Вікіпедія

Унія Бессарабії і Румунії: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль
стиль, правопис
Рядок 1:
[[Файл:Unification_of_Romania_&_Bessarabia.jpg|міні|420x420пкс|Заява про Унію Бессарабії з Королівством Румунія]]
{{Історія Румунії}}'''[[Бессарабія|Бессарабі]]<nowiki/>я''' (так, як вона було визначена в межах імперської адміністрації в [[1812|1812 році]] за [[Бухарестський мирний договір (1812)|Бухарестським мирним договором]]) була створена як [[Молдовська Демократична Республіка]] наприкінці 1917 року, проголосивши свою автономія в складі [[Російська республіка|Російської республіки]], а потім, після [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]], незалежність від [[Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922)|більшовицької Росії]] і, після декількох місяців -&nbsp;— {{Dată stil vechi|1918|3|27|calendar=julian|link=y}} унію з [[Королівство Румунія|Королівством Румунія]], у рамках якого склали провінцію. Цей стан тривав протягом 22 років до [[28 червня]] [[1940|1940 року]], коли ультиматум радянського уряду, який був спрямований на реалізацію [[Пакт Молотова — Ріббентропа|пакту Гітлера-Сталіна]] був адресований Королівству Румунія, вимагаючи поступитися Бессарабією на користь [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]]. Королівство Румунія поступилось і протягом 48 годин Бессарабія була [[Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР|окупована]] в [[Червона армія|Червоною Армією]], румунська адміністрація та [[Збройні сили Румунії|армія]] залишивши у драматичному хаосі територію, відступили на захід від [[Прут|річки Прут]].
 
== Передісторія ==
Рядок 7:
Після [[Лютнева революція|Лютневої революції]] , і припинення військових дій між [[Росія|Росією]] і [[Центральні держави|Центральними державами]], в [[Бессарабія|Бессарабії]] були проведені численні збори і з'їзди представників різних соціальних класів або професійних організацій для обговорення майбутнього краю. В період [[6 лютого|6]] – [[7 лютого]] [[1917|1917 року]] <ref>După [[Юліанський календар|stilul vechi]]. </ref>, був скликаний з'їзд селянських представників, які проголосували за резолюцію, яка вимагала автономії та формування законодавчих зборів. За цим послідували інші конгреси: духовенства, вчителів і солдатів, усі вимагали автономії для губернії<ref>[[Ністор Іон Янку|Ion Nistor]], ''Istoria Basarabiei'', Editura Humanitas, 1991, ISBN 973-28-0283-9, pag. 278.</ref>. Від 3 (16) березня [[1918|1918 року]] на загальне зібрання [[Земство|земства]] в [[Бєльці|Бєльцах]] вимагало "унії Бессарабії з королівством Румунії". Аналогічне рішення проголосовано 13 (26) березня у земських установах в [[Сороки (місто)|Сорока]]. З іншого боку, Генеральна Асамблея, депутатська меншість зажадали від 16 (29) березня заарештувати тих, хто в земствах проголосували за унію, змушуючі Сфатул Церій заборонити земствам приймати такі рішення.<ref name="Otu">Petre Otu, ''România în primul război mondial. ''</ref>
 
5 (18) квітня [[1917|1917 року]], була створена ''Молдовська Національна Партія'', під головуванням Василя Строеску, серед провідних членів були Павло Гор і Володимир Херца, заступник голови -&nbsp;— [[Пантелімон Халіппа]], генеральний секретар Онісіфор Гібу, секретар [[Даніел Чугуряну|Даніель Чигуреяну]]. Партія, яка вперше проводила кампанію за автономію Бессарабії, мала друкований орган&nbsp;— газету "''Молдовське слово"'', для появи якого важливий внесок зробила величезна кількість біженців з [[Семигород|Трансільванії]] та [[Герцогство Буковина|Герцогства Буковина]]<ref>Nistor, ibid, pp. 278-279.</ref>.
 
