Нідерланди в Першій світовій війні: відмінності між версіями

Політика нейтралітету також була тісно пов'язана з економічною особливістю Нідерландів. Закінчення Бельгійської революції з наступними втратами в території та людському ресурсі, призвело до того, що голландці мали відбудовувати економіку з нуля. Період з 1870-х років ознаменувався її швидким ростом, який був обумовлений масштабною зовнішньою торгівлею. Наприклад, голландська сільськогосподарська продукція реалізовувалася переважно на німецькому та британському ринках. Роттердам став провідним європейським торговельним центром, який з'єднує не тільки голландську, а німецьку промисловість з її торговельними партнерами за кордоном. Інший великий голландський порт, Амстердам, як і в попередні часи, знову перетворився на центр колоніальної та фінансової діяльності. Також, слід згадати той факт, що будучи зовсім бідними на [[природні ресурси]], промисловий сектор Нідерландів повністю залежав від [[Імпорт|імпорту]] сировину, верстатів та палива, переважно з Німеччини. Політика нейтралітету мала і свої негативні наслідки, які яскравіше всього стали очевидними після початку активних бойових дій між обома блоками. Згідно з міжнародним правом Нідерланди мали змогу здійснювати торгівлю з обома сторонами конфлікту. Однак, вже в 1914 році Велика Британія заявила свій протест через те, що Німецька імперія використовує [[Порт Роттердама|порт Роттердаму]] для здійснення своєї зовнішньої торгівлі, поки її власні порти були блоковані [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівським флотом Британії]].{{Multiple image|align=right|direction=vertical|header=Демонстрація прозорості формату [[PNG]]|width=250|image1=German Submarine Zone February 1915 SGW Vol V.png|alt1=|caption1=Сірим кольором виділена зона дії німецьких підводних човнів після оголошення "Необмеженої підводної війни"|image2=North Sea Mine Barrage map 1918.png|alt2=|caption2=Мапа військових дій флоту Великої Британії та США}} В одноосібному порядку британці почали зупиняти всі транспортні засоби, що рухалися в будь-який з портів Нідерландів. Вони мотивували свої дії пошуком [[Контрабанда|контрабанди]] й відпускали кораблі лише у тому випадку, якщо уряд Нідерландів гарантував, що конкретний вантаж в подальшому не буде відправлений Німецькій імперії. Пред'явлені вимоги уряд Корта ван дер Ліндена не міг виконати апріорі, оскільки повна заборона транзитної торгівлі для країни фактично означала [[Воєнна блокада|блокадне]] положення. Не слід забувати також, що Нідерланди були пов'язані з Німецькою імперією {{Не перекладено|Акт Мангаймера (1868)|Рейнською навігаційною конвенцією 1868 року|en|Mannheimer Akte}}, яка прямо забороняла сторонам договору чинити будь-які перешкоди на шляху вільного переміщення товарів з [[Роттердам]]а по річці [[Рур (річка)|Рур]] до [[Північне море|Північного моря]]. Уряд Корта ван дер Ліндена опинився в ситуації, коли вони стали заручниками ймовірного безвихідного положення. Виконати вимоги [[Лондон]]а означало б економічний крах та відкриту конфронтацію з Німецькою імперією, дослухатись до вимог Берліну тягнуло б за собою конфронтацію з [[Антанта|Антантою]]. Тим часом поки дипломати шукали шляхи виходу з цієї ситуації 17 серпня 1914 року міністр сільського господарства, промисловості та торгівлі {{Не перекладено|Марія Віллем Фредерік Треуб|Марія Віллем Фредерік Треуб|nl|Willem Treub}} попередив, що запаси зерна для внутрішнього споживання будуть вичерпані через двадцять днів. В якості попереджувальних заходів він запропонував програму заходів «Grain Bureau»&nbsp;— державну монополію на купівлю зерна та його подальшого розподілу серед млинів та пекарень. Треуб намагався переконати Великобританію, що імпортоване зерно буде використовуватися виключно для внутрішніх потреб. Тим часом дипломати змогли переконати колег у Берліні, що домовленості з Великобританією є вимушеними перед