Нідерланди в Першій світовій війні: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
м оформлення
Рядок 25:
 
Голландські військові стратеги наголошували, що нова війна між Францією та Німеччиною буде «більш ніж імовірною». Після вивчення можливих шляхів напрямку атаки вони дійшли висновку, що хоча в такому випадку бельгійський нейтралітет буде «більш ніж напевно» порушено, голландський нейтралітет матиме усі шанси на успішність. Усі наступні склади уряду Нідерландів акумулювали свої зусилля на те, щоб максимально довго маскувати свою нейтральність в майбутній теоретичній війні. У роки, що передували війні країна мала витрати на оборону в діапазоні 20-30 відсотків від бюджету. Серед іншого була проведена повна модернізація {{Не перекладено|Нова голландська ватерлінія|"Нової голландської ватерлінії"|nl|Nieuwe Hollandse Waterlinie}}. В 1874 році почалося будівництво {{Не перекладено|Лінія оборонних споруд Амстердама|«Лінії оборонних споруд Амстердама»|en|Stelling van Amsterdam}}"{{sfn|Hubert|2001|с=104-105}}<ref name=":0" />. За задумом цей об'єкт мав стати переконливим доказом того, що країна, яка будує військові споруди далеко від своїх кордонів&nbsp;— ілюструє свої неагресивні наміри. В таємному військовому сенсі ця оборонна лінія навколо столиці переслідувала на меті протистояння вторгненню ворога максимум на шість місяців. За цей час уряд країни сподівався, що буде невідкладно надана військова допомога від третьої сторони<ref name=":0" />.
[[Файл:Wilhelmina_of_the_NetherlandsWilhelmina of the Netherlands,_1909 1909.jpg|альт=|міні|341x341пксправоруч|250пкс|Королева Вільгельміна, 1909 рік]]
У 1910 році був прийнятий новий значно дорожчий за попередній законопроект про захист берегової лінії. Під час обговорення в парламенті члени уряду підкреслювали що, голландці повинні серйозно віднестися до важливості своєї національної оборони. Це було необхідним, щоб сформувати позитивний імідж в очах європейських країн, адже якщо б останні засумнівалися в голландцях&nbsp;— ні про яку допомогу не могло б бути мови. Подальші роки голландські політики та дипломати працювали за принципом «Дружба з усіма, альянси ні з ким», а також старанно уникали вибору сторін у будь-якому конфлікті, що відбувався за участю європейських держав. В цьому світлі цікавим з дипломатичної точки зору стала реакція Нідерландів на [[Друга англо-бурська війна|Другу англо-бурську війну]]. Серед голландського населення існувало цілковите співчуття та підтримка [[Бурські республіки|Бурських республік]], значна кількість населення яких була вихідцями з Нідерландів. Однак, позиція уряду була одностайною&nbsp;— залишатися осторонь конфлікту. Тогочасний міністр закордонних справ застеріг королеву [[Вільгельміна (королева Нідерландів)|Вільгельміна]] від прямої допомоги: «доцільно уникати будь-яких дій, які можуть призвести до публічної оцінки відносин між урядами Нідерландів та Британії, оскільки це може легко зачепити британську чутливість»<ref name=":0" />.
 
