Русова Софія Федорівна: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
вікіф., стиль |
м оформлення |
||
Рядок 26:
| Alma Mater =
}}
'''Софі́я Фе́дорівна Ру́сова''' (уроджена '''Ліндфорс'''; [[18 лютого]] [[1856]], [[Олешня (Ріпкинський район)|Олешня]], [[Чернігівська губернія]] — [[5 лютого]] [[1940]], [[Прага]]) —
== Життєпис ==
Рядок 44 ⟶ 45:
[[1917]] — членкиня [[Центральна Рада|Української Центральної Ради]], голова [[Всеукраїнська учительська спілка|Всеукраїнської учительської спілки]]. У [[Уряд УНР|міністерстві освіти]] (за [[Українська Держава|гетьманату]]) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти, активна у дерусифікації шкіл, влаштовуванні курсів українознавства, підготовці українських шкільних підручників і в укладанні плану й програми єдиної діяльної ([[Трудова школа|трудової]]) школи, яка мала мати національний характер і базуватися на теорії [[Кершенштайнер Ґеорґ Міхаель|Кершенштайнера]] ([[Трудова школа (теорія Кершенштайнера)|Трудова школа]]). У жовтні 1919 в Кам'янці-Подільському засновано громадсько-політичну організацію — «Союз українок» на чолі з Русовою.
[[Файл:Міжнародний жіночій конгрес 1923.jpg|міні|300пкс|Українська делегація на Міжнародному Жіночому Конгресі в Римі 1923
[[1920]] — лекторка педагогіки [[Кам'янець-Подільський державний український університет|Кам'янець-Подільського державного українського університету]] і голова Української національної жіночої ради (до [[1938]] року). В листопаді 1920 в Кам'янці-Подільському відкрилися двомісячні курси українознавства для старшин, військових урядовців та їх родин, організовані культурно-освітньою управою при Генеральному штабі Дієвої армії УНР; лекції читали професор Іван Огієнко, професор В. Біднов, Софія Русова.
Рядок 75 ⟶ 76:
== Основні ідеї ==
Серед ключових принципів педагогічної концепції Русової: [[гуманізм]], демократизм, [[народність]], природовідповідність, культуровідповідність, особистісно орієнтований підхід, соціальна обумовленість виховання та загальнолюдські цінності.
Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає '''концепція української національної системи освіти і національного виховання''', в межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші, фундаментальні теоретико-методологічні проблеми — мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання. У центрі педагогічної концепції вченої перебуває '''дитина''' з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами. Головне завдання виховання — забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.
| |||