Відкрити головне меню

Зміни

стиль, правопис
'''Небудь-де''' ({{lang-en|Neverwhere}})&nbsp;— фантастичний роман [[Ніл Ґейман|Ніла Ґеймана]] у жанрі [[Міське фентезі|міського фентезі]], новелізація однойменного телесеріалу для [[BBC]]{{sfn|Небудь-де|2017|page=7}}. 1997 року роман став найкращою книжкою року за версією сайту НФ (вибір редакторів)<ref>[https://www.sfsite.com/columns/best98.htm Best SF and Fantasy Books of 1997: Editors' Choice]</ref>, а 1999 року приніс авторові [[Премія Жулі Верланже|премію Жулі Верланже]]<ref>[http://www.elbakin.net/fantasy/roman/neverwhere-987 Neverwhere ~ Elbakin.net]</ref>.
 
Ця книжка розповідає про пригоди звичайного чоловіка на ім'я Річард Мейг'ю, який несподівано вплутується в дивовижну і вкрай небезпечну пригоду. Врятувавши дівчину на ім'я Дуері, Річард провалюється крізь розколину в Долішній Лондон', де панують зовсім інші правила та порядки, ніж у звичайному Лондоні -&nbsp;— Горішньому.
 
Разом із Дуері Річард вирушає на пошуки замовника, який найняв головорізів, аби ті вбили усю родину дівчини. На своєму шляху вони зустрічають чудовиськ, ченців, горлорізів (''найманих умертвителів''), ангела та інших пересонажів. У нелегкій мандрівці цю пару супроводжують Маркіз де Карабас та Мисливиця, які всіляко допомагають їй досягти поставленої мети.
 
== Сюжет ==
Річард Мейг'ю&nbsp;— молодий чоловік, який нещодавно переїхав з [[Шотландія|Шотландії]] до Лондона й працює в офісі у сфері фінансів. ЙогоТаке спокійне життя перевертається з ніг на голову, коли він вирішує допомогти таємничій дівчиніРічард, що лежала закривавлена на [[Тротуар|хіднику]], яким Річард саме йшовідучи зі своєю нареченою Джессікою на зустріч з її босом, містером Стоктоном, допоміг незнайомій дівчині, що лежала закривавлена на [[Тротуар|хіднику]].
 
Річард відносить поранену дівчину до своєї квартири, а вже наступного ранку несподівано помічає, що на дівчині, яку звати Дуері, не залишилося жодного сліду від вчорашньої рани. Вона посилає Річарда на пошуки Маркіза де Карабаса, який можеміг би допомогти їй врятуватися від найманих убивць&nbsp;— містера Крупа та містера Вандемара, що полюють на неї. За допомогою наданих йому інструкцій Річарду вдається розшукати Маркіза й привести його до свого помешкання, однак гість відразу ж зникає. Невдовзі Річард поплатився за свій добрий вчинок&nbsp;— став невидимим, втратив роботу, а його квартиру здали в оренду іншим людям.
 
Річард вирішує повернути все на колишній лад. Шукаючи Дуері, він занурюється у світ Долішнього Лондона. Там Річард зустрічає безхатька Іліастера, який може його бачити, й питає в нього про дорогу на Плавучий ринок, єдине відоме йому місце в Долішньому Лондоні, куди прямувала леді Дуері. Безхатько натомість приводить його до щуровустів, які поклоняються й підкоряються щурам. Щуровусти нападають на Річарда, грабують його, але з наказу Довгохвоста із клану Сірих відпускають на волю неушкодженим. Щоб добратися до Плавучого ринку, Річарду доводиться перейти через нічний Лицарський міст, і там у темряві зникає щуровустка Анестезія, яка його супроводжувала. Прийшовши на Плавучий ринок, Річард знаходить Дуері, яка саме влаштовує змагання претендентів на посаду її охоронця.
 
Цю посаду здобуває Мисливиця, яка перемогла в бою всіх суперників. У новому складі вони вирушають до Графського двору. Раніше Дуері та Маркіз знайшли у помешканні дівчини щоденник її батька й прочитали письмову пораду доньці шукати допомоги в ангела Ізлінгтона. Добувшись до Графського двору, таємничого підземного потяга, що курсує своїм власним дивним маршрутом, Маркіз де Карабас відлучається від гурту, бо колись посварився з Графом і той відтоді не терпить Маркіза. Граф віддає своїм гостям сувій, у якому написано, що ангела Ізлінгтона можна знайти, пройшовши крізь Анґелус -&nbsp;— велетенські двері собору на території [[Британський музей|Британського музею]].
 
