Луцій Емілій Лепід Павло: відмінності між версіями

'''Луцій Емілій Лепід Павло''' ({{lang-la|Lucius Aemilius Lepidus Paullus}}), іноді  — Луцій Емілій Павло ([[92 до н. е.|92]]  — бл.близько [[41 до н. е.|41]] рр.року до н.  е.]])  — [[Стародавній Рим|давньоримський]] політик, [[Консул (Стародавній Рим)|консул]] [[50 до н. е.|50]] р.року до н.  е.]]

[[63 до н. е.|63]] р. до н.  е. притягнув до суду Луція Катіліну на підставі закону про насильницькі дії, але процес не відбувся, бо Катіліна втік з міста. [[62 до н. е.|62]] р. до н.  е. займав посаду монетарія. [[59 до н. е.|59]] р. до н.  е. служив [[квестор]]ом Гая Октавія в [[Стародавня Македонія|Македонії]]. Під час перебування в провінції був звинувачений Луцієм Веттієм у підготовці замаху на Гнея Помпея (можливо, помилково), однак справа отримала розвитку, оскільки донощик помер у в'язниці.

[[57 до н. е.|57]] р. до н.  е. клопотав про повернення [[Цицерон]]а з вигнання. У [[56 до н. е.|56]] р. до н.  е. свідчив у суді проти Сестія, звинуваченого в організації заворушень, і виказав бажанні притягнути до суду також і Ватінія. У [[55 до н. е.|55]] р. до н.  е., вірогідно, був курульним [[еділ]]ом, реставрував [[Базиліка Емілія|базиліку Емілія]]. [[53 до н. е.|53]] р. до н.  е. обіймав посаду [[претор]]а.

[[50 до н. е.|50]] р. до н.  е. Луція Емілія Павла обрано консулом; отримав величезний хабар від [[Гай Юлій Цезар|Цезаря]] і протягом усього року не робив проти нього ворожих дій та перешкоджав своєму колезі Гаю Марцеллу вживати заходів проти Цезаря. Отримані гроші використав на реставрацію базиліки Емілія. Захистив цезаріанця Гая Куріона, якого [[Цензор (Стародавній Рим)|цензор]] Аппій Клавдій збирався виключити з [[Сенат (Стародавній Рим)|сенату]]. У громадянській війні Цезара і Помпея, вочевидь, участі не брав.

Після вбивства Цезаря прийняв сторону республіканців. Подав пропозицію передати Дециму Бруту командування над IV та Марсовим легіонами; увійшов до складу посольства, відправленого до Секста Помпея у Массилію, щоб переконати того почати військові дії проти [[Марк Антоній|Антонія]]; підтримав пропозицію про оголошення свого рідного брата Марка Лепіда ворогом держави за те, що він приєднався до Антонія. Внаслідок цього восени [[43 до н. е.|43]] р. до н.  е., після створення другого [[Тріумвірат|триумвірату]], одним з членів якого став Марк Лепід, Луція Емілія Павла було внесено до проскрипційних списків. Однак [[центуріон]]и, яких послали вбити Павла, дозволили йому втекти, вірогідно, із згоди брата. Павел приєднався до [[Брут Марк Юній|Марка Юнія Брута]], а після його поразки і самогубства [[42 до н. е.|42]] р. до н.  е. виїхав до [[Мілет]]у і відмовлявся повернутися до Риму, попри те, що отримав прощення триумвирів. Вірогідно, незабаром після цього помер.

Походив з [[Патрицій|патриціанського]] роду [[Емілії]]в. Молодший син [[Марк Емілій Лепід (консул 78 до н. е.)|Марка Емілія Лепіда]], консула [[78 до н. е.|78]] р. до н.  е., та Аппулеї. Його старшим братом був Марк Емілій Лепід, учасник другого тріумвірату.

Мав сина Луція Емілія Лепіда Павла, який був консулом-суффектом 34 р. до н.  е., та Луція Емілія Павла, цензора.