Відмінності між версіями «Макух Іван»

13 байтів додано ,  2 роки тому
нема опису редагування
м
| герб =
}}
'''Іва́н Маку́х ''' (17 вересня [[1872]], с. Дорожів, нині [[Верхній Дорожів]] — [[18 вересня]] [[1946]], м. [[Зальцбург]]) — український галицький державний, громадсько-політичний діяч. Представник [[Українська радикальна партія|Української радикальної партії]], її голова в 1930—1939 роках, посол до [[Галицький сейм|Галицького сейму]] (у [[1908]]–[[1918]] роках), делегат [[Склад Української Національної Ради ЗУНР|Української Національної Ради ]] [[ЗУНР]], потім [[державний секретар]] праці й відбудови, з січня [[1919]] року — [[державний секретар]] внутрішніх справ.
 
== Початки ==
Упродовж навчання особисто познайомився з [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]] та [[Павлик Михайло Іванович|Михайлом Павликом]], які, за спогадами Макуха, «мали на молодь революційний вплив». У грудні 1895 р. продовжив навчання на правничому факультеті Львівського університету. В часі навчання вступив до студентського товариства «Академічна громада», де працював скарбником фонду взаємодопомоги; продовжував давати приватні уроки, влаштувався на працю в адміністрацію НТШ.
 
1901 р. почав адвокатську практику, продовжив працювати в НТШ, редагував і видавав друкований орган радикалів «[[Громадський голос]]». З початком революційних подій ву Росії 1905 року спільно з [[Гарматій Григорій Васильович|Грицем Гарматієм]] переправляв літературу та влаштовував місця для переховування втікачів. 1907 року відкрив адвокатську контору в [[Тлумач|Товмачі]], очолив повітовий виборчий комітет. У 1908 р. був обраний кандидатом в посли до Галицького сейму по Товмацькій (Тлумацькій) і Тисменицькій судових округах. Увійшов до «[[Український соймовий клуб|Українського соймового клубу]]» (абр. УСК; української фракції), який очолив [[Олесницький Євген]]; був обраний секретарем УСК. Опікувався проблемами народного шкільництва в Галичині. На виборах 1913 р. переміг кандидата-поляка.
 
== Визвольні змагання ==
 
1914 р. з початком Першої світової війни мобілізований. Вступив ву бій з російськими військами під Солотвином, розбитий підрозділ відступив під СігетСигіт ву Румунії. В грудні 1914 р. звільнений з військової служби через виснаженість, переїхав до Відня. Там виступав в українських колах з відстоюванням ідеї створення УСС. Член [[Загальна українська рада|Загальної Української Ради]] з 5 травня 1915 року. У травні-червні 1915 р. Макух — на звільнених австрійською армією землях Галичини, делегат «Сільського господаря» у Львові, отримав дозвіл повернутися до [[Тлумач|Товмача]], де проживала дружина і 4 дітей. Зосередився на відбудові зруйнованих війною сіл і допомозі малограмотним селянам; за це отримав австрійську медаль «Цивільний хрест за заслуги» ІІ ступеня.
 
У червні 1916 з початком так званого Брусіловського прориву емігрував з Товмача до Нового Сончу. У кінці 1916 р. повернувся до Львова, працював у «Сільському господарі» та «Союзі для збуту худоби». Активно діяв у «Централі відбудови краю» (Краків), від цієї організації контролював в [[Сянік]]у відновлювальні роботи.
 
Весною 1918 р. повернувся до Товмача, з однодумцями організував віче щодо БрестськогоБерестейського мирного договору; очолює владу в місті. В кінціНаприкінці жовтня прибув до Львова на консультації з УНРадою, відбув до [[Івано-Франківськ|СтаніславоваСтаниславова]] з наказом місцевому проводу перебрати владу.
 
1 листопада його обирають головою повітової національної ради [[Тлумач|Товмача]]у Товмачі. В грудні 1918 [[Голубович Сидір Тимофійович|Сидір Голубович]] переносить за його порадою уряд до СтаніславоваСтаниславова. В січні 1919 очолює новий уряд Народного секретаріату. Спільно з М. Мартинцем випускає обіжник повітовим комісаріатам щодо проведення весняних польових робіт. Згідно з його пропозиціями упроваджуються нові форми керівництва в повітах, для боротьби з корупцією та хабарництвом засновується посада Державного ревізора — посів М. Воробець.
 
Після проголошення Державної злуки ЗУНР і УНР на засіданні Державного секретаріату 25 лютого за участю [[Петлюра Симон Васильович|С. Петлюри]] Макух пропонує у всій УНР утворити єдину адміністрацію і жандармерію. На початку 1919 з"їзд УРП обрав Макуха головою.
== Польський час ==
 
Разом з однодумцями відновлював зруйновані війною читальні, за його сприяння в Тлумачі 1928 року відкрито бурсу. 1923 року переобраний головою УРП, першим заступником — [[Бачинський Лев Васильович|Лева Бачинського]], головним секретарем [[Навроцький Осип|Осипа Навроцького]]. У 1924 головою УРП обрано Л. Бачинського, Макух і М. Рогуцький — заступники. В 1920-х проводить протестаційні віча в СтаніславовіСтаниславові, Самборі, Тернополі, Бережанах, Косові, Коломиї, Стрию, Дрогобичі. 1926 року відбувся об"єднавчий з"їзд УРП та волинської організації УПСР, утворена УСРП (Українська соціалістично-радикальна партія), очолив Л. Бачинський, заступники — Макух та Семен Жук. Разом з тим у Тлумачі був правником «Селянської каси».
 
На виборах 1928 УПСР провела своїх представників до сейму та сенату, один з послів до парламенту — Макух. До його компетенції належали питання правового захисту українського населення від свавілля польських чиновників та місцевих владних органів. Після смерті Л. Бачинського у 1930-х роках очолював управу УСРП. В 30-х роках пройшов до польського парламенту по об'єднаних списках УНДП і УСРП.
 
У 1933&nbsp;р. брав участь у відкритті нового будинку Районової Молочарні в [[Коропець|Коропці]].<ref>''Маркевич В.'' Коропець. // КаледоскопКалейдоскоп Минулого // {{ББ|555}}</ref>
 
== Друга світова ==
157 605

редагувань