототожнити їх не вдається. Арбеласа згадує давньогрецький письменник [[Артемідор Далдіанський]] у своєму трактаті «Онейрокритика» («Снотлумач») як одного з гладіаторів, що можуть приснитися чоловікові, щоб показати перспективи шлюбу (арбелас уві сні, як і ''димахер'', провіщають погану дружину). Можливо, друга назва цього типу гладіатора походить від давньогрецького ''ἄρβηλος'', яке означало чоботарський ніж у формі півмісяця, схожий на ескімоський [[Улу (ніж)|улу]] — це пов'язувалось з характерною, досить екзотичною зброєю цього типу гладіаторів, яку скісор-арбелас тримав у лівій руці замість щита. Вона складалася з порожнистого верхів'я, надіваного на руку, з лезом у формі півмісяця (вирогідно, заточеного з усіх боків). Цією зброю він завдавав противнику несерйозних, але дуже кровоточивих ран. Окрім цієї зброї, цей гладіатор був озброєний коротким мечем-гладіусом, який він держав у правій руці. Обладунок скісора складався зі закритого шолома, [[кольчуга|кольчуги]] ([[лорика гамата]]) або пластинчатого обладунку [[лорика сегментата]], [[поручі (обладунок)|поруча]] на правій руці (''manica'') і коротких [[Поножі|поножів]] (''ocreae''). Шолом скісора був без [[Капелюх|крисів]] і решітки, з гребенем у вигляді плавця риби. Щита скісор, як і ''димахер'', не мав.

* '''''Вена́тор''''' (''venator'', буквально&nbsp;— «мисливець»)&nbsp;— артист давньоримського цирку, аналогічно бестіарію, спеціалізувався на цькуванні звірів. Проте, венатор не був власне гладіатором, бо не бився з звірами, а лише здійснював з ними ризиковані трюки, аналогічно сучасному [[Дресирування|приборкувачу]].

* '''''Грега́рій''''' (''gregarius'')&nbsp;— гладіатор-початківець (від одного року начання). Буквально&nbsp;— «стадний». Назва походить з того, що перед двобоями досвідчених гладіаторів часто проводили групові битви початківців<ref name=":1">{{Cite web|url = http://planeta.by/article/330|title = Журнал Планета. Андрей Медведев. Неизвестное об известном.|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>.

* '''''Е́дитор''''' (''editor'')&nbsp;— особа, яка влаштовувала гладіаторські бої власним коштом. Аналог сучасного [[спонсор]]а або [[продюсер]]а<ref>{{Cite book|title = Luciana Jacobelli, Gladiators at Pompeii (Getty Publications, 2003), p. 19.|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>. Також звався «мунера́рієм» (''munerarius'').

* '''''Лані́ста''''' (''lanista'')&nbsp;— власник гладіаторської школи. Він купував рабів для своєї школи, навчав їх, і віддавав в оренду едитору, який влаштовував ігри. Професія ланісти вважалася вельми прибутковою, але на суспільній градації він числився нарівні з ''leno'' (власником [[Будинок розпусти|будинку розпусти]], «[[сутенер]]ом») як «торгівець людським м'ясом».

* '''''Лора́рій''''' (''lorarius'')&nbsp;— служитель цирку, який підганяв недосвідчених гладіаторів або звірів на арені. Саме слово ''lorarius'' походить від ''lorum'' («шкіряний ремінь», «[[канчук]]»). Окрім того, до обов'язків лораріїв належало прибирання арени: вони відносили вбитих та поранених гладіаторів, усували сліди крові, засипаючи їх піском.

* '''''Рудіа́рій''''' (''rudiarius'')&nbsp;— гладіатор, відпущений на волю. Звільнення могло бути нагородою за незвичайну доблесть, проявлену на арені (так, згідно з деякими даними, [[Спартак]] був рудіарієм). Назва походить від «рудиса» (''rudis'')&nbsp;— дерев'яного меча, який вручали звільненим гладіаторам. Часто рудіарії залишалися гладіаторами, у цьому випадку вони користувалися популярністю публіки. Ті рудіарії, які залишали бої, могли стати тренерами або суддями на арені.

* '''''Ти́ро''''' (''tiro'')&nbsp;— гладіатор, який уперше виходить на арену.

* '''''Трито́н''''' (''triton'')&nbsp;— учень школи гладіаторів (до 1-2 років навчання)<ref name=":1" />.

* '''''Ветера́н''''' (''veteranus'')&nbsp;— гладіатор, який провів кілька боїв на арені.