Вікіпедія

Насильство проти жінок: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{перекласти|en|Violence against women}}
[[Файл:Map3.1NEW Womens Physical Security 2011 compressed.jpg|міні|300x300пкс|Рівень фізичної безпеки жінок, 2011.]]
{{Насильство проти жінок}}{{Сексизм}}
'''[[Насильство]] проти жінок, Насильство стосовно жінок (Violence against women)''' це «будь-який акт [[Насильство|насильства]] за ознакою статі, що завдає або може завдати фізичної, сексуальної чи психологічної шкоди або страждання жінкам, включаючи погрози здійснення таких актів, примус чи свавільне обмеження свободи, незалежно від того, відбувається це в суспільному чи особистому житті» (за визначенням у статті 1 прийнятої ГА ООН [[Декларація про усунення насильства проти жінок|Декларації про усунення насильства проти жінок]]).
 
Подібно визначається насильство стосовно жінок і у [[Стамбульська конвенція|Стамбульській конвенції]] [[Рада Європи|Ради Європи]] (головному міжнародному комплексному законодавчому інструменті боротьби з насильством проти жінок та сімейним насильством), де є одним з ключових понять. Відмінність полягає у додатковому визнанні насильства проти жінок одночасно "«порушенням [[Права людини|прав людини]] та формою [[Дискримінація|дискримінації]]"», а також включає, крім трьох названих різновидів, ще й економічну шкоду.<ref name=":0">[https://rm.coe.int/1680096e45 К О Н В Е Н Ц І Я Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Довідник для членів парламенту]. Київ, К. І.С., 2014 рік. </ref>
 
== Види злочинів ==
Насильство щодо жінок охоплює випадки фізичного, статевого і психологічного насильства (але не обмежується цими випадками):
 
* [[Сімейне насильство|яке має місце в сім'ї]], включаючи нанесення побоїв, статеве примушування по відношенню до дівчаток у сім'ї, насильство, пов'язане з посагом, зґвалтування дружини чоловіком, [[Жіноче обрізання|ушкодження жіночих геніталій]] та інші традиційні практики, що завдають шкоди жінкам, позашлюбне насильство і насильство, пов'язане з експлуатацією;
* яке має місце в суспільстві в цілому, включаючи [[зґвалтування]], [[Сексуальне насильство|статеве примушування]], [[Сексуальне домагання|статеве домагання]] і залякування на роботі, у навчальних закладах та в інших місцях, [[Торгівля людьми|торгівлю жінками]] і примус до [[Проституція|проституції]];
* з боку або при потуранні держави, де б воно не відбувалося.<ref>{{cite web | deadurl = no | url = http://www.un-documents.net/a48r104.htm | title = A/RES/48/104 - Declaration on the Elimination of Violence against Women - UN Documents: Gathering a body of global agreements}}</ref>
 