Єдина сфера, ву якій голландці намагалися відіграти активну роль у європейській політиці,&nbsp;— це міжнародне право. Ведучі свої власну політику пошуку гарантів недоторканності, голландці послідовно концентрували зусилля, щоб під час міжнародних конференцій були прийняті закони про війну, а також юридичні права, гарантії та обов'язки нейтральних країн. Нідерланди прийняли дві мирні конференції [[Гаазькі конвенції та декларації (1899 і 1907)|1899 і 1907 років]], на яких отримали міжнародне визнання нейтрального статусу країни{{sfn|Klinkert|2013|с=13-14}}<ref name=":0" />. Ця репутація була ще більше закріплена, коли делегати на першій конференції світу обрали Гаагу, як місце для нового [[Постійна палата третейського суду]]. Ще через чотири роки [[Ендрю Карнеґі|Ендрю Карнегі]] погодився фінансувати будівництво [[Палац миру]] для розміщення суду, який офіційно був відкритий в серпні 1913 року. В тому ж 1913 році до влади в Нідерландах прийшов новий ліберальний уряд. Новим прем'єр-міністром став {{Не перекладено|Пітер Корт ван дер Лінден|Пітер Корт ван дер Лінден|en|Pieter Cort van der Linden}} який мав намір вирішувати національні проблеми конституційної реформи та освіти. Однак, вже через рік його уряд був змушений відмовитися від запланованої програми та відреагувати на загрозу неминучої всеєвропейської війни, що наближалася. В останні дні липня 1914 року голландського уряду постало питання про те, чи проводити мобілізацію своїх збройних сил. Дилема була зрозумілою: повна мобілізація призвела б до великих суспільних потрясінь і коштувала б країні близько 12 мільйонів гульденів. З іншого боку, якщо голландська армія повинна була діяти як ефективний стримувач, то життєво важливо, щоб країна мобілізувала свої сили перед будь-яким зі своїх сусідів. Врешті-решт, попри те, що варіанти німецьких планів війни виключали прохід чи захоплення Нідерландів, уряд вирішив оголосити мобілізацію 30 червня 1914 року<ref name=":0" />. У 1906 році [[Гельмут Мольтке (молодший)|Гельмут фон Мольтке]], племінник [[Гельмут Карл Бернхард фон Мольтке|Гельмута фон Мольтке старшого]], замінив [[Альфред фон Шліффен|Альфреда фон Шліффен]] на посаді начальника Генерального штабу. Останній в своїх стратегічних планах дотримувався думки про невідворотність вторгнення німецької армії через територію нейтральних [[Люксембург]]у та Нідерландів. На противагу йому фон Мольтке змінив наступальні плани&nbsp;— не порушуючи кордонів Нідерландів, просуватися рівнинними просторами бельгійської [[Фландрія|Фландрії]] та Люксембургу{{sfn|Ransom|2018|с=98}}.
 
=== Військовий стан справ ===
 
Після [[Французько-прусська війна]] голландське військове командування зосередило свою увагу на Німецькій імперії. Це було обумовлено двома причинами: німці вважалися потенційно небезпечними супротивниками, але разом з тим їхня військова організація розглядалася, як ідеальна для наслідування. Нідерланди взяли за основу німецьку організацію Генерального штабу та планування мобілізації. Наслідуючи приклад німецьких сусідів голландці в 1900&nbsp;році створили мобільну польову армію на базі дивізіонної структури. Відсутність військової індустріальної потужності робило Нідерланди заручниками Німецької та Австро-Венгерської імперій, що були основними постачальниками сучасного озброєння.
[[Файл:Stelling_van_Amsterdam_the_NetherlandsStelling van Amsterdam the Netherlands.jpg|міні|257x257пксправоруч|260пкс|Схема оборонного укріплення навколо Амстердаму. Чорні крапки&nbsp;— оборонні споруди, синім зображено території, що підлягали негайному затопленню ]]
 