Дуері й Річард вирушають до музею, а Мисливиця залишається в Долішньому Лондоні, бо через накладене на неї прокляття не може навідуватися до Горішнього Лондона. Після пошуків вони знаходять Анґелус, і Дуері відчиняє його за допомогою свого сімейного дару. Увійшовши до кам'яної зали, Дуері та Річард зустрічають ангела Ізлінгтона. Він обіцяє пролити світло на подробиці вбивства родини Дуері, якщо героям вдасться роздобути для нього ключа. Цей ключ відмикає двері, що ведуть до раю, й перебуває під охороною Чорних братів.
 
Дуері та Річард повертаються до Долішнього Лондона, й до них приєднується Мисливиця. Тим часом Маркіз де Карабас дізнається від містера Крупа та містера Вандемара ім'я замовника вбивства членів родини Дуері. За цю інформацію Маркізові доводиться розплатитися безцінною фігуркою, виготовленою за часів [[Династія Тан|династії Тан]], а невдовзі -&nbsp;— й своїм життям. Головорізи пообіцяли Маркізові, що пустяться в погоню за ним не раніш як за годину, але порушують обіцянку, наздоганяють його і вбивають.
 
Мисливиця, Дуері та Річард прибувають до Чорних братів, які влаштовують для них Випробування Ключа. Мисливицю випробовують на силу, Дуері&nbsp;— на кмітливість, а Річарда -&nbsp;— на характер. Тільки цьому героєві вдається пройти випробування (Річардові навіюють, що всі його пригоди в Долішньому Лондоні -&nbsp;— це лише сон і галюцинації, та він пригадує всі події, намацавши у своїй кишені кварцову намистину з намиста Анестезії). Здобувши ключа, вони роблять його копію на новому Плавучому ринку. Не знайшовши там Маркіза, Річард зустрічає Ламію, одну з Оксамитових, яка погоджується стати їхньою провідницею до помешкання ангела Ізлінгтона.
 
Ламія провадить Дуері, Річарда та Мисливицю вулицею Даун-стрит, що веде до ангела Ізлінгтона. Тим часом Старий Бейлі, натрапивши на тіло де Карабаса, воскрешає його за допомогою срібної коробочки, яка містить частину маркізового життя. Маркіз іде слідом своїх друзів і, дуже вчасно наздогнавши їх, рятує Річарда від лиха: Ламія мало не випила життя Річарда і не перетворила його на таку саму холодну істоту, як вона сама.
 
Мисливиця стає зрадницею, віддавши Дуері в руки містера Крупа та містера Вандемара взамін за магічний спис, яким можна перемогти лондонського Великого Звіра. Вбивці за допомогою талісмана без перешкод проходять повз чудовисько, а Річард, де Карабас і Мисливиця мусять пройти крізь великий лабіринт, де їх уже очікує Звір. Річард і Мисливиця стають до бою з ним. Мисливиця гине, а Річарду вдається пронизати чудовисько магічним списом.
 
Прийшовши до Ізлінгтона, Річард і де Карабас усвідомлюють, що це грішний ангел, покараний ув'язненням у цитаделі -&nbsp;— кам'яній залі. Виявляється, саме Ізлінгтон найняв головорізів містера Крупа та містера Вандемара, щоб ті убили членів родини Дуері. Ангел вчинив таке, бо лорд Партіко відмовився йому допомагати. Також стає відомо, що Ізлінгтон підробив щоденник батька Дуері, щоб заманити її до себе. Розраховував на те, що дівчина за допомогою здобутого ключа та власного сімейного дару відімкне двері, які ведуть до раю. Він мав на меті також помститися іншим ангелам, відповідальним за його вигнання.
 
Коли Річарда починають катувати, Дуері погоджується відімкнути двері й робить це копією ключа. Через те перед Ізлінгтоном, містером Крупом і містером Вандемаром відкривається дорога не до раю, а до пекла. Воно поглинає цих лиходіїв. Тоді Дуері застосовує справжній ключ, щоб повернути Річарда до Горішнього Лондона. Повернувшись, Річард знову починає вести нормальне життя та ходить на роботу, однак тепер все навколо здається йому сірим та похмурим, через що він й вирішує знову повернутися до Долішнього Лондона, а Маркіз де Карабас допомагає здійснити це рішення.
* '''Ґеррі'''&nbsp;— Річардовий співробітник, який працює у відділі корпоративних клієнтів.
* '''Сільвія'''&nbsp;— помічниця генерального директора у фірмі, де працює Річард.
* '''Містер Стоктон'''&nbsp;— бос Джессіки; проводить виставку своїх колекційних ангелів ([[Статуя|статуї]], [[Картина|картини]], [[Фреска|фрески]]) у [[Британський музей|Британському музеї]], де є двері, що ведуть до справжнього ангела -&nbsp;— Ізлінгтона.
* '''Кларенс'''&nbsp;— помічник Джессіки; чорношкірий гей. На її подив, найдієвіший, найкомпетентніший і найкращий із усіх помічників, що в неї колись були.
 