Конкретизація деяких видів насильства та кримінальної відповідальності за них за [[Стамбульська конвенція|Стамбульською конвенцією]]:
Рядок 20:
!Відповідальність
|-
|'''[[Жіноче обрізання|Ушкодження жіночих статевих органів (УЖСО)]]''' –&nbsp;— всі операції, що навмисно змінюють чи травмують жіночі геніталії з немедичних причин. Це завдає непоправної постійної шкоди і зазвичай проводиться без згоди жертви. Кримінальні санкції також накладаються на тих, хто допомагає в скоєнні операцій.
|В Австрії до 2001 року заподіяння тілесних ушкоджень не вело за собою кримінальної відповідальності, якщо проводилося за згодою потерпілої. В результаті практика жіночого «обрізання» не каралася, якщо батьки чи опікун дівчини давали юридичну згоду. За допомогою поправки до Кримінального кодексу Австрія тепер гарантує неможливість надання згоди на «ушкодження чи поранення статевих органів, що має привести до постійного погіршення сексуальних відчуттів».
|-
|'''[[Примусовий шлюб]]''' –&nbsp;— акт навмисного використання фізичних або психологічних погроз, щоб змусити доросл/у чи дитину прийняти шлюб, чи перевезення доросл/ої чи дитини до іншої країни, щоб змусити їх вступити в шлюб.
|Кримінальний кодекс Болгарії передбачає кримінальну відповідальність за примусовий вступ до шлюбу, а також за викрадення жінки для того, щоб примусити її вступити в шлюб.
|-
|'''Психологічне насильство''' –&nbsp;— це навмисне залякування, домагання чи погрожування особі (а також словесні образи, критика, ізоляція) протягом певного періоду, що призводить до травматичних переживань. У близьких відносинах може часто переходити в фізичне та сексуальне. Проте те, що насильство не фізичне, не означає, що воно менш небезпечне чи суворе.
|У Франції вчинення психологічного насильства внесене до Кримінального кодексу в 2010 році. Злочин карається жорсткими санкціями, що варіюють від 3 років позбавлення волі до 75 000 євро штрафу.
|-
|'''Переслідування (сталкінг)'''  –&nbsp;&nbsp;— неодноразове погрожування комусь через фізичне переслідування, залучення до небажаного спілкування чи навмисне інформування когось про те, що за ними ведеться нагляд, щоб змусити їх боятися за свою безпеку. Це може бути завдання шкоди власності, дії проти сім’їсім'ї жертви, її друзів чи домашніх улюбленців або поширення невірогідної інформації через інтернет.
|В Італії переслідування стало кримінальним злочином у 2009 році; карається позбавленням волі від 6 місяців до 4 років. Якщо кривдник –&nbsp;— колишній чоловік чи дружина, був у близьких відносинах з жертвою, чи жертва неповнолітня, санкції можуть сягати 6 років позбавлення волі.
|-
|'''[[Сексуальне насильство]]''', зокрема '''[[зґвалтування]]'''  – будь-який статевий акт, виконаний з кимось без згоди цієї особи (non-consensual sex). Передбачає проникнення до будь-якої частини тіла жертви будь-якої частини тіла кривдника чи предмета. Також '''[[Згвалтування в шлюбі|зґвалтування в шлюбі]], між партнерами чи між подружньою парою/партнерами в минулому'''.
|Злочини на сексуальному ґрунті часто лишаються безкарним через невіру жертв у можливість довести, що вони намагалися протистояти нападові. Тому передбачене врахування обставин, при яких відбулася дія, при оцінці того, чи була дана [[Згода на секс|згода]], незалежно від того, чи жертва чинила будь-який фізичний опір. Декларація з ліквідації насильства над жінками, ухвалена [[Генеральна Асамблея ООН|Генеральною Асамблеєю ОО]] в 1993 році, відкрито згадує зґвалтування дружини чоловіком як насильство проти жінок.
|-
|'''[[Сексуальне домагання]]''' –&nbsp;— будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, мета або наслідок якої –&nbsp;— порушення гідності особи, зокрема шляхом створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища
|Країнам-учасницям Стамбульської конвенції додатково дозволяється вибрати некримінальні (цивільні чи адміністративні) правові санкції для таких дій.
|-
|'''[[Примусовий аборт]]''' -&nbsp;— виконання операції аборту жінці без її попередньої та інформованої згоди.
|
|-
|[[Примусова стерилізація|'''Примусова стерилізація''']] -&nbsp;— проведення операції, що націлена на усунення здатності жінки до природного відтворення, без її попередньої та інформованої згоди чи розуміння.
|
|}
 
== Поширеність та статистика ==
Насильство стосовно жінок, зокрема домашнє насильство,  – одна з найсерйозніших форм порушення прав людини в Європі.<ref name=":0" />
 
