Муратова Кіра Георгіївна: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 44:
В середині 70-х років Муратова переїхала в Ленінград, де познайомилася з художником Євгеном Голубенком, який став її другим чоловіком і співавтором сценаріїв.
Справжньою подією кількох міжнародних кінофестивалів став фільм «[[Настроювач (фільм)|Настроювач]]» (2004). В США "Настроювач", як частину ретроспективи фільмів Муратової, було представлено у 2005 році у різних містах, зокрема у Нью Йорку в Film Society of Lincoln Center<ref name="Shevchuk_2005">[http://ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=446 Сміливий погляд Кіри Муратової] - журнал "Кіно-театр", 2005:#3</ref> та в Чикаго в Gene Siskel Film Center.<ref>[http://web.archive.org/web/20170114131106/https://www.chicagoreader.com/chicago/weird-and-wild/Content?oid=918750 Weird and Wild
У 2012 році режисерка створила свій останній, 22-ий фільм, «Одвічне повернення», прем'єра якого відбулася на VII Римському МКФ. У квітні 2013 року фільм став лауреатом російської національної кінопремії «Ніка» в номінації «Найкращий фільм СНД і Балтії», – шостої «Ніки» в нагородному списку Кіри Георгіївни.<ref name="НСКУ_біо">[http://web.archive.org/web/20180614023616/http://www.ukrkino.com.ua/people/?id=234 Кіра Муратова] // [[Національна спілка кінематографістів України|НСКУ]], 2018</ref>
| |||