Характеризуючи військовий стан справ Нідерландів напередодні Першої світової війни слід зазначити головні відмінності від інших країн. По-перше, голландська армія була організована виключно для оборонних цілей і не мала ні наступальних можливостей, ні агресивних намірів. По-друге, оборона стратегія країни базувалася на двох принципах&nbsp;— польовій армії та системі оборонних укріплень на заході. Польові війська повинні були стримувати порушення голландської території, але не активно протистояти супротивнику. У випадку повномасштабної прямої атаки ці війська були б зайняті затопленням оборонних ліній. Ці лінії захищали основні порти та військово-морські бази Північного моря, стратегічні міста (Амстердам, Роттердам, Гаага) та основні промислові комплекси країни. По-третє, хоча голландська армія в своїй організації брала приклад з [[Імперська армія Німеччини|Імперської армії Німеччини]], але все ж значно відрізнялася від останньої. Голландський термін військової підготовки новобранців тривав лише вісім з половиною місяців. На такий крок уряд був змушений піти під впливом суспільства, однак наслідком стали сумніви щодо бойової спроможності від передових країн. З іншого боку голландська армія ще в 1898 році була модернізована на прикладі прусської військової організації. Були введені категорії військовослужбовців постійного призову та резервного. З'явилися [[Ландвер]] (категорія [[Військовозобов'язаний|військовозобов'язаних]] [[Військовий резерв|резерву]] II черги&nbsp;— для оборони фортець) та {{Не перекладено|Ландштурм|Ландштурм|en|Landsturm}} (для місцевої оборони та поповнення армійських резервів). Крім того, була започаткована підготовка офіцерів запасу, хоча й у невеликій кількості. В цілому в 1914 році голландці змогли мобілізувати та вивести на вогневі рубежі 200 тисяч чоловік, при населенні в 6,5 мільйонів чоловік. Головне завдання збройних сил (армії та флоту) Нідерландів полягало в тому, щоб відвернути будь-яку воюючу сторону від використання голландської території для ведення військових дій. В теорії військові допускали можливість, що коли голландська армія опиниться віч-на-віч з ворогом, на поміч їй прийде інша зацікавлена в підтримці сторона<ref name=":0" />{{sfn|Kaufmann|2014|с=7}}.
Рядок 41:
=== Урядовий та військовий ===
 
[[Файл:Schlieffen-terv_és_Francia_XVII_tervterv és Francia XVII terv.svg|міні|280x280пксправоруч|280пкс|Початковий план Шліффена від 1905 року включав ву себе прохід німецьких військ через голландську провінцію Лімбург і безпосередньо місто&nbsp;— Маастрихт]]
25 липня 1914 року, коли в Сербії розпочалася мобілізація, офіцер Нідерландського Генерального штабу отримав телеграму від колишнього голландського офіцера з [[Кельн]]а, в якій останній попереджав про невідворотну війну. В цю пору голландський начальник Генерального штабу генерал-лейтенант {{Не перекладено|Корнеліс Якобюс Снейдерс|Корнеліс Якобюс Снейдерс|nl|Cornelis Jacobus Snijders}} був у відпустці, але після отриманих відомостей негайно повернувся. Снейдерс був одним із розробників голландського плану мобілізації від 1910 року. За його переконанням Нідерланди у разі початку глобального конфлікту повинні були першими за передові держави оголосити та розпочати мобілізацію, що б стало гарантією отримання від них допомоги у разі найгіршого сценарію. Снейдерс вважав, що німецьке вторгнення до Франції через голландську територію є можливим, хоча й найбільш небезпечним сценарієм війни. В цьому випадку голландська армія не змогла б ефективно протистояти німцям і повинна була відійти на північ, до [[Північний Брабант|провінції Брабант]]. Вже 26 липня голландська армія почала підготовку до знесення мостів та затоплень територій. Цей процес був складним, трудомістким та дуже дорогим завданням, але це не могло бути зроблено в останню хвилину. Процес затоплення був важливою складовою для захисту фортеці «Голландія» та «Амстердам». З 28 липня уряд розпочав процес підготовки до [[Мобілізація|мобілізації]]. 31 липня, за день до Німецької імперії, Нідерланди оголосили про загальну мобілізацію. Завдяки цьому країна змогла підтвердити свій нейтралітет на міжнародній арені. Якби Нідерланди оголосили мобілізацію вже після Німецької імперії остання могла розцінити цей крок, як ворожий по відношенню до себе. Саме тому 2 серпня німці заявили, що будуть дотримуватися нейтралітету Нідерландів. Вже 4 серпня 1914 року їхні війська вдерлися до Бельгії. пересуваючись вздовж голландських кордонів, але не порушуючи їх. В цей час в період з 1 по 3 серпня голландська армія і флот діяли відповідно планів Генерального штабу: лінії фортеці були заповнені солдатами, підготовлене затоплення місцевості, особистий склад польової армії зібраний, але не відправлений на межі кордону<ref name=":1" />.
 