На [[16 липня]] [[1917|1917 р.]], центральний комітет [[Кишинів|Кишинева]] постановив створити раду провінції (за зразком [[Ради|рад]]), в якій буде видана ''Пропозиція закону про національну і територіальну автономі''. [[4 вересня]], комітет випустив свою власну газету "''Румунський солдат"'', редактор Іоргу Тудор<ref>Nistor, ibid, pp. 278-279.</ref>.
Рядок 15:
У період [[23 жовтня|23]]—[[27 жовтня]] [[1917|1917 року]] проголошено автономію Бессарабії і створено ''Сфатул Церій'', як законодавчій орган. Були обрані 44 депутата з лав солдатів, 36 депутатів від селян, 58 депутатів були обрані муніципальними комісіями та губернськими і професійними об'єднаннями. Із загального числа 156 депутатів, 105 були [[молдовани]], 15 [[Українці|українців]], 14 [[Євреї|євреїв]], 7 [[Рус (значення)|росіян]], 2 [[Німці|німців]], 2 [[Болгарія|болгар]], 8 [[Гагаузи|гагаузів]], 1 [[Поляки|поляк]], 1 [[Вірмени|вірменин]] і 1 [[Греки|грек]]<ref>Nistor, ibid, pp. 280.</ref>.
 
Перше засідання Сфатул Церія відбулося [[21 листопада]] ([[4 грудня]]) [[1917|1917 року]] і було обрано президентом [[Йон Інкулец|Йона Інкулец]]<nowiki/>я. Молдовська депутатська більшість в Сфатул Церії проголосила створення Молдовської Федеративної Демократичної Республіки між [[Прут|Прутом]] і [[Дністер|Дністром]].<ref name="Bărbulescu">Mihai Bărbulescu, Dennis Deletant, Keith Hitchins, Șerban Papacostea, Pompiliu Teodor, ''Istoria României''. </ref> Протягом свого існування, Сфатул Церій збирався на дві сесії (з 83 пленарними засіданнями і двома приватними сесіями). Перша сесія була підготовлена Консультативним бюро Сфатул Церія і проведена в період з [[21 листопада]] [[1917|1917 р.]] -&nbsp;— [[28 травня]] [[1918|1918 року]].
 
В контексті розпаду Російської республіки<ref>[http://depts.washington.edu/cartah/text_archive/clark/bc_18.shtml Charles Upson Clark - The creation of Bessarabian Republic].</ref>, анархії і насильства російських військ під час звинувачень, спонукало Сфатул Церій, [[13 січня]] [[1918|1918 року]] закликати румунську армію до [[Бессарабія|Бессарабії]], щоб покласти край крадіжкам. Більшовицька рада в [[Кишинів|Кишиневі]], дізнавшись про покликання румунських військ, заявила, що не буде підкорятися Сфатул Церію і оголосила премію за голови керівників уряду Республіки. Врешті-решт, [[більшовики]] були змушені залишити Бессарабію<ref>[http://depts.washington.edu/cartah/text_archive/clark/bc_19.shtml#bc_19 Charles Upson Clark - ANARCHY IN BESSARABIA]</ref>. 24 січня (6 лютого) 1918 року Сфатул Церий проголосив незалежність Республіки Молдова, а 27 березня (9 квітня), молдовська більшість Сфатул Церію проголосувала за унію з Королівством Румунія за певних умов.
{{Main|Інтервенція румунської армії у Бессарабії в 1918 році}}
 
