Вікіпедія

Роберт Шуман: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Відкинуто редагування 176.118.51.89 (обговорення) до зробленого Шкурба Андрій Вікторович
Мітка: Відкіт
Рядок 38:
 
== Біографія ==
Роберт Шуман народився у [[Цвікау]] [[8 червня]] [[1810]] в сім'ї книговидавця [[Август Шуман|Августа Шумана]]. Провчившись чотири роки в приватній школі, у 1820 році Роберт поступив до гімназії Цвікау і вчився там вісім років. Свою музичну освіту він почав у віці шести років, брав уроки музики у місцевого органіста, у віці 10 років почав компонувати, зокрема [[хорова музика|хорову]] й оркестрову музику. У гімназії познайомився з творами англійського поета [[Джордж Гордон Байрон|Байрона]] і німецького поета Жан-Пауля ({{нп|Жан-Пауль Фрідріх Ріхтер||de|Jean Paul}}), ставши їх пристрасним прихильником. Настрої й образи цієї романтичної літератури згодом відбилися в музичній творчості Шумана. У 1827 році він потрапив під музичний вплив австрійського композитора [[Франц Шуберт|Франца Шуберта]] і в тому ж році склав кілька пісень.
 
У дитинстві привчився до професійної літературної роботи, зокрема складав статті для енциклопедії, що виходила у видавництві його батька. А шкільні навчальні твори-реферати Шумана мали такий рівень, що посмертно надруковані були як додаток до зібрання його зрілих журналістських праць. В певний період юнацтва Шуман навіть вагався, чи ставати йому [[письменник]]ом, чи [[музикант]]ом.
[[Файл:Friedrich Wieck age 45.jpg|міні|ліворуч|180пкс|Фрідріх Вік]]
У [[1828]] він вступив до [[Лейпцизький університет|Лейпцизького університету]], а наступного року перейшов до [[Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла|університету Гейдельберга]]. Він думав стати юристом, але поступово музика переважила, й успіхи у фортепіанних заняттях вселили йому думку про кар'єру концертуючого піаніста. У [[1830]] він отримав у матері дозвіл повністю присвятити себе музиці і повернувся до [[Лейпциг]]а, де сподівався знайти відповідного наставника. Там він почав брати уроки фортепіано у Фрідріха Віка і композицій у Г. Дорна. Прагнучи стати справжнім віртуозом, він займався з фанатичною завзятістю, але саме це і привело до біди: експериментуючи з механічним пристроєм для зміцнення м'язів руки, він пошкодив палець, і довелося відмовитися від думки про професійну кар'єру піаніста. Тоді Шуман серйозно зайнявся композицією і одночасно музичною критикою. Знайшовши підтримку і співпрацю, Шуман зміг у 1834 заснувати одне з найвпливовіших музичних періодичних видань — «Новий музичний журнал» (''Neue Zeitschrift für Musik''), який протягом декількох років редагував і в якому регулярно публікував свої статті. Він зарекомендував себе прихильником нового й борцем з віджилим у мистецтві (принаймні, з тим старим, що було основою консерватизму й міщанства).
[[Файл:Robert and Clara Schumann.jpg|thumb|220px|Роберт і Клара Шуман]]
 
В цей час Шуман закохався в дочку свого вчителя — Клару Вік, майбутню видатну піаністку. Молоді люди одружилися 12 вересня [[1840]]. У рік одруження Шуманом було створено близько 140 пісень. Декілька років спільного життя Роберта і Клари протекли щасливо. У них народилося восьмеро дітей; Шуман супроводжував дружину в концертних поїздках, а вона часто виконувала музику чоловіка. Він продовжував компонувати та викладати, а з 1850 по 1853 керував концертним життям [[Дюсельдорф]]а (на посаді музичного директора). Проте, в 1854 після загострення душевної хвороби Шуман зробив спробу самогубства, і його довелося помістити до лікарні в {{нп|Енденіх|Енденіху|de|Endenich}} поблизу [[Бонн]]а, де він помер [[29 липня]] [[1856]].
 
На честь композитора названо [[астероїд]] [[пояс астероїдів|головного поясу]] [[4003 Шуман]] — відкритий [[8 березня]] [[1964]] року.
 
== Творчість ==
[[Файл:Robert Schumann 1839.jpg|thumb|220px|right|Роберт Шуман, 1839.]]
[[Файл:Robertschumann.jpg|thumb|220px|right|Пам'ятник Роберту Шуману в Цвікау]]
Шуман — один з яскравих представників [[романтизм|романтичного мистецтва]] [[19 століття]]. Багато в чому споріднена з поезією [[Гейне|Г. Гейне]], творчість Шумана кидала виклик духовній убогості Німеччини 1820-х — 40-х рр., кликала у світ високої людяності. Спадкоємець [[Франц Шуберт|Франца Шуберта]] і [[Вебер Карл Марія|К. М. Вебера]], Шуман розвивав демократичні і реалістичні тенденції німецького і австрійського музичного романтизму. Його твори тісно пов'язані з традиціями німецької музичної класики. При цьому Шуман увійшов до історії музики як один з найсміливіших новаторів. Розширюючи межі і засоби музичної мови, він прагнув з повнотою і точністю передати, з одного боку, процеси духовного життя, з іншої — життя «зовні» — зв'язки і контрасти явищ, створюючи «драматургію» життя. Звідси, зокрема, його прагнення тісно зближувати музику з літературою, поезією.
 