* '''Старий Бейлі'''&nbsp;— мешканець дахів. Подібний до [[Робінзон Крузо|Робінзона Крузо]], який зазнав кораблетрощі не на безлюдному острові, а на якомусь із дахів. Продає птахів та всіляку інформацію на Плавучому ринку. Допомагає воскресити де Карабаса, повернувши таким чином заборговану послугу.
* '''Гаммерсміт'''&nbsp;— коваль на Плавучому ринку; добрий знайомий леді Дуері.
* '''Лір'''&nbsp;— саксофоніст, який вказує Маркізу де Карабасу дорогу до Графського двору взамін за мелодію Блеза -&nbsp;— Мерлінового наставника. Той мало не витрушує монети з кишень тих, що її слухають.
* '''Іліастер'''&nbsp;— безпритульний; приятель щуровустів.
* '''Леді Дуері'''&nbsp;— належить до родини з Дому Арки; старша дочка лорда Партіко. Як і решта членів її сім'ї, може створювати двері там, де ніяких дверей нема, відмикати всі замки й відчиняти двері всупереч усім тим, що хочуть, аби ті двері завжди залишалися зачиненими. Ця дівчина спричинила лихо, що сталося з Річардом Мейг'ю. Вона вирушає шукати замовника вбивства її родичів, щоб помститися за цей злочин.
* '''Містер Росс'''&nbsp;— вбивця, якого найняли містер Круп та містер Вандемар на Плавучому ринку, що відбувався у Вестмінстерському абатстві. Мав убити леді Дуері, але сам загинув від її рук.
* '''Брат Соболь'''&nbsp;— охоронець мосту; перша перепона на шляху до ключа, який відмикає в'язницю ангела Ізлінгтон. Зазнав поразки в бою з Мисливицею.
* '''Брат Сажус'''&nbsp;— другий чернець. Загадує леді Дуері загадку -&nbsp;— друге випробування на шляху до ключа.
* '''Абат'''&nbsp;— ставить третю й останню перепону, яку має подолати Річард.
* '''Серпентина'''&nbsp;— одна з Семи сестер, яка допомагає леді Дуері.
 
== Літературний аналіз ==
 
=== Жанр ===
Роман «Небудь-де» належить до жанру [[Міське фентезі|міського фентезі]]. Така класифікація обґрунтована тим, що дія твору розвивається в магічному місті, відомому як Долішній Лондон<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=oVJXkeYXgzAC&pg=PA71&dq=Neverwhere+genre&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwihnpSj2uXbAhWRZFAKHdBGBMQQ6AEIOzAD#v=onepage&q=Neverwhere%20genre&f=false Neil Gaiman and Philosophy: Gods Gone Wild! c.71]</ref>. Більше того, у творі використано мотиви, притаманні міським легендам, а в певному місці оповіді Ніл Ґейман звертається до міської міфології, згадавши алігаторів, що живуть у нью-йоркській каналізації<ref>Kobus, Aldona. «Ciemna strona miasta. Fantazmat miejski w urban legends i urban fantasy». Tekstura. Rocznik Filologiczno-Kulturoznawczy 4.1 (2014) с. 47</ref>.
 