На початку березня 1918 року делегація Сфатул Церію, що складалась з Йона Інкулеця, Пантелімона Халіппи і [[Даніел Чугуряну|Даніеля Чугуряну]] -&nbsp;— голова Ради Міністрів, прибули до Ясс, маючи розмову з новим прем'єр-міністром, [[Александру Марґіломан|Александру Марґіломаном]]. У ході зустрічі з делегацією в Кишиневі, Марґіломан звернувся до представників Сфатул Церію висловитися з приводу унії, підкреслюючи факт нездатності Бессарабії існувати самостійно. Халіппа і Чугуряну були за безумовну унію Бессарабії з Королівство Румунія, але Інкулеця попросив відстрочку у 24 годин, після чого запропонував "унію з певною автономією". В цей час, Марґіломан зустрівся з міністрами країн Антанти, які перебували у Яссах. Міністр Королівства Італія барон Карло Фасціотті ухилявся, Сер Джордж Барклай, британський міністр заявив, що Велика Британія не буде заперечувати проти унії, Чарльз Вопіка, американський міністр, також погодився з актом унії, і Граф [[Сент-Олер (Коррез)|Сент Олер]], міністр у французькій делегації зажадав, щоб об'єднання відбулось якомога швидше.
Марґіломан обговорював проблему унії і з дипломатами Центральних Держав. 12 (25) березня 1918 року, він зазначав: "Розмова з [Ріхардом фон] Кюльманном. Дивлюся питання по Бессарабії; він обіцяє свою руку, але, щоб не створювати труднощі з Україною". (Alexandru Marghiloman, ''Note politice'', vol. III, 1995, p. 114).
22 березня (4 квітня) відбулося засідання уряду, де відбулась дискусія з приводу проблеми Бессарабії. "Довести до вашого відома, написав Марґіломан, що депеша Хорстманна підтверджує свою руку від Кюльманна. Ентузіазм з боку генералів Харєу, Мехединці, Саулеску" (Marghiloman, ''Note politice'', 1995, p. 120). Ріхард фон Кюльманн був у той час Міністром закордонних справ Німецької імперії.
Рядок 69:
Протягом 22 років, Унія Королівства Румунії з Бессарабією після [[Громадянська війна в Росії|Громадянській війні в Росії]], вберігала населення від трагедії колективізації, [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]], «''червоного терору''» розв'язаного [[Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР|ЧК-ГПУ-НКВС]] і [[Депортація|депортацій]] до [[ГУЛАГ|ГУЛАГу]]. Це була саме мета Сфатул Церію, в тому числі делегатів від росіян або українців, які проголосували за Унію. В цей час Бессарабія отримала, за даними «Міжнародного бюро у справах біженців Ліги Нації» заснованого [[Фрітьйоф Нансен|Фрітьйофом Нансеном]], десятки тисяч біженців з [[Російська РФСР|Російської СФРР]] та [[Українська РСР|Української СРР]], більшість простих цивільних осіб (серед яких ремісники або дрібні [[Євреї|єврейські]] торговці, православні віруючі, прості українські селяни), які ризикували життям, переходячи [[Дністер]] вплав або льодом під кулями радянських прикордонників (інколи й румунських). Ці біженці вважались «''реакціонерами''» або «''контрреволюціонерами''», всіх їх, що перебували в [[Бессарабія|Бессарабії]] влітку [[1940|1940 року]], коли [[Червона армія|Червона Армія]] зайняла країну, було депортовано радянською владою до [[Сибір|Сибіру]].
 
Меншість жителів Бессарабії, особливо серед найбідніших і серед єврейського радикального крила (єврейська соціалістична партія «''Бунд''» , або "Загальний єврейський робітничий союз"), була симпатиками більшовицького режиму і, отже, ворожими до Унії. На них покладався [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]] у політичній боротьбі проти Королівства Румунія. З усіх територій, втрачених [[Російська республіка|Російською республікою]], Бессарабія була єдиною, яку [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] не визнавав поступкою і це не підтверджувалось жодним договором, підписаним урядом більшовиків. Таким чином, він реагував проти Унії, з одного боку, спонукав у Бессарабії до [[Татарбунарське повстання|Татарбунарського повстання]], з іншогодругого боку, створював в [[Українська РСР|Українській СРР]], на лівому березі [[Дністер|Дністра]], [[Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|МолдавськаМолдавську АвтономнаАвтономну Радянську Соціалістичну Республіку]], в якій розвивався «''Молдовенизм''». В процесі над татарбунарськими повстанцями, на захист підсудних прибуло багато інтелектуалів[[Комунізм|-комуністів]] з Західної [[Європа|Європи]], наприклад, як [[Анрі Барбюс]], які внесли свій вклад у підтримку Радянського Союзу, щоб популяризувати за кордоном імідж репресивних румунів, які причетні до "''окупації території, яка глибоко бажає бути радянською''».
 
== Філателія ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Унія_Бессарабії_і_Румунії