Велика частина '''фортепіанних творів''' Шумана — цикли з невеликих п'єс лірико-драматичного, образотворчого і «портретного» жанрів, внутрішньо зв'язаних між собою і створюючих сюжетно-психологічну лінію. Один з найтиповіших циклів — «Карнавал» (1835), в якому строкатою плетеницею проходять сценки, танці, маски, жіночі образи (серед них Кіаріна — [[Клара Вік]]), музичні портрети [[Паганіні]], [[Шопен Фридерик|Шопена]]. Близькі до «Карнавалу» цикли «Метелики» (1831, навіяні творчістю Жан-Пауля) і «Давідсбюндлери» (1837). Цикл п'єс «Крейслеріана» (1838, названий за ім'ям літературного героя [[Ернст Теодор Амадей Гофманн|ЕЕрнста Гофманна]] — музиканта-фантазера Йоганнеса Крейслера) належить до вищих досягнень Шумана. Світ романтичних образів, пристрасна туга, героїчний порив відображені в таких творах Шумана для фортепіано, як «Симфонічні етюди» («Етюди у формі варіацій», 1834), сонати (1835, 1835—38, 1836), Фантазія (1836—1838), концерт для фортепіано з оркестром (1841—1845). Разом з творами варіаційного і сонатного типів у Шумана є фортепіанні цикли, побудовані за принципом сюїти або альбому п'єс: «Фантастичні уривки» (1837), «Дитячі сцени» (1838), «Альбом для юнацтва» (1848) і ін.
 
У '''вокальній творчості''' Шуман розвивав тип ліричної пісні [[Франц Шуберт|Ф. Шуберта]]. У тонко розробленому малюнку пісень Шуман відобразив деталі настроїв, поетичні подробиці тексту, інтонації живої мови. Значно зросла у Шумана роль фортепіанного супроводу, що дає багате окреслення образу і що нерідко доказує зміст пісень. Найпопулярніший з вокальних циклів — «Любов поета» на вірші Г. Гейне (1840), що складається з 16 пісень, зокрема «Якщо б квіти вгадали», «Чую пісні звуки», «Я вранці в саду зустрічаю», «Я не серджуся», «У сні я гірко плакав», «Ви злі, злі пісні». Інший сюжетний вокальний цикл — «Любов і життя жінки» на вірші [[Адельберт фон Шаміссо|А. Шамиссо]] (1840). Різноманітні за змістом пісні входять до циклу «Мирти» на вірші [[Фрідріх Рюккерт|Ф. Рюккерта]], [[Гете|Й. В. Гете]], [[Роберт Бернс|Р. Бернса]], [[Гейне|Г. Гейне]], [[Байрон|Дж. Байрона]] (1840), «Круг пісень» на вірші [[Йозеф фон Ейхендорф|Й. Ейхендорфа]] (1840). У вокальних баладах і піснях-сценах Шуман торкнувся вельми широкого круга сюжетів. Яскравий зразок цивільної лірики Шумана — балада «Два гренадери» (на вірші Р. Гейне). Деякі пісні Шумана — прості сценки або побутові портретні зарисовки: музика їх близька до німецької народної пісні («Народна пісенька» на вірші Ф. Рюккерта, та ін.).
 
У ораторії «Рай і Пері» (1843, на сюжет однієї з частин «східного роману» «Лалла Рук» [[Томас Мур|Т. Мура]]), так само як в «Сценах з Фауста» (1844—53, по Й. В. Гете), Шуман близько підійшов до здійснення своєї давньої мрії про створення опери. Єдина закінчена опера Шумана «Геновева» (1848) на сюжет середньовічної легенди не завоювала визнання на сцені. Творчим успіхом з'явилася музика Шумана до [[Манфред (драматична поема)|драматичної поеми «Манфред»]] Дж. Байрона (увертюра і 15 музичних номерів, 1849). У 4 симфоніях композитора (т.з. «Весняна», 1841; 2-а, 1845—46; т.з. «Рейнська», 1850; 4-а, 1841—51) панують світлі, життєрадісні настрої. Чільне місце займають в них епізоди пісенного, танцювального, лірико-картинного характеру.
 
Шуман вніс великий внесок до музичної критики. Пропагуючи на сторінках свого журналу творчість музикантів-класиків, борючись проти антихудожніх явищ сучасності, він підтримував нову європейську романтичну школу. Шуман батожив віртуозне франтівство, байдужість до мистецтва, що ховається під маскою доброчесності і фальшивої ученості. Головні з вигаданих персонажів, від імені яких виступав Шуман на сторінках друку, — палкий, несамовито зухвалий і іронічний Флорестан і ніжний мрійник Евзебій. Обидва вони втілювали риси вдачі самого композитора.
 
