Кінематограф Південної Кореї: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
AquatoR (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
AquatoR (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 27:
== Передумови ==
Дату першого публічного показу кінофільму відзнятого в Кореї нез'ясовано. За одними даними це сталося в [[Сеул]]і у 1897-му або 1898 році. За іншими даними це був показ [[кінохроніка|кінохроніки]] для [[Британська королівська сім'я|королівської сім'ї]] {{не перекладено|треба=Бартон Холмс|текст=Бартона Холмса|є=Elias Burton Holmes}} в 1901 році. Перший офіційний громадський кінопоказ відбувся [[23 червня]] [[1903]] року на території ринку {{не перекладено|треба=Тондемун|текст=Тондемун|мова=ru|є=Тондэмун (рынок)}}. Рівно як і перший кінотеатр «Tongdaemun Motion Picture Studio» також було відкрито в 1903-му році.
Період появи та популяризації у часі збігся з [[Корейське генерал-губернаторство|японською колонізацією]]. У зв'язку з цим кіно в Кореї не мало змоги розвиватися у повній мірі незалежно і послідовно, корейські режисери не отримували систематичної фінансової підтримки від японської влади. Виробництво корейських фільмів трималося на невеликій групі ентузіастів; до того ж показ картин був обмежений. Таким чином, ранній період корейського кінематографу визначався як час [[цензура|цензури]], репресій і придушення творчості.
На загал корейська кіноіндустрія почала своє існування не з виробництва власних фільмів, а з показу закордонних, а [[касові збори]] потрапляли в [[Економіка Японії|казну Японії]], відповідно, в Кореї не існувало матеріальної бази для розвитку [[Кінематограф Кореї|національного кінематографу]]. Власниками «корейських» кінокомпаній знову ж таки були японці.
Корейський глядач того часу поділявся на дві категорії: ''«прокорейський»'' і ''«прояпонський»''. На відміну від других, глядачі першої категорії, відвідували корейський кінотеатр Тансонса де дивилися фільми західного виробництва. Почасти через ненависть до всього японського, але переважно через те, що якість західних картин значно перевершувала якість японських.
| |||