* Це один з найпоширеніших злочинів: кожна п’ятап'ята жінка в Європі –&nbsp;— жертва насильства в минулому, теперішньому чи стане нею у майбутньому.<ref name=":0" /> Фінансові витрати через насильство проти жінок високі -&nbsp;— орієнтовно 34 &nbsp;млрд євро на країну РЄ щорічно, відповідно 555 євро на душу населення.<ref>[https://www.coe.int/t/dg2/equality/DOMESTICVIOLENCECAMPAIGN/FAQ_en.asp#P59_4532 Counsil of Europe: Stop domestic violence against women. Frequently asked questions]</ref>
* Насильство проти жінок є універсальним за віком, класом та походженням. Правопорушники та жертви існують серед усіх верств населення. Страждають не лише потерпілі, але й діти, що стають свідками насильства, також зазнають травм. Від насильства страждають жінки будь-якого віку та походження, хоча деякі особливо вразливі.<ref name=":0" />
* Про більшість випадків насильства не повідомляється. Отримання точної статистики про насильство проти жінок є ускладненим, оскільки таке насильство вважають приватною справою, і багато жінок не бажають повідомляти про нього, або ж піддаються на тиск сімей чи громади. Заниження звітних показників доповнюється поганою організацією розслідувань, судового переслідування та системи покарань. Багато справ не доходять до суду, а якщо і доходять, то кривдники дістають мінімальне покарання. Нечутливе ставлення до жертв під час слідства та судового процесу часто стає причиною повторної віктимізації. Це знеохочує жінок повідомляти про випадки насильства, особливо враховуючи те, що через нестачу достатнього захисту такі повідомлення підвищують ризик наражання жертви на подальше насильство. <ref name=":0" />
* Жертви [[Сімейне насильство|домашього насильства]] -&nbsp;— в основному жінки та дівчата. В більшості випадків кривдники –&nbsp;— чоловіки. Тоді як деякі чоловіки можуть страждати від домашнього насильства, його частота та жорстокість набагато менші за насильство над жінками, і чоловіки можуть стати жертвами насильства у відповідь на скоєне ними насильство. Як показують дослідження, існує зв’язокзв'язок між фізичним насильством над дітьми та домашнім насильством над жінками; інші види домашнього насильства, такі як жорстоке поводження з літніми людьми та з чоловіками, менш досліджені.<ref name=":0" />
 
== Насильство проти жінок в Україні ==
Рядок 57:
 
== Причини та фактори ==
Насильство проти жінок –&nbsp;— наслідок [[Гендерна нерівність|нерівноправності між жінками та чоловіками в суспільстві]], його підживлює [[Мізогінія|культура нетерпимості]] та заперечення. Водночас воно –&nbsp;— причина та наслідок нерівних правоможних відносин між жінками та чоловіками в суспільстві. В результаті дисбалансу правоможностей, дискримінація та певне (мізогінне) ставлення до жінок ускладнюють їхні можливості уникнути насильницьких ситуацій. Громада та органи влади не завжди сприймають серйозно пережите жінками насильство, таким чином ще більше посилюючи їхню вразливість щодо подальшого насильства та навіть вбивств.<ref name=":0" />
 
Відтворенню гендерованого насильства проти жінок сприяють:
 
* інституціалізована [[гендерна нерівність]] та системна суспільна [[Сексизм|дискримінація жінок]] через їх стать;
* [[гендерні стереотипи]] та традиційні [[Гендерна роль|гендерні ролі]], тобто уявлення про прийнятну та "«парвильну"» поведінку і риси чоловіків та жінок (зокрема, чоловікам приписуються вищий рівень агресії, а для жінок конвенціональними є терплячість, заборона на вираз агресії);
* [[культура згвалтування]] -&nbsp;— уявлення та практики заохочення поведінки в суспільстві, що конвергує з сексуальним насильством; включно з гендерованим вихованням та [[Сексизм|дискримінацією в освіті]];
* [[сексуальна об'єктивація]], [[сексуалізація]], [[об'єктивація]] жінок [[Патріархат (соціальні відносини)|патріархальними]] культурами світу; зокрема, в індустріях [[Порнографія|порнографії]] та [[Проституція|проституції]];
* слабкість правової бази та політичної бази в бік [[Сексизм|гендерної упередженості]] у багатьох країнах;
 
[[Культурна норма|культурні норми]], [[Соціальний контроль|соціальний тиск]] на постраждалих та свідків: "«соціальний тиск такий сильний, що багато жертв сприймають насильство як [[Стокгольмський синдром|невідворотне явище в житті]] і не повідомляють про нього. Інших потерпілих, які мають мужність звертатися по допомогу до органів влади, нерідко відсилають назад, не сприймаючи їх серйозно."»<ref name=":0" />
 
Ставлення, упередження, гендерні стереотипи та звичаї чи традиції, засновані на [[Гендерна нерівність|гендерній нерівності]], впливають на моделі поведінки, що сприяють явищу насильства.<ref name=":0" />
Рядок 75:
 
