|
Зазвичай Тихий океан ділять на дві області — Північну і Південну, що межують по [[екватор]]у. Також проводять межу по осі [[міжпасатні протитечії|екваторіальної протитечії]], тобто приблизно по 5° північної широти. Раніше [[акваторія]] Тихого океану частіше підрозділялася на три частини: північну, центральну і південну, межами між якими служили [[Тропік Рака|Північний]] і [[Тропік Козерога|Південний]] [[тропіки]].
Окремі ділянки океану, розташовані між [[острів|островами]] або виступами [[суша|суші]], мають свої назви. До найбільших [[акваторія|акваторій]] Тихоокеанського басейну відносяться [[Берингове море]] на [[північ|півночі]]; [[затока Аляска]] на північному сході; [[затока|затоки]] [[Каліфорнійська затока|Каліфорнійська]] і [[Теуантепек (затока)|Теуантепек]] на [[схід|сході]], біля [[берег]]ів [[Мексика|Мексики]]; затока [[Фонсека (затока)|Фонсека]] біля берегів [[Сальвадор]]у, [[Гондурас]]у і [[Нікарагуа]] і дещо південніше — [[Панамська затока]]. Біля західного побережжяузбережжя Південної Америки є всього декілька невеликих заток, наприклад [[Ґуаякіль (затока)|Гумаякіль]] біля берегів [[Еквадор]]у.
У західній і південно-західній частинах Тихого океану численні крупні острови відокремлюють від основної акваторії безліч міжострівних морів, таких як [[Тасманове море]] на південний схід від [[Австралія (континент)|Австралії]] і [[Коралове море]] у її північно-східного побережжяузбережжя; [[Арафурське море]] і затока [[Карпентарія]] на північ від Австралії; [[море Банда]] на північ від острова [[Тимор]]; [[море Флорес]] на північ від [[Флорес (острів)|однойменного острова]]; [[Яванське море]] на північ від [[Ява (острів)|острова Ява]]; [[Сіамська затока]] між півостровами [[Малакка (півострів)|Малакка]] і [[Індокитай]]; затока [[Бакбо (затока)|Бакбо]] (Тонкінська) біля берегів [[В'єтнам]]у і [[КНР|Китаю]]; [[Макасарська протока]] між островами [[Калімантан]] і [[Сулавесі (острів)|Сулавесі]]; [[Молуккське море]] і [[Море Сулавесі|Сулавесі]] відповідно на схід і півночі від острова Сулавесі; [[Філіппінське море]] на схід від [[Філіппінські острови|Філіппінських островів]].
Особливий район на південному заході північної половини Тихого океану є [[море Сулу]] в межах південно-західної частини Філіппінського архіпелагу, де також є безліч невеликих заток, бухт і напівзамкнених морів (наприклад, [[море Сібуян]], [[Мінданао (море)|Мінданао]], [[Вісаян (море)|Вісаян]], [[бухта Маніла]], затоки [[Ламон (затока)|Ламон]] і [[Лейте (затока)|Лейте]]). Біля східного берега Китаю розташоване [[Східно-Китайське море|Східно-Китайське]] і [[Жовте море]]; останнє утворює на півночі дві затоки: [[Бохайвань]] і [[Західно-Корейська затока|Західно-Корейську]]. [[Японські острови]] відокремлені від [[Корейський півострів|Корейського півострова]] [[Корейська протока|Корейською протокою]]. У цій же північно-західній частині Тихого океану виділяються ще декілька морів: [[Внутрішнє Японське море]] серед південних Японських островів; [[Японське море]] на захід від них; північніше — [[Охотське море]], що з'єднується з Японським морем [[Татарська протока|Татарською протокою]]. Ще далі на північ, безпосередньо на південь від [[Чукотський півострів|півострова Чукотка]], знаходиться [[Анадирська затока]].
