Відмінності між версіями «Австро-Угорщина»

Ніяких змін в розмірі ,  1 рік тому
правопис
м (→‎Історія: уточнення)
(правопис)
|title_deputy = [[Прем'єр-міністри Угорщини|Прем'єр-міністр]]
|legislature = [[Райхсрат]],<br/>[[Парламент Угорщини]]
|house1 = Палата лордів, <small>(Австрія)</small>,<br/>палата магнатів <small>(Угорщина)</small>
|type_house1 = <!--- За замовченням: «Верхня палата»--->
|house2 = Палата представників <small>(Австрія, Угорщина)</small>
На чолі Австро-Угорської імперії стояв [[Імператор Австрії|австрійський імператор]] з династії [[Габсбурги|Габсбургів]], який одночасно мав [[титул]] [[Король Угорщини|короля Угорщини]]. Формально його влада була обмежена [[Райхсрат]]ом в Австрії та сеймом в Угорщині. За положеннями нової австрійської конституції Райхсрат&nbsp;— двопалатний парламент&nbsp;— складався з Палати панів і Палати депутатів (всього 525 [[депутат]]ів). До Палати панів, крім спадкових членів, імператор міг призначати пожиттєвих членів. Ними, зокрема, були [[митрополит]] [[Андрей (Шептицький)|Андрей Шептицький]] та [[письменник]] [[Стефаник Василь Семенович|Василь Стефаник]].
 
Палата Депутатівдепутатів формувалася за допомогою виборів від окремих провінцій. [[Виборче право]] було обмежено [[Майновий ценз|майновим]] і віковим цензом та куріальною системою. [[1873]] року було запроваджено [[прямі вибори]] від трьох курій (1&nbsp;— великої земельної власності, 2&nbsp;— торгово-промислових палат, 3&nbsp;— більших міст) крім сільської (включно з малими містами). Внаслідок зниження майнового цензу для міських і сільських курій з 10 до 5 гульденів річного прямого податку, [[1882]] року значно зросла кількість виборців, однак уряд відмовився запровадити загальне виборче право.
 
Чергова виборча реформа [[1896]] року встановила 5-у курію, що мала обиратися на основі загального виборчого права (посилала в парламент 72 депутати). [[1907]] року було запроваджено загальне виборче право для чоловіків віком від 24 р. і ліквідовано куріальну систему виборів. Спільними для всієї імперії були 3 міністерства: закордонних справ, військове та морське і міністерство фінансів. Законодавча влада щодо спільних справ обох частин держави здійснювалася спеціальними «делегаціями», які скликалися щорічно по черзі у [[Відень|Відні]] та [[Будапешт]]і. До їхнього складу входили по 60 делегатів від Райхсрату та Сейму. Видатки на загальноімперські потреби розподілялися пропорційно для обох частин імперії, за спеціально укладеною угодою. [[1867]] року [[квота]] встановлювалася у 70&nbsp;% для Австрії і 30&nbsp;%&nbsp;— для Угорщини.