Supraphon (новели, повість): відмінності між версіями

доповнення
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(вікіфікація)
(доповнення)
 
== Анотації ==
[[ПП «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня»|Видавництво «Твердиня»]] подає:
{{Початок цитати}}
До книги-«платівки» [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|О.&nbsp;Клименка]] увійшли новели та повість, написані протягом 2003–2006 років. Деякі тексти були опубліковані в часописах [[Четвер (журнал)|«Четвер»]] (№&nbsp;18, 2003)<ref>[http://chetver.com.ua/n18/oleksandr.htm Останнє зникнення Sancho Пархоменка&nbsp;— «Четвер», «God-doG», №&nbsp;18, 2003]</ref> та [[Ї (часопис)|«Ї»]] (№&nbsp;35, 2004)<ref>[http://www.ji.lviv.ua/n35texts/klymenko.htm Supraphon&nbsp;— «Ї», «Мова <s>німої</s> країни», №&nbsp;35, 2004]</ref>.
Персонажі «Supraphon’у», просякаючи ілюзорністю існування, із зацятою ніжністю (кожен на свій манер) накопичують у собі життя, наче виконують священний ритуал. Вони вибудовують зі скалок-пазлів власну реальність, продовжуючи любити те, що завжди любили. І вони свідомо зникають у хороброму, сяйливому ніщо, з якого свого часу з’явилися на світ,&nbsp;— разом зі своїми мелодіями, віршами, разом із сонцем, деревами, паперовими квітами та намальованою водичкою. Їхній прихід&nbsp;— спокійний, їхнє щезнення&nbsp;— непомітне.
{{Кінець цитати}}
 
[[Клименко Олександр Іванович (письменник)|Олександр Клименко]]<ref>[http://bukvoid.com.ua/column/2015/09/28/154757.html Мій «Supraphon», мій «Місяць авторського читання»&nbsp;— Буквоїд, 2015]</ref>:
{{Початок цитати}}
{{Кінець цитати}}
 
[[Баран Євген Михайлович|Євген Баран]]:
[[ПП «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня»|Видавництво «Твердиня»]] подає:
{{Початок цитати}}
Тут багато різних історій, їхня алогічність і сюрреальність очевидна. Так само, як і криза спілкування у героїв цих історій. І немає значення, звідки вони: хутір, село, селище, містечко, місто, столиця... Немає значення їх соціальний стан і статус. У всіх цих героїв гостро відчувається майже фізичний біль за ідеальним спілкуванням. А тому їхній стан самотности, який вони прагнуть подолати у снах-візіях чи реальній ірреальності, є діагнозом суспільним, а не індивідуальним. Це варіант мовного (мовленнєвого) Апокаліпсису: коли будь-яке слово краще за мовчання, і будь-яке мовчання є золотом по відношенню до мовленого слова...
До книги-«платівки» [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|О.&nbsp;Клименка]] увійшли новели та повість, написані протягом 2003–2006 років. Деякі тексти були опубліковані в часописах [[Четвер (журнал)|«Четвер»]] (№&nbsp;18, 2003)<ref>[http://chetver.com.ua/n18/oleksandr.htm Останнє зникнення Sancho Пархоменка&nbsp;— «Четвер», «God-doG», №&nbsp;18, 2003]</ref> та [[Ї (часопис)|«Ї»]] (№&nbsp;35, 2004)<ref>[http://www.ji.lviv.ua/n35texts/klymenko.htm Supraphon&nbsp;— «Ї», «Мова <s>німої</s> країни», №&nbsp;35, 2004]</ref>.
 
Персонажі «Supraphon’у», просякаючи ілюзорністю існування, із зацятою ніжністю (кожен на свій манер) накопичують у собі життя, наче виконують священний ритуал. Вони вибудовують зі скалок-пазлів власну реальність, продовжуючи любити те, що завжди любили. І вони свідомо зникають у хороброму, сяйливому ніщо, з якого свого часу з’явилися на світ,&nbsp;— разом зі своїми мелодіями, віршами, разом із сонцем, деревами, паперовими квітами та намальованою водичкою. Їхній прихід&nbsp;— спокійний, їхнє щезнення&nbsp;— непомітне.
Тут переплетене життя із смертю, навіть можна сказати&nbsp;— переплетена смерть із смертю&nbsp;— смерть психологічна із смертю механічною, фізичною. Тут дуже мало життя, якийсь суцільний сурогат. Тут дуже мало реального, хіба що смерть, як єдина невіртуальна реальність...
 
А ще тут багато мовних, стилістичних нашарувань. Постійних цитувань. Рядки пісень. Рок і джаз. Фрагменти текстів і їх переспіви ([[Джузеппе Унгаретті|Д.&nbsp;Унгаретті]], [[Рей Бредбері|Р.&nbsp;Бредбері]], [[Хуліо Кортасар|Х.&nbsp;Кортасара]], [[Бродський Йосип Олександрович|Й.&nbsp;Бродського]], [[Микола Хвильовий|М.&nbsp;Хвильового]], [[Тадеуш Ружевич|Т.&nbsp;Ружевича]]... аж до псалмів Давидових) [...].
 
Це дуже сумна, ностальгійно-елегійна мелодія, з різноманітними перепадами, що навіює відповідні думки і настрій. Її позитив у тому, що повертає тебе у світ минулої реальности, аби ти спробував змінити світ нереального майбутнього. І як така, ця мелодія звучить як оптимістична трагедія.
{{Кінець цитати}}
 
Анонімний користувач