Відмінності між версіями «Вільгельм Штекель»

}}
 
{{main|Вікіпедія:Шаблони:Незавершені статті}}
{{у планах}}
'' 'Вільгельм Штекель' '' ('' Wilhelm Stekel ''; [[18 березня]] [[1868]], [[Бояни]] - [[25 червня]] [[1940]], [[Лондон] ]) - [[Австрія | австрійський]] [[психіатр]] і [[композитор]] - самоук, один з піонерів [[психоаналіз]] у, винахідник терміну «[[Сексуальні девіації | парафілія]]».
 
Велику роль в створеному Вільгельмом Штекелем активному психоаналізі грає ефект раптовості, бо саме через те [[Інтерпретація (логіка)|інтерпретації]] робляться активніше. Також для підходу Штекеля є характерною опора безпосередньо на [[Інтуїція|інтуїцію]]. Штекель твердо дотримувався теорії [[Едіпів комплекс|Едипового комплексу]] і невпинно підкреслював роль несвідомих процесів у виникненні невротичних розладів. Завдяки дослідженням і працям Штекеля психоаналітична короткострокова терапія збагатилася новими знаннями.<ref>{{Cite web|url=https://psy.wikireading.ru/22742|title=3.2. Вильгельм Штекель. Психоанализ [Введение в психологию бессознательных процессов]|website=psy.wikireading.ru|language=ru|accessdate=2018-07-06}}</ref>
 
== Біографія ==
 
{{main|Вікіпедія:Шаблони:Незавершені статті}}
{{у планах}}
 
Штекель пішов з життя добровільно в 1940 році.
 
Вільгельм Штекель відрізнявся поміж інших науковців свого часу величезною літературною плодючістю. Як приклад - праця Штекеля під назвою «Розлади в життя потягів і афектів» (Stekel, 1908) складається з десяти томів.
 
Для Вільгельма Штекеля незаперечним авторитетом серед колег був [[Зигмунд Фрейд|Зігмунд Фрейд]], але Фрейд часто публічно критикував активну техніку Вільгельма Штекеля, де той легковажно використовував мало аргументовані інтерпретації несвідомих мотивів. Розбіжності між позиціями Штекеля і Фрейда незабаром стали настільки непереборними, що Штекель, слідом за вченим [[Альфред Адлер|Альфредом Адлером,]] був змушений вийтипокинути членство у з ВіденськогоВіденському психоаналітичноїпсихоаналітичному спілкитоваристві.
 
У 1911 році Вільгельм Штекель опублікував головну наукову працю свого життя - «Мова сновидінь». В цій праці Штекель розвинув свою теорію символів. Книга мала вирішальний вплив на формування психоаналізу.
181

редагування