Українська етнічна територія: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 72:
У 896 р. угорські племена через [[Верецький перевал]] вдерлися на Закарпаття. Шлях від перевалу долиною Латориці позначений похованнями знатних угорських воїнів. У Верхньому Потиссі вже відомо понад тридцять розташувань таких одиничних і групових поховань. Біля с. Земплин Словацького краю виявлено багато поховань угорських воїнів та могилу їхнього вождя Алмоша, який загинув при спробі взяти штурмом Земплинське укріплення. У 896 р. угорською ордою зруйновано ужгородський замок, а у 903 р. боржавське укріплення. У [[907|907 та 972]] р. [[білі хорвати]] згадуються як руське плем'я, яке бере участь у поході [[Олег Віщий|Олега]] на [[Константинополь]].
У другій половині 10 ст. етноісторичне Закарпаття перейшло до сфери впливу [[Київська Русь|Руської держави]]. З того часу на Закарпатті закріплюється назва «Русь», руські люди, русини, русичі, що подекуди використовується і у нинішній час. Тривалий час кордони Русі, Угорщини та Польщі сходилися біля укріплення Саліс (Соляний град), тобто біля нинішнього міста [[Сольнок|Солнок]] в Угорщині. У 1031 р. угорським королем [[Стефан I Святий|Стефаном І]] було підкорено населені русинами території Нижнього й Середнього Потисся, що творили «Руську марку» («Marchia Ruthenorum»), і призначено свого сина [[Святий Емерик|Емерика]] намісником цих земель з титулом «Князь русинів» («dux Ruizorum»). До його володінь ще не входили території сучасної Закарпатської області та [[Пряшівщина|Пряшівщини]]. Остаточно етноісторичне Закарпаття захоплене Угорщиною у 13 ст. Так, у 1202 році було створено [[Спиш (комітат)|Списький]], у 1214 — [[Земплін (комітат)|Земплинський]] і [[Ужанська Жупа|Ужанський]], у 1227 — [[Шарош|Шариський]], у 1262 — [[Угочанська жупа|Угочанський]], у 1263 — Березький, а в 1303 — [[Мармарощина|Марамороський]] комітати Угорщини.
У 1526 році в битві під Могачем об'єднану угорсько-чеську армію розгромили турки. Українське етноісторичне Закарпаття було поділене на дві частини. [[Мармарощина|Марамороський]], [[Угоча]]нський та [[Берег (комітат)|Березький]] комітати опинилися в складі [[Трансильванське князівство|Трансильванського князівства]], а [[Унг|Ужанський]], [[Спиш (комітат)|Списький]], [[Земплін (комітат)|Земплинський]] і [[Комітат Шарош|Шариський]] комітати відійшли до Австрії. Після поразки під Могачем на етноісторичне Закарпаття переселилася значна частина угорців, які осідали в селах і містах на рівнинних територіях. Саме після цієї битви сформувався угорський анклав у Закарпатській області та в Східній Словаччині. Крім того, протягом другої половини ХVІ ст. сюди переселялися німецькі ремісники, які невеликими групами розташовувалися в руських селах. Найбільше їх осіло в гірських селах Марамороського й Березького комітатів, у верхів'ях [[Тересва (смт)|Тересви]] й Тиси, де вони опанували лісові промисли ([[Усть-Чорна]], [[Німецька Мокра]]). Але основну роль ув освоєнні гірських районів відігравали галицькі русини, які заселяли карпатське високогір'я від верхів'я Тиси на сході до річки Попрад на заході.
| |||