Книжка посідає чільне місце серед інших романів зі схожою тематикою та мотивами, як-от «Підсвіт» (1983; {{lang-en|Subworld}}) Філіс Ейзенштейн, «Ворота Анубіса» (1983; {{lang-en|The Anubis Gates}}) [[Тім Пауерс|Тіма Пауерса]], «Гламур» (1984, {{lang-en|The Glamour}}) [[Крістофер Пріст|Крістофера Пріста]], романи «Трансмутації» (1985; Transmutations) та «Кабал» (1988; {{lang-en|Cabal}}) [[Клайв Баркер|Клайва Баркера]], «Дахосвіт» (1988; {{lang-en|Roofworld}}) Крістофера Фаулера та «Будинок щурів» (1991; {{lang-en|The House of Rats}}) Стівена Елбоза<ref>Prince of Stories: The Many Worlds of Neil Gaiman с. 311</ref>.
{{цитата|{{Фон|#FFF5EE|''Чого я хотів, то це написати таку книжку, яка б зробила для дорослих те, що зробили для мене такі книжки, як «[[Алісині пригоди у Дивокраї|Аліса в Дивокраї]]», книжки про [[Нарнія|Нарнію]] чи «[[Чарівник Країни Оз (книжка)|Чарівник із країни Оз]]», коли я був малим. А ще я хотів завести мову про людей, що провалюються в розколини, про знедолених — і застосувати для цього дзеркало фантазії, яке іноді може показати нам те, що ми вже бачили безліч разів і через те перестали його помічати''.}}{{sfn|Небудь-де|2017|page=8}}}}
 
Тож у романі «Небудь-де» простежуються мотиви казки-роману «[[Алісині пригоди у Дивокраї|Аліса в Дивокраї]]» [[Льюїс Керрол|Льюїса Керрола]]. Зокрема, помітні паралелі між персонажами обох творів. Алісі зіставляється Річард Мейг'ю, дорослий чоловік, що провалюється крізь розколину світу в Долішній Лондон. Джессіка й Дуері уособлюють Білого Кролика, оскільки вони обоє у певний спосіб перевертають життя Річарда з ніг на голову. Роль [[Чеширський кіт|Чеширського кота]] виконує ексцентричний Маркіз де Карабас, а Серпентина уособлює одночасно Герцогиню й Чорну Королеву. Миші протиставляються Довгохвіст із клану Сірих та щуровустка Анестезія, які допомагають головному персонажу.<ref>Клюкина, Д. А. (2014). Кэролловские мотивы в романе Нила Ґеймана "«Никогде"»</ref>.
 
Роман «Небудь-де» також характерний особливою манерою оповіді, зведеної до діалогів та дії. Оскільки твір є новелізацією однойменного телесеріалу, реплікам у романі притаманна певна стислість викладу. Своєю структурою роман «Небудь-де» нагадує чарівну казку, бо в ньому є традиційні для цього жанру сюжетні лінії: подорож до іншого світу, зустріч із незвичайними попутниками й дивними створіннями, подолання на своєму шляху різних перепон, які ведуть до здобуття нових знань тощо<ref>[http://docplayer.ru/26962111-Iniciacionnye-motivy-v-romane-nila-geymana-zadvere-nikogde.html Скопина, А. В. «Инициационные мотивы в романе Нила Ґеймана „Задверье“(Никогде)». Международный журнал экспериментального образования 8 (2011): С.139-140]</ref>.
Ніл Ґейман також часто застосовує мотиви сну. Персонажі роману бачать сни, що описуть минуле (ангелові Ізлінгтону сниться влаштоване ним занурення [[Атлантида|Атлантиди]] під воду), можливе майбутнє (Річард передбачає свій бій зі Звіром), мрії (Мисливиці сниться, що вона перемогла Звіра, але дістала смертельну рану) тощо<ref>[https://cyberleninka.ru/article/n/hudozhestvenno-filosofskoe-pereosmyslenie-printsipov-syurrealizma-v-tvorchestve-nila-geymana Наумчик, О. С. «Художественно-философское переосмысление принципов сюрреализма в творчестве Нила Ґеймана». Российский гуманитарный журнал 4.1 (2015). с. 12]</ref>.
 
У романі «Небудь-де» Ніл Ґейман часто вдається до лінгвістичного абсурду й бавиться багатозначністю слів<ref>[https://cyberleninka.ru/article/n/traditsiiangliyskoy-literatury-absurda-v-tvorchestve-nila-geymana Наумчик, О. С. "«Традиции английской литературы абсурда в творчестве Нила Ґеймана"». Вестник Нижегородского университета им. НИ Лобачевского 2-2 (2015). с. 155]</ref>. Наприклад, на сторінках роману часто можна зустріти такі діалоги:
 
{{цитата|{{Фон|#FFF5EE|''— Я вражений. Який розум, містере Вандемар. Меткий і '''гострий''' — але ці слова надто слабкі для нього. '''Такий гострий''', — сказав він, нахилившись до Річарда і ставши навшпиньки, щоб наблизитися до обличчя, — '''що порізатися можна'''. — Річард мимохіть відступив назад. — Чи можемо ми увійти? — спитав містер Круп.''}}{{sfn|Небудь-де|2017|page=42}}}}
 
