Собібор (винищувальний табір): відмінності між версіями

У перші місяці [[1942]] року над округою літав невеликий літак, кружляючи над селом, він робив топографічні знімки. А згодом, до станції прибув потяг, під орудою двох [[офіцер СС|офіцерів СС]]: [[Річард Томалла|Річарда Томалли]] (''Richard Thomalla''), які працював до цього в SS-Zentralbauleitung містечка [[Замостя]], та [[Баурат Мозер|Баурата Мозера]] (''Baurath Moser'') з [[ХелмХолм]]а . Вони ходили навколо станції, та по окрузі, роблячи свої виміри і в кінцевому підсумку була вибрана місцина у лісі навпроти [[залізнична станція|залізничної станції]].

* [[Файл:Franz Stangl Treblinka.jpg|міні|Франц Штангль]][[Франц Штангль]] — [[Гауптштурмфюрер|Гауптштурмфюрер СС]], був комендантом концентраційних таборів — Собібор та [[Треблінка]]. Народився 26.03.1908 р. в містечку [[Альтмюнстер]] в Австрії в сім'ї військовослужбовця. В березні [[1938]] р. вступив в NSDAP в Австрії. В листопаді [[1940]] р. покликаний до [[Берлін]]а, де йому було доручено по лінії SS керувати здійсненням програми евтаназії(умертвіння) в інституті в Хартгеймі, поблизу Лінца. За допомогою евтаназії передбачалося знищувати психічнохворих і важкохворих людей, які не піддаються лікуванню. В березні 1942 р. керував створенням концентраційного табору Собібор, а через два місяця став його комендантом і пробув на цій посаді до вересня цього ж року. У вересні 1942 р. призначений на посаду коменданта концентраційного табору смерті Треблінка. За час його керівництва табором, там було знищено близько 700 (за іншими даними 900) тис. людей. В 1945 р. повернувся в Австрію, де був заарештований. В 1948 р. організував втечу і через Італію добрався в Сирію, де жив під власним прізвищем. В 1951 р. переїхав в Бразилію. Жив і працював в містечку [[Сан-Пауло]]. На початку 60-их рр. його особистість було ідентифіковано, і його заарештували. В 1967 р. виданий владі Федеративної Республіки Німеччини. У 1970 р. засуджений до довічного позбавлення волі. Помер 28.06.1971 р. у в'язниці [[Дюссельдорф]]а.

Численну групу персоналу табору становили охоронці, набрані й вишколені в [[Табір військовополонених «Травники»|концентраційному таборі для військовополонених Травники]], які опісля всіх підготовчо-вишкільних процесів формувалися в підрозділи й на чолі з [[фольксдойче]], підпорядковуючись [[СС]] командування цього регіону відправлялися в різні місця, де були потрібні, як охоронні чи каральні підрозділи. Ці групи колишніх [[військовик]]ів, переважно з [[полон]]ених [[військовослужбовці]]в [[Червона Армія|Червоної Армії]], відправлялися, зазвичай, на об'єкти охоронного плану. З 5000-7000 тисяч «випускників» Травника близько 300–500300—500 стали охоронцями концентраційних таборів. «[[Травники]]» (''як їх ще спрощено нарекли ув'язнені, а згодом й історики''), будучи вихідцями з [[СРСР]], були різних національностей — [[росіяни]], [[українці]], [[поляки]], [[кавказці]], [[латиші]], [[чехи]], [[німці]], [[поляки]] й навіть [[євреї]]. Але через певні суб'єктивні фактори (перебування в таборі, який був оточений українськими поселеннями, через суттєву частину вихідців з Радянської України, взяті в полон на території України та імітацію приїзду в українські землі для нібито нового заселення їх євреями, додатково післявоєнні україно-польські та українсько-радянські політичні конфлікти) все це вплинуло на спекулятивні приписування «травникам» суто етнічно-українську приналежність.