наближенням [[голод]]у. У свою чергу німці погодилися та попередили, що подальші подібні дії будуть розцінюватися як порушення Нідерландами обов'язків нейтралітету. Всі ці фактори не могли не позначитися на суспільному житті. Вже в листопаді 1914 року почався процес неконтрольованого росту цін. Амстердамська фондова біржа закрилася, велика кількість людей почала знімати свої заощадження, а паби приймати тільки срібні монети, які були стабільними у вартості. Національний банк Нідерландів вжив ряд заходів для стабілізації економіки: заборонялося вивезення золота та було введено в обіг нові монети «zilverbons» для заміни срібних монет. Королева Вільгельміна зробила особистий грошовий внесок, а також передала значну кількість шерсті та одягу до новоствореного Національного фонду допомоги знедоленим сім'ям<ref>{{Cite web|url=http://www.eerstewereldoorlog.nu/en/first-world-war-Netherlands/|title=The First World War in the Netherlands - Eerstewereldoorlog.nu|last=interactie|first=Fabrique - Merken, design &|last2=http://www.fabrique.nl|website=www.eerstewereldoorlog.nu|accessdate=2018-06-17}}</ref>. В 1915 році ціни на хліб досягли такої відмітки, що уряд був змушений вводити систему субсидіювання для неспроможних купити собі їжу. На початку літа 1916 року державні видатки на продуктову субсидію сягнули мільйонів гульденів. Розпочата Німецькою імперією [[необмежена підводна війна]] майже повністю паралізувала голландські морські перевезення. По мірі просування війни голландські кораблі були затоплені морськими мінами або німецькими торпедами, що різко скоротило обсягу тоннажу, доступного для голландської торгівлі<ref name=":0" />. Багато разів нідерландські кораблі ставали об'єктом повітряного нападу німецької авіації, хоча мали на борту всі необхідні знаки нейтрального судна і заздалегідь передавали обумовлені сигнали. Це траплялося через те, що британці почали використовувати розпізнавальні знаки Нідерландів на своєму торговому флоті. З цього приводу міністр закордонних справ Нідерландів {{Не перекладено|Джон Лаудон|Джон Лаудон|en|John Loudon (politician)}} направив в МЗС Великобританії лист, в якому говорилося, що подібні дії «компрометують нейтральний прапор, кидають тінь сумніву на нейтральні кораблі, які йдуть під своїм прапором, піддаючи їх ризику бути знищеними ворожими кораблями…»{{sfn|Шатохина-Мордвинцева|2007|с=332-333, 334-337, 340, 344, 348}}. Після лютого 1917 року проблема голландського транспорту стала практично катастрофічною, оскільки майже ніхто з голландських судновласників не наважувався віддати наказ залишити порт, через невідворотну загрозу німецьких торпед або захоплення судна. Протягом 1917—1918&nbsp;років уряд Нідерландів був змушений піти на радикальні заходи, а саме розпочати експортувати картоплю в Британію та Німеччину в обмін на вугілля для функціювання транспортних засобів та фабрик. Також у цей період видався неврожайний рік, що зрештою вилилося в суспільні заворушення в багатьох містах, особливо&nbsp;— [[Амстердам]]і<ref name=":0" />. Значним охолодженням у взаємовідносинах можна охарактеризувати ставлення королеви Вільгельміни до країн Антанти. Ціла низка неузгоджених дій останніх призвели до тяжких фінансових наслідків для Нідерландів, що дотримувалася нейтралітету. Спочатку блокування в британських портах голландських кораблів, а потім відверта конфіскація цих кораблів зі сторони США та подальше використання ними їх у власних цілях не могло не нашкодити довірі один до одного<ref>{{Cite news|url=https://encyclopedia.1914-1918-online.net/article/troelstra_pieter_jelles|title=Troelstra, Pieter Jelles {{!}} International Encyclopedia of the First World War (WW1)|accessdate=2018-06-16}}</ref>. Королева Вільгельміна була настільки обурена, що можливо, рішення про надання притулку та гарантування безпеки колишньому кайзеру Вільгельму II було відповіддю Антанті на відношення до Нідерландів.

