Обліпиха звичайна: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Nina Shenturk перейменувала сторінку з Обліпиха крушиноподібна. на Обліпиха звичайна: за Кобівим
виправила посилання, в цьому випадку шаблон не працював
Рядок 33:
}}
'''Обліпи́ха звича́йна''', або '''щець звича́йний''' (''Hippophae rhamnoides'' або ''Hippophaë rhamnoides'')<ref name="Кобів">{{СУНННСР|[https://r2u.org.ua/s?w=%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BF%D0%B8%D1%85%D0%B0+%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0&scope=all&dicts=14 ''Hippophaë| rhamnoides}}''] // [[Кобів Юрій Йосифович|Ю. Кобів.]] [[Словник українських наукових і народних назв судинних рослин]] (Серія «Словники України»).&nbsp;— Київ: Наукова думка, 2004.&nbsp;— 800 с.&nbsp;— ISBN 966-00-0355-2.</ref>&nbsp;— [[Багаторічні рослини|багаторічна рослина]] родини [[Маслинкові|Маслинкових]]. [[Кущ]] або невисоке [[дерево]] з колючими гілками і густим лінійно-ланцетним листям. Квітки дрібні, непоказні. Плоди&nbsp;— жовті або помаранчеві [[кістянка|кістянки]]. Поширений у [[Східна Європа|Східній Європі]], на [[Кавказ]]і, у [[Сибір]]у та північних районах [[Середня Азія|Середньої Азії]]. Зростає на піщаних ґрунтах поблизу водойм у нижньому ярусі тополевих і вербових лісів або утворює чисті чагарникові зарості. Є цінною лікарською, харчовою і лісозахисною культурою.
 
== Етимологія ==
Рядок 39:
 
Українська родова назва '''обліпи́ха''' (а також її народний варіант '''облепі́ха'''<ref name="Кобів"></ref>) обумовлена дуже рясним плодоношенням, притаманним цьому виду,&nbsp;— гілки куща буквально обліплені ягодами з усіх боків. На морфологічні особливості вказують і такі народні назви як:
* '''верботе́рнь'''<ref name="Кобів"></ref> &nbsp;— від слів «[[верба]]» і «[[терен]]». На вербу обліпиха схожа формою і кольором листя, однаковими місцями зростання, а на терен &nbsp;— колючками;
* '''дереза́'''<ref name="Кобів"></ref> &nbsp;— ймовірний натяк на [[Жовта акація|жовту акацію]], у якої також колючі гілки;
* '''розмариновець саклакова́тий'''<ref name="Кобів"></ref> &nbsp;— за схожість з [[Розмарин лікарський|розмарином]], чагарником з вузьким сірувато-зеленим листям. Тут і в назві '''щець саклакови́й'''<ref name="Кобів"></ref> корінь «саклак» походить від народної назви [[жостер]]у, [[Крушина|крушини]] і їм подібних чагарників;
* '''ви́шня сибі́рська'''<ref name="Кобів"></ref> &nbsp;— вірогідно, за схожість з низькою [[Вишня повстиста|вишнею повстистою]], чиї ягоди рясно обліплюють гілки. Епітет «сибірська» обумовлений тим, що в минулому обліпиха була не притаманна українській флорі, а розповсюдилась із Сибіру, який слід вважати батьківщиною цього виду.
 
Походження народних назв '''щець''', '''плохо́вни́к''', '''пові́я''', '''капшунець'''<ref name="Кобів"></ref> не встановлене.
Рядок 53:
Обліпиха звичайна, як правило, росте у формі куща заввишки 0,5&nbsp;— 4&nbsp;м, рідше може набувати вигляду деревця заввишки до 10&nbsp;м. Коренева система слабомичкувата, поверхнева. Корені довгі, шнуроподібні, часто дають пагони-паростки, мають клубочки (так звані кореневі шишечки), в яких оселяють [[азотфіксуючі бактерії]].
 
Її крона розлога, але часто негуста. Гілки довгі, колючі, густо улиснені. Молоді [[пагін|пагони]] з дрібними кулястими [[брунька]]ми, вкриті сріблястими лусочками, а багатолітні гілки&nbsp;— сірі, бурі, або темно-бурі. Листки завдовжки 2—3&nbsp;см, завширшки близько 0,5 &nbsp;см, лінійно-ланцетні, без [[Прилистки|прилистків]], цілокраї, зверху зелені, зісподу бурувато-сріблясті (від покриваючих їх білих і буроватих лусочок і волосків), на верхівці тупуваті, рідше злегка загострені, сидять зближено.
 
Рослина [[дводомні|дводомна]], тобто одностатеві чоловічі та жіночі квітки розвиваються в неї на різних особинах. Чоловічі квітки зібрані в короткі, майже кулясті [[Колос|суцвіття-колоски]] на дуже коротких [[квітконос]]ах. Тичинкові квітки буруваті, дрібні з глибокодвороздільною [[Оцвітина|оцвітиною]] і чотирма тичинками, без пелюсток. Маточкові квітки зеленкуваті, малопомітні, з трубчастою дволопатевою оцвітиною, сидять у пазухах листків. [[Маточка]] одна, [[зав'язь]] верхня.
Рядок 68:
Морозостійка рослина. Обліпиха звичайна відноситься до світлолюбних порід, що проявляється з першого року її життя. У плодоносних дерев відбувається щорічне всихання нижніх гілок і гілочок, що призводить до саморозріднення крони дерева і зміщення плодоносної зони на периферію. Природні місця розповсюдження вирізняються високою сухістю повітря, хоча її коренева система воліє зволожені місця поширення, характерні для долин рік і морського узбережжя. Обліпиха здатна переносити надлишкове перезволоження і навіть тривалі періоди затоплення. Особливо добре вона росте на ділянках з високим рівнем ґрунтових вод і проточним зволоженням. За рахунок кореневих пагонів-зачатків утворює обширні зарості. Природні зарості обліпихи зменшуються.
 
Цвіте в квітні &nbsp;— травні, до розпускання листя або одночасно з ним. Плоди достигають в кінці серпня&nbsp;— у вересні; плодоносить щорічно і рясно починаючи з 4—5-річного віку. У медицині використовують плоди для одержання препаратів&nbsp;— обліпихової олії [[олазоль|олазоля]].
 
== Розмноження ==