| Alma Mater = [[Мюнхенський університет]]<br/>[[Страсбурзький університет]]
| Посада = <!-- {{ інша суспільно значуща посада}} -->
| відомий завдяки = основоположник[[радіус астрофізикиШварцшильда]]
| звання = [[професор]]
| ступінь =
Рядок 25:
| Дружина =
| Чоловік =
| Дітидіти = [[Мартін Шварцшильд]]
| нагороди =<!-- {{{!}} style="background: transparent"
{{!}} {{шаблон_вищої_нагороди}}
Рядок 43:
Народився у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті-на-Майні]]. Освіту здобув у [[Страсбурзький університет|Страсбурзькому]] і [[Мюнхенський університет|Мюнхенському університетах]]. Працював у [[Віденська обсерваторія|Віденській]] (1896–1899) і [[Мюнхенська обсерваторія|Мюнхенській]] (1899–1900) обсерваторіях. У 1901–1909 — [[професор]] [[Геттінгенський університет|Геттінгенського університету]], в 1909–1916 — директор [[Потсдамська астрофізична обсерваторія|Потсдамської астрофізичної обсерваторії]], з 1912 — професор [[Берлінський університет|Берлінського університету]].
Шварцшильд є одним з основоположників теоретичної [[астрофізика|астрофізики]], ним виконані фундаментальні піонерські дослідження з теорії [[зоряна атмосфера|зоряних атмосфер]] і теорії внутрішньої будови [[зоря|зірокзір]]; не менш важливі його роботи в галузі практичної астрофізики, зоряної динаміки, а також з [[теорія відносності|теорії відносності]]. ВУ період перебування в Геттінгенському університеті заклав основи точної фотографічної [[фотометрія|фотометрії]] — розробив ряд методів і пристосувань, що дозволяло робити точні оцінки блиску зірокзір за фотографіями, емпірично встановив закон, що звпов'язує почорніння на фотопластинці з часом експозиції (закон Шварцшильда). У 1910–1912 склав точний каталог фотографічних зоряних величин 3500 зірокзір («Геттінгенська актинометрія»), який у поєднанні з візуальними фотометричними каталогами послужив основою для найважливіших зоряно-статистичних робіт з оцінки температуртемператури зірокзір і відстанейвідстані до них. Вперше встановив нуль-пункт шкали фотографічних зоряних величин, пов'язав цю шкалу з візуальною. У1907 1907року запропонував закон еліпсоїдального розподілу швидкостейшвидкості зірокзір у [[Чумацький Шлях|Галактиці]] для пояснення їхніх спостережуваних систематичних рухів. Теорія Шварцшильда, що стала альтернативою теорії двох потоків Я. К. Каптейна, отримала підтвердження в рамкахмежах теорії обертання Галактики. У 1910–1912 сформулював загальні [[інтегральне рівняння|інтегральні рівняння]] зоряної статистики, що звпов'язують абсолютні ій видимі характеристики зірокзір з просторовою щільністю зірокзір; дав загальне повне рішення цих рівнянь. У1906 1906року ввівзапровадив концепцію променистої рівноваги зоряної атмосфери, згідно з якою перенесення енергії в атмосфері здійснюється в основному випромінюванням, при цьому конвективний перенос зневажливо малий. Створив математичну теорію променистої рівноваги ій розробив відповідну модель будови зоряної атмосфери. РядКілька важливих результатів отримано Шварцшильдом і при вирішенні окремих астрофізичних питань. Так,1899 наприклад, в 1899року він виявив, що зміни блиску [[цефеїда|цефеїд]] супроводжуються змінами ефективної температури, в1911 1911року пояснив розподіл яскравості в хвості [[комета Галлея|комети Галлея]] 1910 механізмом флуоресцентного світіння молекул. Розглянув рух частинок і світла в хвостахсильному кометполі тяжіння. Вперше отримав (1916) точнезнайшов рішенняодин рівняньз Ейнштейна,точних щорозв'язків виражаютьрівнянь узагальнений[[Загальна законтеорія всесвітньоговідносності|загальної тяжіннятеорії відносності]] — для статичногостатичної сферично симетричногосиметричної випадку.[[чорна Розглянувдіра|чорної рух частинок і світла в сильному полі тяжіннядіри]]. Знайшов вираз для критичного, так званого гравітаційного, радіуса тіла (шварцшільдовськийшварцшильдівський радіус).