Для Нідерландів потенційна небезпека йшла не тільки від південно-східної частини країни, а й південно-західної. Антверпен був головним бельгійським портом, а також основною ціллю німецького удару. Іноземна допомога від [[Союзники в Першій світовій війні|союзників]] могла бути надана лише через [[естуарій]] річки [[Шельда]], що знаходився на голландській території. Після вступу Великої Британії в війну Нідерланди 4 серпня закрили доступ на Шельду для будь-яких іноземних військових кораблів. Напругу знизити вдалося лише після завірення від Німецької та Британської імперій щодо поваги до нейтралітету Нідерландів та відмови від ведення військових дій на її території. У жовтні 1914 німецька армія взяла в [[Облога Антверпена (1914)|облогу фортецю Антверпен]]. Після тривалих бомбардувань бельгійська армія залишила місто. Близько 30 тисяч бельгійських солдатів та 700 тисяч фламандських цивільних осіб шукали притулку в Нідерландах, де й були інтерновані на період війни. Вони були розміщені по всій території Нідерландів і більшість із них повернулися додому вже через декілька тижнів. Чутки від біженців про побачені чи пережиті звірства шокували голландське суспільство. Цивільні представники влади та військові отримали наказ для населення&nbsp;— у випадку вторгнення ворога не чинити йому жодного опору. Таким чином Нідерланди намагалися уникнути масових жертв серед людей та катастрофічних руйнувань серед [[Інфраструктура|інфраструктури]]. [[Німецька окупація Бельгії (Перша світова війна)|Німецька окупація Бельгії]] мала серйозні наслідки для голландців і становила потенційну загрозу нейтралітету країни.
[[Файл:Snijders,_CJ CJ.jpg|міні|290x290пксправоруч|290пкс|Генерал-лейтенант Корнеліс Якобюс Снейдер]]
З військової точки зору нейтралітет країни був вигідний Німецькій імперії та гарантував їм деяку перевагу: їхній правий фланг та логістичні шляхи були «під захистом». Додатковим чинником на їхню користь було те, що німці могли сконцентрувати всі сили для руху вперед, не залишаючи деякі сили вздовж кордонів з Нідерландами. Однак, з іншого боку, голландці до кінця війни не виключали можливості того, що, англійці завдадуть удару в тил німецьким військам використовуючи голландську територію навіть без згоди на те останніх. Також відносна близькість до фронту у Франції та Фландрії, будь-який серйозний рух, особливо відступ німців міг також поставити під загрозу нейтралітет Нідерландів. Все це в сукупності розумів Корнеліс Якобюс Снейдерс і тому вимагав від війська максимальної зосередженості, а від уряду&nbsp;— заборонити [[Демобілізація (військова справа)|демобілізацію]] у будь-якій формі. Уряд Нідерландів прислухався до його думки й у підсумку була збережена повна мобілізація, але зі змогою надання короткотривалих відпусток військовослужбовцям<ref name=":0" />.
 
