Кінематограф Південної Кореї: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
AquatoR (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
AquatoR (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 38:
[[Звукове кіно]] виникло в середині 30-х, відколи становище на [[Далекий Схід|Далекому Сході]] погіршувалося у зв'язку з підготовкою [[Імперська армія Японії|Імперської армії]] до [[Японсько-китайська війна (1937—1945)|війни в Китаї]]. Кіноіндустрія Кореї зіткнулася з ще більш різкою цензурою. Японці, прагнучи зміцнити тил, починають проводити політику [[Асиміляція (культурна)|асиміляції]] і придушення {{не перекладено|треба=Культура Республіки Корея|текст=національної культури|мова=ru|є=Культура Республики Корея}}. Екрани кінотеатрів заповнює продукція німецьких, італійських та японських компаній. З початку 1940-х років застосовуються заборона на вживання корейської мови у державних установах, заміна корейських прізвищ на японські, заборона на [[Свобода слова|свободу слова]], у кіновиробництві могли брати участь тільки ті корейці, які отримували японські прізвища і спілкувалися [[Японська мова|японською]]. Від 1938-го всі фільми в Кореї були зроблені японцями, і до 1942 року використання [[Корейська мова|корейської мови]] у стрічках було повністю заборонено. Також на початку 40-х років все корейські кіностудії були об'єднані в одну компанію, підконтрольну генерал-губернаторству<ref>[http://koreancenter.org.ua/?page_id=3634# Кинематограф {{ref-ru}}]</ref>.
Закінчення [[Друга світова війна|II СВ]] ознаменувалося звільненням Кореї та поділом країни по [[Демілітаризована зона (Корея)|38 паралелі]]. Невдовзі розпочалася [[Корейська війна ]] яка тривала три роки. Головними дійовими особами [[Художній фільм|художніх фільмів]] цих періодів були патріоти, борці і герої Визвольних змагань, незалежно від того, грунтувалися ці картини на реальних фактах чи були вигадані. Із закінченням
У 1955-му, з метою подальшого розвитку кінематографу в країні, уряд звільнив від податків всіх кінематографістів. Кількість виробників фільмів швидко збільшувалася. У кінці [[1950-ті у кіно|50-х]] років виходило близько 100 фільмів, а в [[1960-ті у кіно|60-ті]] — близько 200 стрічок на рік. Зі зміною політичного курсу [[Військова диктатура|військовою диктатурою]] [[Пак Чон Хі]] кіноіндустрію було обмежено низкою законів 1963-го року, а також задіяно цензуру. В ці часи було засновано {{не перекладено|Grand Bell Awards}} — найбільша нагорода за досягнення у кінокультурі в Кореї.
1970-го настав різкий спад у розвитку кіноіндустрії викликаний, переважно, швидким розвитком [[телебачення]] і зниженням відвідуваності [[кінотеатр]]ів. За рік [[Уряд Республіки Корея|уряд]] прийняв програму фінансової підтримки продюсерів та сценаристів, а також створює Корпорацію по сприянню розвитку кінематографу, покликану надавати допомогу діячам національного кіно в рішенні як фінансових, так і технічних проблем. Уряд також заохочував фірми, які випускали кращі корейські фільми, видаючи їм ліцензії відповідно до щорічної квоти на імпорт зарубіжних фільмів.
== Період відновлення ==
== Від середини 1990-х ==
| |||