Ніл Ґейман поєднує етичні та естетичні акценти й створює свій абсурдний світ, який живе за законами, неприпустимими для звичайного світу.<ref>[https://cyberleninka.ru/article/n/traditsiiangliyskoy-literatury-absurda-v-tvorchestve-nila-geymana Наумчик, О. С. "«Традиции английской литературы абсурда в творчестве Нила Ґеймана"». Вестник Нижегородского университета им. Н. Лобачевского 2-2 (2015). с. 155]</ref> Як приклад, епізод з містером Крупом, який спочатку милується фігуркою часів династії Тан, а тоді знищує її:
 
{{цитата|{{Фон|#FFF5EE|''— О, чудово, чудово, — шепотів він. — Справді династія Тан. Їм по дванадцять сотень років, це найкращі керамічні фігурки, що коли-небудь бачив світ. Ця була створена руками Кай Луня, найпершого серед гончарів: рівноцінної їй не існує. Зверніть увагу на колір поливи, на відчуття пропорції, на життя… — Тепер він усміхався, мов немовля; невинна усмішка виглядала загубленою і спантеличеною на непривітному ландшафті обличчя містера Крупа. — Вона додає трохи чуда і краси цьому світові.
На початку 1990-х {{Не перекладено|Ленні Генрі||en|Lenny Henry}} запропонував Ґейману написати сценарій фентезійного телесеріалу для BBC й подав ідею про гурт безхатченків, які живуть під Лондоном<ref>[http://www.denofgeek.com/uk/tv/lenny-henry/54145/lenny-henry-interview-anansi-boys-neverwhere-neil-gaiman-comics Lenny Henry interview: Anansi Boys, Neverwhere, Neil Gaiman, comics]</ref>. Письменник погодився, а вже 1996 року світ побачив британський міні-серіал «{{Не перекладено|Небудь-де (міні-серіал)|Небудь-де|en|Neverwhere}}»<ref>[https://www.imdb.com/title/tt0115288/ Neverwhere (TV Mini-Series 1996–)&nbsp;— IMDb]</ref>.
 
Ґейман вважав, ''«що зображуване на екрані було далеким від того, як він все бачив у своїй голові»''{{sfn|Небудь-де|2017|page=7}}, тому й вирішив одночасно написати однойменну новелізацію. У серпні 1996 року видавництві «BBC Books» випустило цю книжку з обкладинкою, яку створив ілюстратор {{Не перекладено|Дейв Маккін|Дейв Маккін|en|Dave McKean}}<ref>[http://www.isfdb.org/cgi-bin/pl.cgi?23684 Neverwhere (the first edition)]</ref>. 2 вересня 1996 року також вийшла однойменна аудіокнижка, яку начитав Гарі Бейквелл, актор, який виконав роль Річарда Мейг'ю в міні-серіалі<ref>[https://www.discogs.com/Neil-Gaiman-Read-By-Gary-Bakewell-Neverwhere/release/5878136 Neil Gaiman Read By Gary Bakewell ‎– Neverwhere]</ref>.
 
1997 року американське видавництво «Avon Books» опублікувало оновлене видання книжки. Ґейман фактично зробив її другу версію, адаптувавши текст до американських реалій. ''«На час завершення книжки з'ясувалося, що я додав близько двадцяти тисяч слів і видалив інші кілька тисяч»''{{sfn|Небудь-де|2017|page=9}}. Невдовзі світ побачила також авторська версія тексту, що поєднує британське і американське видання<ref>[http://www.slate.com/blogs/browbeat/2015/08/20/_author_s_preferred_text_of_neil_gaiman_s_neverwhere_what_do_those_words.html?via=gdpr-consent What Does It Mean When a Book Is Stamped With the Words «Author's Preferred Text?» By Marissa Martinelli]</ref>.
2007 року видавництво «HarperCollins Publishers» випустило однойменну аудіокнижку, яку начитав сам Ніл Ґейман<ref>[https://www.audiobooks.com/audiobook/neverwhere/231084 Neverwhere (Unabridged Audiobook)]</ref>.
 
