Редуковані голосні: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Церковнослов'янська мова: оформлення |
→Східнослов'янські мови: доповнення, уточнення |
||
Рядок 24:
;Українська мова
У сильній позиції редукований ''*ъ'' перейшов у [o] (''*lъbъ > лоб, *rъtъ > рот''), а ''*ь'' — у [e] (''*otьcь > отець, *orьlъ > орел, *kozьlъ > козел
У випадках, якщо попередній приголосний був вторинно пом'якшеним, ''*ь'' переходив не в [e], а в [o]: ''*l'ьnъ > льон, *pьn'ь > *pьn'ьkъ > *pьn'ъkъ > пеньок''. У деяких словах утворений [o] піддався ікавізму: ''*l'ьdъ > лід'' (род. відм. ''льоду'').
В українській мові після зникнення редукованого наприкінці слова, звук [о] в попередньому складі (що після занепаду став закритим) отримував подовження і перетворювалися на [і] (ймовірно, через низку переходів [o] > [uu] > [uo] > [uɪ] > [ui] > [i]). Звук [e] у складі, закритому після занепаду редукованих, перейшов у [ē] — явище, відоме як «[[новий ять]]». Цей звук відрізнювався у вимові від праслов'янського ''[[Ять#Звук ѣ|ě]]'', але на письмі він теж позначався символом [[ять|ѣ]].
| |||