Рядок 53:
 
=== Економічний ===
Політика нейтралітету також була тісно пов'язана з економічною особливістю Нідерландів. Закінчення Бельгійської революції з наступними втратами в території та людському ресурсі, призвело до того, що голландці мали відбудовувати економіку з нуля. Період з 1870-х років ознаменувався її швидким ростом, який був обумовлений масштабною зовнішньою торгівлею. Наприклад, голландська сільськогосподарська продукція реалізовувалася переважно на німецькому та британському ринках. Роттердам став провідним європейським торговельним центром, який з'єднує не тільки голландську, а німецьку промисловість з її торговельними партнерами за кордоном. Інший великий голландський порт, Амстердам, як і в попередні часи, знову перетворився на центр колоніальної та фінансової діяльності. Також, слід згадати той факт, що будучи зовсім бідними на [[природні ресурси]], промисловий сектор Нідерландів повністю залежав від [[Імпорт|імпорту]] сировину, верстатів та палива, переважно з Німеччини. Політика нейтралітету мала і свої негативні наслідки, які яскравіше всього стали очевидними після початку активних бойових дій між обома блоками. Згідно з міжнародним правом Нідерланди мали змогу здійснювати торгівлю з обома сторонами конфлікту. Однак, вже в 1914 році Велика Британія заявила свій протест через те, що Німецька імперія використовує [[Порт Роттердама|порт Роттердаму]] для здійснення своєї зовнішньої торгівлі, поки її власні порти були блоковані [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівським флотом Британії]].
{{Multiple image|align=right|direction=vertical|header=Демонстрація прозорості формату [[PNG]]|width=250|image1=German Submarine Zone February 1915 SGW Vol V.png|alt1=|caption1=Сірим кольором виділена зона дії німецьких підводних човнів після оголошення "«Необмеженої підводної війни"»|image2=North Sea Mine Barrage map 1918.png|alt2=|caption2=Мапа військових дій флоту Великої Британії та США}}

В одноосібному порядку британці почали зупиняти всі транспортні засоби, що рухалися в будь-який з портів Нідерландів. Вони мотивували свої дії пошуком [[Контрабанда|контрабанди]] й відпускали кораблі лише у тому випадку, якщо уряд Нідерландів гарантував, що конкретний вантаж в подальшому не буде відправлений Німецькій імперії. Пред'явлені вимоги уряд Корта ван дер Ліндена не міг виконати апріорі, оскільки повна заборона транзитної торгівлі для країни фактично означала [[Воєнна блокада|блокадне]] положення. Не слід забувати також, що Нідерланди були пов'язані з Німецькою імперією {{Не перекладено|Акт Мангаймера (1868)|Рейнською навігаційною конвенцією 1868 року|en|Mannheimer Akte}}, яка прямо забороняла сторонам договору чинити будь-які перешкоди на шляху вільного переміщення товарів з [[Роттердам]]а по річці [[Рур (річка)|Рур]] до [[Північне море|Північного моря]]. Уряд Корта ван дер Ліндена опинився в ситуації, коли вони стали заручниками ймовірного безвихідного становища. Виконати вимоги [[Лондон]]а означало б економічний крах та відкриту конфронтацію з Німецькою імперією, дослухатись до вимог Берліна тягнуло б за собою конфронтацію з [[Антанта|Антантою]]. Тим часом поки дипломати шукали шляхи виходу з цієї ситуації 17 серпня 1914 року міністр сільського господарства, промисловості та торгівлі {{Не перекладено|Марія Віллем Фредерік Треуб|Марія Віллем Фредерік Треуб|nl|Willem Treub}} попередив, що запаси зерна для внутрішнього споживання будуть вичерпані через двадцять днів. Як попереджувальні заходи він запропонував програму заходів «Grain Bureau»&nbsp;— державну монополію на купівлю зерна та його подальшого розподілу серед млинів та пекарень. Треуб намагався переконати Великобританію, що імпортоване зерно буде використовуватися виключно для внутрішніх потреб. Тим часом дипломати змогли переконати колег у Берліні, що домовленості з Великобританією є вимушеними перед наближенням [[голод]]у. У свою чергу німці погодилися та попередили, що подальші подібні дії будуть розцінюватися як порушення Нідерландами обов'язків нейтралітету<ref name=":0" />.
 
