Ервін Роммель: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ilya (обговорення | внесок) |
Ilya (обговорення | внесок) |
||
Рядок 423:
<blockquote>''«Роммель єдиний надійний офіцер рейхсверу, якому я можу довірити свою особисту безпеку»'', — заявив у середині 1930-х років Гітлер своїм [[партайгеноссе]].</blockquote>
Як воєначальник, Роммель користувався у Гітлера великим авторитетом. Це підтверджує той факт, що в [[1941]]–[[1942]] роках він був, мабуть, єдиним з воєначальників Третього рейху, якому фюрер надав повну свободу дій на [[Театр воєнних дій|ТВД]], не втручаючись у його оперативні плани. Проте наприкінці [[1942]] року довіра Гітлера до фельдмаршала істотно
До [[Друга битва за Ель-Аламейн|Ель-Аламейна]] Гітлер і Роммель були між собою в чудових стосунках. Але, після цієї битви їхні стосунки стали неухильно погіршуватися. Викликаний після поразки під Ель-Аламайном до ставки фюрера, фельдмаршал став свідком тих сцен, які вже випробували до нього багато хто з вищих воєначальників Третього рейху: на нього, як з рогу достатку, посипалися звинувачення в капітулянтських настроях. Тут Роммель вперше відчув на собі усю істеричність характеру Гітлера, його припадки люті, спалахи безпричинного гніву, нерозбірливі крики, нескладну лайку та інше. Зрештою, Гітлер домовився до того, що поставив під сумнів боєздатність всього [[Корпус «Африка»|Африканського корпусу]]. У відповідь на цю образу, Роммель, ні кажучи ані слова, різко повернувся й вийшов з кімнати. Пізніше він став більш рішучим у спілкуванні з Гітлером. Коли той у черговий раз накинувся на нього зі звинуваченнями — ''чому солдати його армії, замість того, щоб стояти на смерть воліють відступити,'' — Роммель у відповідь запропонував: ''нехай фюрер або хтось із його оточення особисто прибуде на фронт і покаже, як це робиться''.
| |||