Синто: відмінності між версіями

'''Синто́''' або '''Синтої́зм''' ({{lang-ja|【神道】, [[し]][[ん]][[と]][[う]]}}, шінто, [ɕintoː], ''сінтō'', «шлях божеств»; {{lang-en|Shintō}}) — [[політеїзм|політеїстична]] [[Язичництво|язичницька]] [[релігія]] [[японці]]в. В основі лежать [[анімізм|анімістичні]], [[фетишизм|фетишистичні]], [[тотемізм|тотемістичні]] вірування. На відміну від світових релігій не має засновника та єдиного святого письма. Оформилася у релігійну систему під впливом [[буддизм]]у, [[даосизм]]у і [[конфуціанство|конфуціанства]]. Виконувала роль [[Державна релігія|державної релігії]] Японії у [[1870]]—[[1945]] роках. Представлена декількома школами і течіями. Об'єктами поклоніння є небесні й земні божества (''камі'') — небожителі, духи і явища природи, герої старовини, померлі родичі, тварини, предмети побуту тощо. Основні місця вшанування божеств — святилища (''[[джинджядзиндзя]]'' або ''яшіроясіро''); найбільші з них — [[Святилище Ісе|Ісе]], [[святилище Ідзумо|Ідзумо]], [[Святилище ІцукушімаІцукусіма|ІцукушімаІцукусіма]], [[Святилище ТошьоТосьо|Нікко]]. Традиційні форми вшанування божеств — молебні та свята (''[[мацурі]]''). Немає [[символ віри|символу віри]] і [[догмат]]ів; розглядає людську природу як добру. Головним принципом цього вчення є жити зараз, бути «чистим, світлим, правильним і відвертим» (浄明正直), а не готувати себе до загробного світу. Серед базових кодифікованих книг — історичні хроніки й збірки [[японська міфологія|міфів]] «''[[Кодзікі]]''», «''[[Ніхон Сьокі]]''», «''[[Коґо дзюї]]''» та інші, які містять основні положення, опис церемоній та тексти молитв. Також — '''Синто''' (від {{lang-ru|Синто}}); '''Синтоїзм''' (від {{lang-ru|Синтоизм}}), '''Шлях богів''' (від　{{lang-ja|かみのみち}}, ''камі-но-міті''). Треба зазначити, що правильна вимова цього слова не "сінто", а "шінто".