=== Береги ===
[[Файл:Pacific Ring of Fire.svg|міні|правотуч|250пкс|[[Тихоокеанське вогняне коло]]]]
Береги Тихого океану настільки розрізняються від місця до місця, що важко виділити які-небудь загальні риси. За винятком крайнього півдня, побережжяузбережжя Тихого океану обрамлене кільцем згаслих [[вулкан]]ів, відомих як [[Тихоокеанське вогняне коло]]. Більша частина берегів утворена високими [[гора]]ми, так що абсолютні відмітки поверхні різко змінюються на близькій відстані від [[берег]]а. Все це свідчить про наявність на периферії Тихого океану тектонічно нестабільної зони, щонайменші переміщення в межах якої є причиною сильних [[землетрус]]ів.
На сході круті схили гір підходять до самого берега Тихого океану або відділяються від нього неширокою смугою прибережної рівнини; така будова характерна для всієї прибережної зони, від [[Алеутські острови|Алеутських островів]] і [[затока|затоки]] [[Аляска (затока)|Аляска]] до [[Мис Горн|мису Горн]]. Тільки на [[Крайня Північ Росії|крайній півночі]] [[Берингове море]] має низовинні береги.
У Північній Америці в прибережних [[гірський хребет|гірських хребтах]] зустрічаються окремі знижені ділянки і проходи, але в Південній Америці величний ланцюг [[Анди|Анд]] утворює майже суцільний бар'єр на всьому протязі материка. [[Берегова лінія]] тут досить рівна, а затоки і півострови зустрічаються рідко. На півночі найглибше врізані в сушу затоки [[П'юджет-Саунд]] і [[Сан-Франциско (затока)|Сан-Франциско]] і [[протока]] Джорджія. На більшій частині південно-американського побережжяузбережжя берегова лінія згладжена і майже ніде не утворює [[бухта|бухт]] і заток, за винятком затоки [[Ґуаякіль (затока)|Гуаякіль]]. Проте на крайній півночі і крайньому півдні Тихого океану існують дуже близькі за будовою ділянки — [[архіпелаг Олександра]] (південна Аляска) і [[Чонос (архіпелаг)|архіпелаг Чонос]] (біля берегів південного [[Чилі]]). Для обох районів характерні численні [[острів|острови]], великі і малі, з обривистими берегами, [[фіорд]]ами і фіордоподібними протоками, створюючими затишні бухти. Решта частини тихоокеанського побережжяузбережжя Північної і Південної Америки, незважаючи на велику протяжність, представляє лише обмежені можливості для [[судноплавство|судноплавства]], оскільки там дуже мало зручних природних [[гавань|гаваней]], а побережжяузбережжя часто відділяється гірським бар'єром від внутрішньої частини материка. У [[Центральна Америка|Центральній]] і Південній Америці гори затрудняють сполучення між заходом і сходом, ізолюючи нешироку смугу Тихоокеанського побережжяузбережжя. На півночі Тихого океану Берингове море більшу частину [[зима|зими]] скуто [[крига|кригою]], а побережжяузбережжя північного Чилі на значному протязі є [[пустеля|пустелею]]; цей район відомий своїми [[родовище|родовищами]] [[Мідні руди|мідної руди]] і [[Натрієва селітра|натрієвої селітри]]. Райони, розташовані на крайній півночі і крайньому півдні американського побережжяузбережжя, — затоки Аляска і околиці мису Горн, — здобули погану славу своєю [[шторм]]овою і [[туман]]ною [[погода|погодою]].
Західне побережжяузбережжя Тихого океану істотно відрізняється від східного; береги Азії мають безліч заток і бухт, в багатьох місцях створюючих безперервний ланцюг. Численні виступи різного розміру: від таких крупних півостровів, як [[Камчатка]], [[Корейський півострів|Корейський]], [[Ляодунський півострів|Ляодунський]], [[Шаньдунський півострів|Шаньдунський]], [[Лейчжоубаньдао]], [[Індокитай]], до незліченних мисів, що розділяють дрібні бухти. На азійському побережжіузбережжі часті гори, але вони не дуже високі і зазвичай декілька віддалені від берега. Вони не утворюють суцільних ланцюгів і не є бар'єром, що ізолює прибережні райони, як це спостерігається на східному березі океану. На заході в океан впадає багато крупних [[річка|річок]]: [[Анадир (річка)|Анадир]], [[Пенжина]], [[Амур (річка)|Амур]], [[Ялуцзян]] (Амноккан), [[Хуанхе]], [[Янцзи]], [[Сицзян]], [[Юаньцзян]] (Хонгха — Червона), [[Меконг]], [[Чаупхрая]] (Мінам). Багато їх цих річок утворили обширні [[дельта річки|дельти]], де проживає численне [[населення]]. Річка Хуанхе виносить в море так багато наносів, що її відкладення утворили перемичку між берегом і крупним островом, створивши таким чином Шаньдунський півострів.