=== Стамбульська конвенція: комплексна боротьба з насильством проти жінок ===
Боротьбі з насильством проти жінок та сімейним насильством на міжнародному рівні присвячувались ініціативи Ради Європи, починаючи з 1990-х років. Багаторічна підготовка та дискусії закінчились складанням [[Стамбульська конвенція|Стамбульської конвенції]] -&nbsp;— законодавчо закріпленого потужного інструменту, котрий "«створює вичерпну законодавчу рамку та підхід до боротьби з насильством проти жінок"» та сфокусований на запобіганні домашньому насильству, захисті постраждалих та провадженні судових справ над злочинцями. Документ визнає насильство проти жінок водночас і порушенням [[Права людини|прав людини]], і формою дискримінації; встановлює чіткий зв’язокзв'язок між досягненням гендерної рівноправності та викоріненням насильства над жінками; включає комплексні міри для запобігання та боротьби з насильством проти жінок, захисту та підтримки жертв та свідків насильства (включаючи дітей), покарання кривдників та контролю за впровадженням Конвенції у країнах-учасницях (ефективність досягається об'єднанням і координованою співпрацею всіх залучених органів та установ, з особливим акцентом на [[Громадська організація|громадські організації]] та парламентарів).<ref name=":0" />
 
Стамбульська конвенція вимагає '''криміналізації''' (визнання злочинами та притягнення до відповідальності) такі дії:
 
* Фізичне насильство,
* [[Сексуальне насилля|Сексуальне насильство]], включаючи [[Зґвалтування|згвалтування]], що недвозначно покриває всі сексуальні активності з особою без її згоди (non-consensual sex), а також [[Сексуальне домагання|сексуальні домагання (харасмент),]]
* [[Жіноче обрізання]],
* [[Примусова стерилізація|Примусову стерилізацію]],
* [[Поримусовий аборт]],
* [[Примусовий шлюб]],
* Злочини в ім'я так званої "«[[Убивство честі|честі]]" »
* [[Психологічне насильство]],
* Переслідування (сталкінг).
 
Країни-учасниці '''зобов'язуються''':
 
* внести принцип [[Гендерна рівність|рівних прав між жінками та чоловіками]] до своїх конституцій чи законодавства;
Рядок 95:
* скасувати закони та процесуальні норми, що дискримінують жінок.
 
Пропоновані Конвенцією '''стратегії запобігання насильству''' проти жінок включають:
 
* Кампанії з підвищення обізнаності суспільства щодо насильства проти жінок, сімейного насильства, їх ознаки, форми, способи протидії, місця та способи отримання допомоги постраждалими.
Рядок 102:
* Програми профілактчного втручання та лікування осіб, які вчинили домашнє насильство, злочини на сексуальному ґрунті, націлених навчити їх ненасильницькій поведінці, відповідати за свої дії та переглянути своє ставлення до жінок.
 
Заходи з '''підтримки та захисту постраждалих''':
 
* запровадження виконавчих документів для невідкладного перешкоджання доступові кривдників до сімейного притулку та заборонних чи захисних судових приписів;
Рядок 108:
* забезпечення роботи ''спеціалізованих допоміжних служб'', основної ланки опори жінкам-жертвам насильства. Мають надавати як коротко-, так і довгострокові послуги, забезпечувати гендерно-чутливий підхід, адаптований для задоволення потреб жертв (часто специфічних: у груп молодих жінок, жінок-мігранток, жінок з обмеженими можливостями), багато з яких страждають від травм регулярного насильства. Служби повинні працювати по всій країні, бути доступними для всіх постраждалих та їх дітей (зрозумілою для них мовою), мати кваліфікований персонал, достатні кошти та змогу розширювати права постраждалих. Постраждалі від сексуального насильства потребують негайної медичної допомоги, судмедекспертизи та консультацій і тривалого психологічного нагляду з боку делікатного, професійного персоналу. Звідси потреба в компетентних, легкодоступних кризових центрах допомоги жертвам сексуального насильства. Робоча група з питань боротьби з насильством стосовно жінок та домашнім насильством Ради Європи рекомендує один такий центр на 200 000 мешканців.;
* заохочення свідків і фахівців, що працюють з жінками (медики, соціальні працівники, психологи) повідомляти про випадки насильства, адже про більшість випадків насильства над жінками не повідомляється;
* захист і підтримка дітей –&nbsp;— свідків насильства. Реалізується центрами допомоги жінкам-жертвам, включає психо-соціологічні консультації.
 
