Заснування Молдавського князівства: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Історія Румунії}}
'''Заснування МолдавськогоМолдовського князівства''' почалося з приходом [[волохи|волоського]] [[воєвода|воєводи]] [[Драгош]]а, а згодом і його людей з [[Мараморощина|Мараморощини]] в область [[Молдова (річка)|річки Молдова]]. У [[1350-ті|1350-х роках]] Драгош установив там [[державний устрій]] як [[васал]] [[Угорське королівство|Угорського королівства]]. Незалежність [[МолдавськеМолдовське князівство|МолдавськогоМолдовського князівства]] було здобуто, коли інший волоський воєвода з Мараморощини [[Богдан I]], посварившись із угорським королем, 1359 року перейшов [[Карпати|Карпатські гори]] і заволодів МолдавськимМолдовським князівством, борючись проти Угорщини. Ці землі залишалися князівством до об'єднання з [[Волощина|Волощиною]] у 1859 році, що започаткувало розвиток сучасної [[Румунія|Румунської держави]].
 
У різний час МолдавськеМолдовське князівство включало також [[Бессарабія|Бессарабію]] (з [[Буджак]]ом) та всю [[Буковина|Буковину]]. Нині [[Західна Молдова|західна]] половина МолдавськогоМолдовського князівства належить до Румунії, східна сторона — входить до [[Молдова|Республіки Молдова]], а [[Чернівецька область|північна]] і [[Буджак|південно-східні]] райони — є частиною [[Україна|України]].{{sfn|Bolovan|Constantiniu|Michelson|Pop|1997|pp=151-155}}
 
== Протиборство культур у домолдавськийдомолдовський період ==
=== Загальний огляд ===
МолдавськеМолдовське князівство розвинулося на землях між Карпатами і річкою [[Дністер]], де приблизно з 900 року панували кочові [[тюркські народи]]: [[печеніги]], [[огузи]] і [[половці]]. Приблизно з 1150 року над частиною цієї території почали поширювати свою владу сусідні [[Галицьке князівство]] і [[Угорське королівство]], а в [[1240-ві|1240-х]] землями на схід від Карпат оволоділо [[монголи|монгольське]], а потім [[тюрки|тюркське]] [[ханство]] [[Золота Орда]]. Монголи сприяли розвитку міжнародної торгівлі і проклали важливий торговельний шлях уздовж Дністра. Обіг там угорських і чеських монет показує, що на початку XIV сторіччя існували також тісні економічні зв'язки між сточищем [[Молдова (річка)|Молдови]] і [[Центральна Європа|Центральною Європою]].
 
На додачу до панівного тюркського населення середньовічні літописи і писемні джерела згадують інші народи, які жили між Карпатами та Дністром, в тому числі [[уличі]]в і [[тиверці]]в у ІХ столітті та [[бродники|бродників]] і [[алани|аланів]] у ХІІІ сторіччі. Присутність волохів на цій території добре задокументована з [[1160-ті|1160-х]] років. Їхні місцеві державні утвори вперше згадуються у ХІІІ столітті: 1241 року монголи розгромили Кара-Улаг (Чорні волохи), а наприкінці 1270 волохи вдерлися в [[Галич]].
Рядок 26:
 
=== Занепад Золотої Орди ===
Найраніша сучасна писемна згадка про румунів у Мараморощині міститься в королівській грамоті 1326 року.{{sfn|Engel|2001|p=270}} У цьому році угорський король [[Карл I Роберт|Карл I]] наділив «землею Зурдуки» (Zurduky) (нині [[Стримтура (комуна)|Стримтура]] в Румунії) в «окрузі Марамуреш» волоського боярина Станіслава.{{sfn|Carciumaru|2012|pp=173-174}} Згідно з молдавськомолдовсько-руським літописом, який зберігся в руському літописному зводі, завершеному в 1505 році, угорський король Владислав відрядив послів запросити «старороманів і румунів» боротися проти монголів, а потім нагородив «старороманів» землями у Мараморощині.{{sfn|Spinei|1986|p=197}}{{sfn|Vékony|2000|p=11}} Історики Йонел Киндя і Думітру Цейку ототожнюють цю подію з битвою при озері Од у 1280 (Hód), де в літописі половецькі противники замінено на татар.{{sfn|Ţeicu|Cândea|2008|p=280}} Історики Павел Параска і Шербан Папакостя вгадують у «королі Владиславі» [[Ласло IV Кун|Ласла IV]], який правив з 1270 по 1290 роки.{{sfn|Parasca|2011|p=7}}
 
З розпадом Золотої Орди після смерті [[Узбек-хан]]а 1341 року{{sfn|Vásáry|2005|p=133}}{{sfn|Spinei|1986|p=127}} і Польща, і Угорщина почали в [[1340-ві|1340-х]] розширюватися у бік степової зони.{{sfn|Sedlar|1994|p=24}} Вже в 1340 році [[Казимир III Великий|Казимир III]] вдерся в Галицьке князівство.{{sfn|Spinei|1986|p=175}} Дві хроніки XIV століття стверджують, що [[Людовик I Великий|король Людовик I]] відправив графа [[секеї]]в Лакфі керувати військом секейських воїнів у боротьбі проти монголів, які були вчинили набіги в Трансильванію.{{sfn|Spinei|1986|p=176}}{{sfn|Vásáry|2005|p=156}} [[2 лютого]] [[1345]] Лакфі і його військо завдали нищівної поразки великій монгольській армії.{{sfn|Spinei|1986|p=176}}{{sfn|Vásáry|2005|p=156}} 1346 року секеї знову вторглися на «землю татар».{{sfn|Spinei|1986|p=176}} Як свідчать обидві хроніки, монголи після своїх поразок відступили аж до Дністра.{{sfn|Spinei|1986|p=176}}{{sfn|Vásáry|2005|p=156}} Археологічні дослідження показують, що наприкінці 1340-х у [[Бая (Сучава)|Бая]], [[Сірет]]і, [[П'ятра-Нямц]] і [[Тиргу-Тротуш (комуна)|Тиргу-Тротуш]] було зведено городища.{{sfn|Rădvan|2010|p=334}}