Ще одна відмінність між східним і західним побережжямузбережжям Тихого океану полягає в тому, що західний берег облямований величезною кількістю островів різного розміру, часто гористих і вулканічних. До цих островів належать [[Алеутські острови|Алеутські]], [[Командорські острови|Командорські]], [[Курильські острови|Курильські]], [[Японські острови|Японські]], [[Острови Рюкю|Рюкю]], [[Тайвань]], [[Філіппінські острови|Філіппінські]] (їх загальна кількість перевищує 7 000); нарешті, між Австралією і півостровом [[Малакка (півострів)|Малакка]] знаходиться величезне скупчення островів, за площею зіставне з материком, на яких розташована [[Індонезія]]. Всі ці острови мають гірський рельєф і входять до складу Вогняного кола, опоясуючого Тихий океан.
Лише небагато крупних річок американського континенту впадають в Тихий океан — цьому перешкоджають гірські хребти. Виняток становлять деякі річки Північної Америки — [[Юкон (річка)|Юкон]], [[Кускоквім]], [[Фрейзер (річка)|Фрейзер]], [[Колумбія (річка)|Колумбія]], [[Сакраменто (річка)|Сакраменто]], [[Сан-Хоакін]], [[Колорадо (річка)|Колорадо]].
Роль Тихого океану в світовій економіці визначається значною долею промислової і сільськогосподарської продукції, що виробляється в прибережних країнах, його багатими і різноманітними [[природні ресурси|природними ресурсами]], крупномаштабним транспортним використанням. Тихий океан дає приблизно 59 % світового вилову риби і морепродуктів (переважає [[минтай]], [[івасі]], [[чилійська сардина]], [[перуанська ставрида]], [[перуанський анчоус]] та інше). В північно-західній частині Тихого океану зосереджені головні світові запаси лососевих риб. Серед нерибних об'єктів провідне місце займають [[кальмари]], [[креветки]], [[Мідія (молюск)|мідії]], [[морський гребінець]] та інші. Тихий океан дає близько 90 % світового видобутку водоростей.
Найбільші світові прибережно-морські розсипи [[рутил]]у і [[циркон]]у знаходяться на східному і південно-східному побережжіузбережжі Австралії, ільменіто-цирконієві піски — вздовж західного берега Північної Америки від [[Аляска|Аляски]] до [[Каліфорнія|Каліфорнії]], багаті розсипи [[каситерит]]у біля берегів Південно-Східної Азії, титано-магнієві піски в прибережній зоні [[Японія|Японії]]. Прибережно-морські розсипи Аляски багаті на [[золото]] і [[платина|платину]]. На дні глибоких (понад 3 000 м) районів Тихого океану виявлені великі поклади залізо-манганових конкрецій, найбагатша зона площею близько 6 мільйонів км² між 6 і 20° північної широти і приблизно між 180 і 120° західної довготи. В Тихому океані розвідано понад 120 нафтових і нафтогазових родовищ, з яких майже 70 % в експлуатації. Основні райони морського нафтовидобутку: південна частина Каліфорнійського шельфу, [[затока Кука]], Аляска (див. [[Нафтогазоносний басейн Затоки Кука]]), затока Гуаякіль (Еквадор), західний шельф Японії, затока Бохайвань (КНР), протока [[Басса]], [[Малайський архіпелаг]], Північний острів Нової Зеландії, [[Бруней]], [[Таїланд]], [[Малайзія]], [[Індонезія]], [[Перу]]. Видобуток [[кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]] ведеться біля берегів Японії.
''Див. також: '''[[Мінеральні ресурси Тихого океану]]'''''
|