Всі ці фактори не могли не позначитися на суспільному житті. Вже в листопаді 1914 року почався процес неконтрольованого росту цін. Амстердамська фондова біржа закрилася, велика кількість людей почала знімати свої заощадження, а паби приймати тільки срібні монети, які були стабільними у вартості. Національний банк Нідерландів вжив ряд заходів для стабілізації економіки: заборонялося вивезення золота та було введено в обіг нові монети «zilverbons» для заміни срібних монет. Королева Вільгельміна зробила особистий грошовий внесок, а також передала значну кількість шерсті та одягу до новоствореного Національного фонду допомоги знедоленим сім'ям<ref>{{Cite web|url=http://www.eerstewereldoorlog.nu/en/first-world-war-Netherlands/|title=The First World War in the Netherlands - Eerstewereldoorlog.nu|last=interactie|first=Fabrique - Merken, design &|last2=http://www.fabrique.nl|website=www.eerstewereldoorlog.nu|accessdate=2018-06-17}}</ref>. В 1915 році ціни на хліб досягли такої відмітки, що уряд був змушений вводити систему субсидіювання для неспроможних купити собі їжу. На початку літа 1916 року державні видатки на продуктову субсидію сягнули мільйонів гульденів. Розпочата Німецькою імперією [[необмежена підводна війна]] майже повністю паралізувала голландські морські перевезення. По мірі просування війни голландські кораблі були затоплені морськими мінами або німецькими торпедами, що різко скоротило обсягу тоннажу, доступного для голландської торгівлі<ref name=":0" />. Багато разів нідерландські кораблі ставали об'єктом повітряного нападу німецької авіації, хоча мали на борту всі необхідні знаки нейтрального судна і заздалегідь передавали обумовлені сигнали. Це траплялося через те, що британці почали використовувати розпізнавальні знаки Нідерландів на своєму торговому флоті. З цього приводу міністр закордонних справ Нідерландів {{Не перекладено|Джон Лаудон|Джон Лаудон|en|John Loudon (politician)}} направив в МЗС Великобританії лист, в якому говорилося, що подібні дії «компрометують нейтральний прапор, кидають тінь сумніву на нейтральні кораблі, які йдуть під своїм прапором, піддаючи їх ризику бути знищеними ворожими кораблями…»{{sfn|Шатохина-Мордвинцева|2007|с=332-333, 334-337, 340, 344, 348}}.
Рядок 62 ⟶ 65:
 
=== Загальна картина ===
[[Файл:Potato_revolt_police_Aardappeloproer_politie_1917Potato revolt police Aardappeloproer politie 1917.jpg|міні|299x299пксправоруч|300пкс|Поліція переслідує учасників «картопляного бунту», 1917 рік]]
Світова війна привела в Нідерландах до згортання деяких галузей виробництва, зростання в країні [[безробіття]] та [[Інфляція|інфляції]]. Індекс вартості життя в країні підвищився з 1914 по 1918&nbsp;року на 175&nbsp;%, а слабо контрольована грошова маса в обороті збільшилася з 321,8&nbsp;млн [[Гульден|гульденів]] на початку 1914&nbsp;до 1069,3&nbsp;млн в грудні 1918&nbsp;року. Це не могло не відбитися на положенні населення. Повсемісна нестача продуктів, особливо у великих містах, привела до так званих {{Не перекладено|Картопляний бунт в Нідерландах (1917)|«картопляних бунтів»|nl|Aardappeloproer (1917)}}, коли натовп нападав на крамниці, склади й баржі з картоплею, громив магазини та чинив опір поліції. Посилився рух страйкарів, пік якого припав на 1918&nbsp;рік. Хвилювання охопили всю країну і в травні 1918 року до нього приєдналися робітники стратегічно важливих підприємств: військового заводу в {{Не перекладено|Хембрюге|Хембрюге|en|Hembrug}}, конструкторські майстерні [[Делфт]]а і військовий порт Амстердама. Варто зазначити, що рівень руху [[Страйк|страйкарів]] в Нідерландах в цілому був набагато нижчий, ніж в інших європейських країнах. Уряд вживав усі можливі заходи, щоб не тільки контролювати, а й розв'язати проблему з продовольством і товарами першої необхідності. Було введено нормування цін на основні види продуктів і їх розподіл, зафіксовані ціни на деякі види послуг (наприклад, квартплату) і розмір [[Заробітна плата|заробітної плати]]. Уряд субсидіював значними сумами [[Підприємство|підприємства]] та [[Професійна спілка|профспілки]]. Попри те, що перемога у війні була за Антантою, Нідерланди опинилися в скрутному становищі. Бельгія відкрито заявила про територіальні претензії до Гааги, зажадавши анулювання всіх договорів з 1839&nbsp;року і вимагала передачі нідерландської провінції Лімбург. Уряду та королеві Вільгельміні коштувало великих зусиль в ході переговорів відхилити територіальні претензії Бельгії. Не в останню чергу цьому сприяли настрої серед самого населення Лімбургу, які виразили бажання залишатися нідерландськими підданими. Нідерланди, як і інші нейтральні країни, використовували війну для заробітку. Армії ворогуючих країн також користувалися послугами Нідерландів, особливо в питанні постачання продовольства.
{| cellspacing="0" cellpadding="2" width="250px" align="right" style="background:#fff; border-collapse: collapse; border:1px solid #996; line-height:1.5; margin:1ex 0; text-align: center; font-size:95%"
Рядок 100 ⟶ 103:
 