[[Файл:Potato_revolt_police_Aardappeloproer_politie_1917.jpg|міні|299x299пкс|Поліція переслідує участниківучасників «картопляного бунту», 1917 рік]]

Світова війна привела в Нідерландах до згортання деяких галузей виробництва, зростання в країні [[безробіття]] та [[Інфляція|інфляції]]. Індекс вартості життя в країні підвищився з 1914 по 1918&nbsp;року на 175&nbsp;%, а слабо контрольована грошова маса в обороті збільшилася з 321,8&nbsp;млн [[Гульден|гульденів]] на початку 1914&nbsp;до 1069,3&nbsp;млн в грудні 1918&nbsp;року. Це не могло не відбитися на положенні населення. Повсемісна нестача продуктів, особливо у великих містах, привела до так званих {{Не перекладено|Картопляний бунт в Нідерландах (1917)|«картопляних бунтів»|nl|Aardappeloproer (1917)}}, коли натовп нападав на крамниці, склади й баржі з картоплею, громив магазини та чинив опір поліції. Посилився рух страйкарів, пік якого припав на 1918&nbsp;рік. Хвилювання охопили всю країну і в травні 1918 року до нього приєдналися робітники стратегічно важливих підприємств: військового заводу в {{Не перекладено|Хембрюге|Хембрюге|en|Hembrug}}, конструкторські майстерні [[Делфт]]а і військовий порт Амстердама. Варто зазначити, що рівень руху [[Страйк|страйкарів]] в Нідерландах в цілому був набагато нижчий, ніж в інших європейських країнах. Уряд вживав усі можливі заходи, щоб не тільки контролювати, а й розв'язати проблему з продовольством і товарами першої необхідності. Було введено нормування цін на основні види продуктів і їх розподіл, зафіксовані ціни на деякі види послуг (наприклад, квартплату) і розмір [[Заробітна плата|заробітної плати]]. Уряд субсидіював значними сумами [[Підприємство|підприємства]] та [[Професійна спілка|профспілки]]. Попри те, що перемога у війні була за Антантою, Нідерланди опинилися в скрутному становищі. Бельгія відкрито заявила про територіальні претензії до Гааги, зажадавши анулювання всіх договорів з 1839&nbsp;року і вимагала передачі нідерландської провінції Лімбург. Уряду та королеві Вільгельміні коштувало великих зусиль в ході переговорів відхилити територіальні претензії Бельгії. Не в останню чергу цьому сприяли настрої серед самого населення Лімбургу, які виразили бажання залишатися нідерландськими підданими. Нідерланди, як і інші нейтральні країни, використовували війну для заробітку. Армії ворогуючих країн також користувалися послугами Нідерландів, особливо в питанні постачання продовольства.

Одразу після закінчення війни голландські вчені, історики та юристи розпочали дослідження та аналізування причин виникнення війни. Їхня праця широко публікувалися в місцевих газетах та журналах. Найвідомішим серед них був {{Не перекладено|НІколас Япіксе|НІколас Япіксе|nl|Nicolas Japikse}}, який, через особистий вплив війни на нього, досліджував місце Нідерландів в ході конфлікту. Він очолив голландський комітет з вивчення причин війни, а з жовтня 1921 року був членом Центральної комісії з нейтрального вивчення причин світової війни, заснованої норвезьким юристом і [[Філософ|філософом]]&nbsp;— {{Не перекладено|Герман Гарріс Аалл|Германом Гаррісом Ааллом|no|Herman Harris Aall}} . У 1921 році Япіксе опублікував свою працю «Die Stellung Hollands im Weltkrieg». В ній він відстоював погляд про те, що війна не була викликана винятково Німецькою імперією. ДодатковДодатково Япіксе наголошував на правильності вибраної політики нейтралітету як з військової, так і економічної сторони. Надалі інтерес до війни зазнав спаду, що було викликано зародженням та розвитком нової. Лише останнім часом голландські дослідники повернулися до теми Першої світової війни. Наслідують приклад голландських колег історики {{Не перекладено|Марк Фрай|Марк Фрай|de|Marc Frey}} (Німеччина) Гюберт ван Тьюл ван Сероскеркен ({{Lang-nl|Hubert van Tuyll van Serooskerken}}, США) та Мартье Абенгюйс (Maartje Abbenhuis), Нова Зеландія)<ref name=":0">{{Cite news|url=https://pure.uva.nl/ws/files/2084316/157615_1914_1918_Online_the_netherlands_2014_10_08.pdf|title=The Netherlands|last=Samuel Kruizinga, Paul Moeyes, Wim Klinkert|first=|date=2014|language=en|work=International Encyclopedia of the First World War|accessdate=2018-06-15}}</ref>.