Керол Кінг: відмінності між версіями

П'ять синглів Керол Кінг увійшли в [[Billboard Hot 100|першу американську десятку]], два з них&nbsp;— «I Feel the Earth Move» (1971) і «It's Too Late» (1971)&nbsp;— очолювали списки<ref>{{Cite web|url=https://www.allmusic.com/artist/carole-king-mn0000174557/awards|title=Carole King {{!}} Awards {{!}} AllMusic|website=AllMusic|accessdate=2018-06-26}}</ref>. Керол Кінг&nbsp;— чотитразовий лауреат премії «<nowiki/>[[Нагорода Греммі|Греммі]]<nowiki/>»<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.allmusic.com/artist/carole-king-mn0000174557|title=Carole King {{!}} Biography, Albums, Streaming Links {{!}} AllMusic|website=AllMusic|accessdate=2018-06-26}}</ref>, представлена ​​в трьох Залах слави: ''Songwriters Hall of Fame'', ''Rock and Roll Hall of Fame'' (з Джеррі Гоффіном) та ''Hit Parade Hall of Fame''<ref>{{Cite web|url=https://www.allmusic.com/artist/carole-king-mn0000174557|title=Carole King {{!}} Biography, Albums, Streaming Links {{!}} AllMusic|website=AllMusic|accessdate=2018-06-26}}</ref>.

В 1961 році вийшов перший хіт авторського дуету Гоффіна і Кінги: виконана [[The Shirelles]] пісня «Will You Love Me Tomorrow» очгла американські чарти. Так само на вершину підійшла їх наступна робота «Take Good Care of My Baby» у виконанні [[Боббі Ві]], а потім і «The Loco-Motion», яку співала Літл Іва, що працювала до цього у подружжя нянею. Пара написала більше сотні хітів, відмічених повним стилістичним різноманіттям, які виконали, зокрема, [[Chiffons]] («One Fine Day»), [[The Monkees]] («Pleasant Valley Sunday»), [[The Drifters]] («Up on the Roof») [[The Cookies]] («Chains», пізніше кавер на цю пісню зробили [[The Beatles]]), [[Арета Франклін]] («(You Make Me Feel) Like a Natural Woman»), [[The Crystals]] («He Hit Me (And It Felt Like a Kiss)»)<ref name=":1">{{Cite web|url=https://www.allmusic.com/artist/carole-king-mn0000174557|title=Carole King {{!}} Biography, Albums, Streaming Links {{!}} AllMusic|website=AllMusic|accessdate=2018-06-26}}</ref>. Кінг не залишила спробу відновити сольну кар'єру, але успіх мав лише один її єдиний сингл того часу, «It Might as Well Rain Until September» (№ 22 [[Billboard Hot 100]], 1962)<ref name=":0" /><ref name=":1" />.

В середині 1960-х років Гоффін і журналіст Ел Ароновіц створили власний звуковий запис лейбла Tomorrow Records; Чарльз Ларкі (Charles Larkey), бас-гітарист групи Myddle Class, який співпрацював із Tomorrow, став другим чоловіком після того, як шлюб Керол Кінг з Гоффіном розпався. Кінг і Ларкі переїхали в 1968 році на Західне узбережжя і в 1968 році заснували The City, музичне тріо, в склад якого увійшов також нью-йоркський музикант Денні Корчмар (''Danny Kortchmar''). The City записали один альбом ''Now That Everything Been Said'', але на гастролі гурт так і не вийшов: причиною тому був страх сцени, якою стражджала Кінг. В результаті альбом виявився комерційно провальным, хоча в ньому і були пісні, які згодом стали відомими, завдяки виконанню іншими групами<ref name=":1" />.

Джеймс Тейлор вкотре стал близким другом співачки: саме він закликав її заснувати сольну кар'єру. Альбом 1970 року ''Writer'' очікуваного прориву не приніс, але наступний ''Tapestry'' (1971) відзначився творчим і комерційним тріумфом: альбом, став мультиплатиновим, провів в американських чартах більше шести років<ref name=":1" />. Альбом ''Music'' (1971) також очолив чарти; успіхи були і у наступних альбомах ''Rhymes & Reasons'' (№2, 1972) і ''Wrap Around Joy'' (1974), сингл із якого, «Jazzman», піднявся до 2 позиції у чарті.