Стенфордський тюремний експеримент: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Чи ні? Мітка: редагування коду 2017 |
|||
Рядок 64:
Експеримент було широко розкритиковано як неетичний і такий, що межує з ненауковістю. Критики, а серед них і [[Ерік Фромм|Еріх Фромм]], ставили під сумнів, що результати експерименту можна легко витлумачити. Зокрема, Фромм писав, як сильно змінюється поведінка людини, коли її ув'язнюють (використовуючи історичні приклади нацистських [[концтабір|концентраційних таборів]]). Це поклало початок дослідженням на перевірку твердження, що тюремне оточення саме собою визначає поведінку особистості. Фромм також не погоджувався, що схильність до садизму у «звичайних» осіб не може бути визначена методами, призначеними для відбору.
Через те, що це був польовий експеримент, вести традиційний науковий контроль було неможливо. Зімбардо не був нейтральним спостерігачем, а впливав на керівництво експериментом як директор в'язниці.
Висновки, що ґрунтуються на експерименті, є значною мірою суб'єктивними й не підкріплені ширшим колом фактів. Такий експеримент важко відтворити іншим [[дослідник]]ам.
Деякі критики експерименту стверджують, що учасники ґрунтували свою поведінку на тому, що від них очікували, чи орієнтувалися на [[стереотип]]и поведінки в'язнів та охоронців. Інакше кажучи, учасників просто було втягнено до [[рольова гра|рольової гри]], проте Зімбардо наполягає, що навіть якщо на початку це були елементи рольової гри, то впродовж експерименту учасники звикли до своєї ролі.
| |||