Відкрити головне меню

Зміни

Експеримент було широко розкритиковано як неетичний і такий, що межує з ненауковістю. Критики, а серед них і [[Ерік Фромм|Еріх Фромм]], ставили під сумнів, що результати експерименту можна легко витлумачити. Зокрема, Фромм писав, як сильно змінюється поведінка людини, коли її ув'язнюють (використовуючи історичні приклади нацистських [[концтабір|концентраційних таборів]]). Це поклало початок дослідженням на перевірку твердження, що тюремне оточення саме собою визначає поведінку особистості. Фромм також не погоджувався, що схильність до садизму у «звичайних» осіб не може бути визначена методами, призначеними для відбору.
 
Через те, що це був польовий експеримент, вести традиційний науковий контроль було неможливо. Зімбардо не був нейтральним спостерігачем, а впливав на керівництво експериментом як директор в'язниці. ВисновкиЗ архівних записів експерименту стало відомо, що ґрунтуютьсягрупа надослідників експериментіпровела детальний інструктаж для «наглядачів», єзакликаючи значноювикористовувати міроюпсихологічне субнасильство щодо «ув'єктивнимиязнених». йНервовий незрив підкріплені«в'язня» ширшимДугласа коломКорпі фактівза словами самого учасника експерименту, був зімітований, щоб припинити участь у дослідженні, оскільки йому потрібно було готуватися до іспитів у своєму університеті. ТакийМаніпуляція експериментфактами важкодослідження відтворитимала іншимза [[дослідник]]амметі викликати очікувану реакцію ЗМІ. <ref>{{Cite web|url=https://www.radiosvoboda.org/a/29322955.html|title=Три головні теорії психології виявилися містифікаціями. Навіщо вченим це було потрібно|website=Радіо Свобода|language=uk|accessdate=2018-06-29}}</ref>
 
Висновки, що ґрунтуються на експерименті, є значною мірою суб'єктивними й не підкріплені ширшим колом фактів. Такий експеримент важко відтворити іншим [[дослідник]]ам.
 
Деякі критики експерименту стверджують, що учасники ґрунтували свою поведінку на тому, що від них очікували, чи орієнтувалися на [[стереотип]]и поведінки в'язнів та охоронців. Інакше кажучи, учасників просто було втягнено до [[рольова гра|рольової гри]], проте Зімбардо наполягає, що навіть якщо на початку це були елементи рольової гри, то впродовж експерименту учасники звикли до своєї ролі.