Унія Бессарабії і Румунії: відмінності між версіями

Після [[Лютнева революція|Лютневої революції]] , і припинення військових дій між [[Росія|Росією]] і [[Центральні держави|Центральними державами]], в [[Бессарабія|Бессарабії]] були проведені численні збори і з'їзди представників різних соціальних класів або професійних організацій для обговорення майбутнього краю. В період [[6 лютого|6]] – [[7 лютого]] [[1917|1917 року]] <ref>După [[Юліанський календар|stilul vechi]]. </ref>, був скликаний з'їзд селянських представників, які проголосували за резолюцію, яка вимагала автономії та формування законодавчих зборів. За цим послідували інші конгреси: духовенства, вчителів і солдатів, усі вимагали автономії для губернії<ref>[[Ністор Іон Янку|Ion Nistor]], ''Istoria Basarabiei'', Editura Humanitas, 1991, ISBN 973-28-0283-9, pag. 278.</ref>. Від 3 (16) березня [[1918|1918 року]] на загальне зібрання [[Земство|земства]] в [[Бєльці|Бєльцах]] вимагало "унії Бессарабії з королівством Румунії". Аналогічне рішення проголосовано 13 (26) березня у земських установах в [[Сороки (місто)|Сорока]]. З іншого боку, Генеральна Асамблея, депутатська меншість зажадали від 16 (29) березня заарештувати тих, хто в земствах проголосували за унію, змушуючі Сфатул Церій заборонити земствам приймати такі рішення.<ref name="Otu">Petre Otu, ''România în primul război mondial. ''</ref>

 

 

На [[16 липня]] [[1917|1917 р.]], центральний комітет [[Кишинів|Кишинева]] постановив створити раду провінції (за зразком [[Ради|рад]]), в якій буде видана ''Пропозиція закону про національну і територіальну автономі''. [[4 вересня]], комітет випустив свою власну газету "''Румунський солдат"'', редактор Іоргу Тудор<ref>Nistor, ibid, pp. 278-279.</ref>.