Після загибелі Євгена Коновальця [[23 травня]] [[1938]] став головою [[Провід українських націоналістів|Проводу Українських Націоналістів]]. [[26 серпня]] [[1939]] року в Римі відбувся [[Великий Збір ОУН|ІІ Великий збір Українських націоналістів]], що ухвалив політичну програму Організації українських націоналістів, проголошено український націоналізм ідеологією ОУН, встановлено потребу розбудови устрою Української держави на засадах [[Націократія|націократії]], головою ОУН надалі обрано А.Мельника.
На початку 1940-го, відколи в організації відбувся конфлікт між ветеранами [[Перша світова війна|I СВ]] і [[Українська революція|I-х визвольних]] з однієї сторони та їх суперниками (цивільними, переважно колишніми [[зекПолітичний в'язень|політичними в'язнями]]ами<ref>[http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/07/8/129316/ Як, де і коли виникла ОУН Степана Бандери?]</ref>) з іншої, від ОУН відокремились ''«бандерівці»'': стався розкол котрий супроводжувався взаємним фізичним знищенням опонентів. Окремі дослідники вказували близько 4 тис. загиблих ''«мельниківців»'' та зо кілька тисяч вбитих членів [[ОУН (б)]] в часи цього протистояння<ref>[http://gazeta.ua/ru/articles/people-and-things-journal/_quotakbi-taki-buli-ukrayinci-to-ya-bi-persha-ukrayinizuvalasyaquot/364619?mobile=true В.Гінда Бандерівці знищили близько чотирьох тисяч мельниківців]</ref>. Опісля розколу канонічна ОУН отримала назву {{не перекладено|треба=Організація українських націоналістів (мельниківці)|текст=ОУН(м)|мова=ru|є=Организация украинских националистов (мельниковцы)}}. У роки німецької окупації України Мельник послідовно відстоював ідею створення української незалежної держави, за що потрапив під арешт, з [[26 лютого]] [[1944]] був ув'язнений в [[концтабір|концтаборі]] [[Заксенгаузен]]. Після звільнення у [[1945]] жив у [[Німеччина|Німеччині]] та Люксембурзі. У [[1947]] на [[Великий Збір ОУН|Третьому Великому Зборі]] Українських Націоналістів Мельник обраний довічним головою [[ПУН]].
=== Діяльність з об'єднання української еміграції ===