2010 року видавництва «William Morrow» та «HarperCollins» презентували лімітоване видання книжки «Небудь-де» з тиражем 1000 пронумерованих примірників, що містили автограф автора, спеціальний обшитий тканиною сліпкейс з вирізаною [[Апертура|апертурою]] крізь яку видно відштамповані на обкладинці золоті двері, мапу лондонської підземки на форзацах, авторське видання тексту з спеціальним вступом від автора, «Файли Небудь-де»&nbsp;— авторські матеріали, які проливають світло на залаштункову історію створення роману.<ref>[http://www.isfdb.org/cgi-bin/pl.cgi?305629 Neverwhere: The Author's Preferred Text]</ref><ref>[https://rorschachtheatre.com/2013/08/28/neverwhere-limited-edition/ You could own this beautiful limited edition copy of Neverwhere and support Rorschach Theatre in the process]</ref>
 
2016 року вийшло видання роману «Небудь-де» з ілюстраціями Кріса Ріделла<ref>[https://www.theguardian.com/books/gallery/2016/jul/14/illustrating-neil-gaimans-neverwhere-in-pictures-chris-riddell-london Illustrating Neil Gaiman's Neverwhere&nbsp;— in pictures]</ref>. Цього ж року світ побачило видання у белетристичному стилі ретро з м'якою обкладинкою, яку створили Роберт Е. Мак-Гінніс (художник) і Тодд Кляйн (написи та лого)<ref>[https://boingboing.net/2016/09/21/gorgeous-pulp-fiction-editions.html Gorgeous pulp-fiction editions of Gaiman's Anansi Boys, Neverwhere and American Gods]</ref>.
Проект, однак, призупинили на стадії розробки. 2015 року з'явилася інформація, що режисер Френсіс Лоуренс візьметься за нову телеадаптацію «Небудь-де»<ref>[http://www.slashfilm.com/neverwhere-tv-series/ Francis Lawrence Directing Neil Gaiman ‘Neverwhere’ Adaptation for TV]</ref>.
 
У квітні 2010 року Роберт Каузларич на основі роману написав однойменну п'єсу, яку поставили на сцені театру "«Лайфлайн"» у [[Чикаго]]<ref>{{cite web|url=http://www.lifelinetheatre.com/performances/09-10/neverwhere/index.shtml|title=Lifeline Theatre :: Neverwhere|work=lifelinetheatre.com}}</ref><ref>{{cite web|title=Robert Kauzlaric – Playwriting – Neverwhere|url=http://robertkauzlaric.com/playwriting/neverwhere|accessdate=13 March 2013}}</ref>. Пол С. Голмквіст став режисером постановки, яка здобула фінансовий успіх і позитивну оцінку від критиків<ref>[http://www.chicagonow.com/the-fourth-walsh/2010/05/review-neverwhere-desired-destination/ Review «Neverwhere»: Desired Destination!]</ref><ref>[http://chicagocritic.com/neverwhere/ Tom, Williams,. «Neverwhere». Chicago Critic]</ref>. Більше того, постановку відвідав сам Ніл Ґейман, а також Ленні Генрі (продюсер міні-серіалу «Небудь-де»)<ref>[http://blog.lifelinetheatre.com/?p=353 NEIL GAIMAN AND LENNY HENRY VISIT NEVERWHERE]</ref>.
 
2013 року на [[BBC Radio 4|BBC 4]] вийшла шестисерійна радіоадаптація «Небудь-де», яку озвучили [[Бенедикт Камбербетч]] (ангел Ізлінгтон), [[Джеймс Мак-Евой]] (Річард Мейг'ю), [[Наталі Дормер]] (Дуері), [[Софі Оконедо]] (Мисливиця), Девід Гервуд (Маркіз де Карабас) та інші<ref>[http://www.bbcamerica.com/anglophenia/2013/02/first-look-benedict-cumberbatch-james-mcavoy-and-cast-of-neverwhere First Look: Benedict Cumberbatch, James McAvoy and Cast of ‘Neverwhere’]</ref><ref>[http://www.bbc.co.uk/programmes/profiles/1p3L2TMhR1vwYj7TmnyBYQN/characters Neil Gaiman&nbsp;— Neverwhere&nbsp;— Characters&nbsp;— BBC Radio 4]</ref>. Адаптація отримала позитивну оцінку критиків і самого Ґеймана, який навіть заявив, що не проти, аби у такому ж акторському складі зняли голлівудський фільм<ref>[https://www.radiotimes.com/news/2013-06-13/neil-gaiman-would-i-cast-benedict-cumberbatch-in-a-neverwhere-movie-just-watch-me/ Neil Gaiman: «Would I cast Benedict Cumberbatch in a Neverwhere movie? Just watch me!»]</ref>.