=== Офіційні втрати ===
[[Файл:SpaarnestadPhoto-Wire-of-Death-SFA001014441.jpg|міні|324пксправоруч|320пкс|Одна із багаточисленних жертв уражених струмом, 1915 рік]]
 
Доктор історичних наук Герман Стапелкамп ({{Lang-nl|Herman Stapelkamp}}) при дослідженні втрат Нідерландів у Першій світовій війні наводить наступні цифри: 62 торгівельних та рибацьких суден, а також близько двохсот жертв. Інший голландський історик Л. Л. фон Мюнхінг ({{Lang-nl|L.L. von Münching}}) у своїй книзі «De verliezen van de Nederlandse koopvaardij in de Eerste Wereldoorlog 1914—1918» наводить наступні відомості. Під час війни країна втратила 124 судна торговельного флоту (з них 34 потоплені підводними човнами) і загалом 454 чоловік{{sfn|Kristel|2016|с=I}}. 14 жовтня 1920 року в місті [[Ден-Гелдер]] був відкритий монумент в пам'ять про 58 місцевих рибаків, що не повернулися додому{{sfn|Benneveld|2001|с=164}}. Також невідома кількість голландців, які були контрабандистами, шпигунами чи добровольцями, що прагнули вступити до партизанських загонів Бельгії&nbsp;— загинули під час перетину «{{Не перекладено|Дріт смерті|Дроту смерті|nl|De Draad}}<nowiki/>». Останній був огорожею під високою напругою, що була побудована за наказом німців на кордоні Бельгії з Нідерландами протяжністю більше ніж 300&nbsp;км. Про жертви серед голландців стало відомо з доповідних записок патрульних та вартових німців, які були відповідальними за різні ділянки огорожі. Статистику померлих або встановлення їх особи німці не вели, а ідентифікацію голландців здійснювали за рахунок виявлення трупів: якщо перебував на дроті зі сторони Нідерландів, то&nbsp;— голландець, якщо з протилежної сторони&nbsp;— бельгієць, англієць чи росіянин<ref name=":1">{{Cite web|url=http://www.trois-frontieres.be/D/cloture_electrique.php|title=Der elektrische Zaun an der belgisch-niederländischen Grenze im ersten Weltkrieg (V.V. Drei Grenzen)|last=Hubert|first=Bindels|website=www.trois-frontieres.be|accessdate=2018-06-21}}</ref>.