Стамбульська конвенція надає країнам-учасницям комплексну юридичну базу, стратегії та заходи, засновані на найкращому досвіді запобігання та протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству. Конвенція може та має допомогти покращити як становище жінок, так і повагу до прав людини за умови ратифікації її в достатній кількості держав. На січень 2018 року Стамбульську конвенцію підписали 46 країн та Євросоюз. Україна підписала Конвенцію, проте у формулюваннях, що не допускають її [[Ратифікація|ратифікації]].<ref name=":0" />
 
=== Шведська модель боротьби з проституцією ===
Єдиною ефективною законодавчою рамкою боротьби з проституцією та насильством стосовно жінок у ній є "«шведська (північна) модель" -»&nbsp;— підхід, заснований на принципі [[Попит і пропозиція|попиту та пропозиції]], коли криміналізується (вважається злочинцем і несе відповідальність) покупець сексу, той, хто платить за нього (клієнт, зазвичай чоловік), а виконавиця сексуальних "«послуг"» (проституйована особа, зазвичай жінка) декриміналізується; крім того, отримує від держави захист та підтримку у програмах з оздоровлення, реабілітації, [[Соціальна реабілітація|ресоціалізації]], [[Професійна орієнтація|профорієнтації]], профнавчання та [[працевлаштування]]. Досягнення таких змін уможливив звід законів «Про жіночі свободи» ([[Шведська мова|швед.]] ''Kvinnofridslagstiftningen''), котрий визначив саму ''проституцію'' видом [[Насильство проти жінок|чоловічого насильства щодо жінок]], однією з форм [[Об'єктивація|експлуатації жінок]] і [[Патріархат (соціальні відносини)|домінування чоловіків над жінками]], а також наголосив на необхідності запобігання [[Торгівля людьми|торгівлі людьми]] та [[Злочин|злочинності]]. Швеція &nbsp;— одна з небагатьох країн, які максимально наблизилися до «остаточного вирішення [[Гендерна нерівність|гендерного питання]]<nowiki/>». Головне положення шведської [[Гендерна політика|гендерної політики]] &nbsp;— формування сучасного суспільства, в якому і чоловіки і жінки мають однакові (рівні) права, можливості та обов'язки. Закон вступив в дію з 1 січня [[1999]] &nbsp;р. і включений до Кримінального кодексу Швеції з 1 квітня [[2005]] &nbsp;р. Покарання за купівлю сексу встановлене у вигляді [[Штраф (кримінальне покарання)|штрафу]] або тюремного ув'язнення на максимальний термін у 6 місяців. Станом на [[2008]] &nbsp;р., за законом було звинувачено 1650 клієнтів чоловічої статі. З 1999 року подібні закони прийняті в [[Норвегія|Норвегії]] ([[2009]]), в Ісландії (2009), в Канаді (2014), Північній Ірландії (2015), у Франції (2016). Деякі [[Європа|європейські]] країни в даний час обговорюють можливість прийняття аналогічних правових норм.<ref>[http://sisyphe.org/spip.php?article1424 Sweden Treating Prostitution as Violence Against (Sisyphe.org)] </ref>
 
Докладніше -&nbsp;— [[Проституція в Швеції|Проституція у Швеції]].
 
== Див. також ==
* [[Стамбульська конвенція]]
* [[Проституція в Швеції|Шведська модель]]
* [[Сімейне насильство]]
* [[Міжнародний день усунення насильства проти жінок]]
* [[ЯНеБоюсьСказати]]
Рядок 132:
 
== Джерела ==
* [https://rm.coe.int/1680096e45 К О Н В Е Н Ц І Я Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Довідник для членів парламенту. -&nbsp;— К: "«К. І.С."», 2014 рік.]
* [http://who.int/violence_injury_prevention/violence/world_report/en/full_ru.pdf Насилие и его влияние на здоровье. Доклад о ситуации в мире /Под ред. Этьенна Г. Круга и др./ Пер. с англ. &nbsp;— М: Издательство «Весь Мир», 2003. &nbsp;— 376 с]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/817-16 Рекомендації парламентських слухань «Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження ґендерного насильства», схвалені Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2007 року N 817-V]
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Насильство_проти_жінок