Ідеали Шумана були близькі передовим музикантам 19 століття. Його високо цінували [[Фелікс Мендельсон]], [[Гектор Берліоз]], [[Ференц Ліст]]. В Росії творчість Шумана пропагували [[Рубінштейн Антон Григорович|А. Г. Рубінштейн]], [[Петро Чайковський|П. І. Чайковський]], [[Ларош Герман Августович|Г. А. Ларош]], діячі [[Могутня купка|«Могутньої купки»]].
 
== Список творів ==
{{стовбці1}}
 
=== Для [[фортепіано]] ===
* Варіації на тему «Abegg»
* Метелики, ор. 2
* Танці давидсбюндлерів, соч. 6
* [[Карнавал (Шуман)|Карнавал]], ор. 9
* Три сонати:
** Соната № 1 фа дієз мінор, ор. 11
** Соната № 3 фа мінор, ор. 14
** Соната № 2 соль мінор, ор. 22
* Фантастичні п'єси, ор. 12
* [[Симфонічні етюди (Шуман)|Симфонічні етюди]], ор. 13
* Дитячі сцени, ор. 15
* Крейслеріана, ор. 16
* Фантазія до мажор, ор. 17
* Арабески, ор. 18
* Гумореска, ор. 20
* Новеллетти, ор. 21
* Віденський карнавал, ор. 26
* [[Нічні п'єси, ор. 23]]
* Альбом для юнацтва, ор. 68
* Лісові сцени, op. 82
* Веселий селянин.
 
=== Концерти ===
* [[Концерт для фортепіано з оркестром (Шуман)|Концерт для фортепіано з оркестром ля мінор]], ор. 54
* Концертштюк для чотирьох валторн і оркестра, op. 86
* Інтродукція і Allegro Appassionato для фортепіано з оркестром, op. 92
* [[Концерт для віолончелі з оркестром (Шуман)|Концерт для віолончелі з оркестром]], op. 129
* Концерт для скрипки з оркестром, 1853
* Інтродукція і Allegro для фортепіано з оркестром, op. 134
{{стовбці2}}
 
=== Вокальні твори ===
* «Коло пісень», ор. 35 (сл. [[Генріх Гейне|Генріха Гейне]], 9 песен)
* «Мірти», ор. 25 (на вірші різн. поетів, 26 песен)
* «Коло пісень», ор. 39 (сл. [[Йозеф фон Ейхендорф|Йозефа фон Ейхендорфа]], 20 песен)
* «Любов і життя жінки», ор. 42 (сл. [[Адельберт фон Шаміссо|Адельберта фон Шаміссо]], 8 пісень)
* «Любов поета», ор. 48 (сл. Гейне, 16 песен)
* «Сім пісень. Пам'яті поетеси [[Кульман Єлизавета Борисівна|Єлизавети Кульман]]», ор. 104 (1851)
* «Стихотворения королевы Марии Стюарт», ор. 135, 5 песен (1852)
* «Геновева». Опера (1848)
 
=== Камерна музика ===
* Три струнних квартети
* Фортепіанний квинтет мі бемоль мажор, соч. 44
* Фортепіанний квартет мі бемоль мажор, соч. 47
 
=== Симфонічна музика ===
* [[Симфонія №1 (Шуман)|Симфонія № 1]] сі бемоль мажор (відома як «Весняна»), ор. 38
* [[Симфонія №2 (Шуман)|Симфонія № 2]] до мажор, ор. 61
* [[Симфонія №3 (Шуман)|Симфонія № 3]] мі бемоль мажор «Рейнська», ор. 97
* [[Симфонія №4 (Шуман)|Симфонія № 4]] ре мінор, ор. 120
* Увертюра до трагедії «Манфред» (1848)
* Увертюра «Мессінська наречена»
 
</div>
{{clear}}
 
=== Вокальні твори перекладені українською ===
{{Звук
|файл=Не серджусь ні.ogg
|назва=Р.Шуман «Не серджусь, ні»
|опис=виконує [[Микола Коваль]], запис з концерту 15 травня 2013, концертмейстер [[Бондаренко Андрій Ігорович|Андрій Бондаренко]]
}}
 
 
Переклади Дмитра Ревуцького:
* «Не сержусь я» (''Ich Grolle nicht'')<ref>Шуман Р. «Не сержусь я…»: Із циклу «Любов поетова»: Ор.48, №&nbsp;7 /Сл. Г.Гейне; Пер. Д.Ревуцького.&nbsp;— К.: Книгоспілка, [Б.р.].&nbsp;— 3 с.
</ref>
* «У сні я тяжко плакав…» (''Ich hab' im Traum geweinet'')<ref>Шуман Р. «У сні я тяжко плакав…»: Ор.48, №&nbsp;12 / Сл. Г.Гейне; Пер. Д.Ревуцького.&nbsp;— К.: Книгоспілка, [Б.р.].&nbsp;— 3 с.&nbsp;— (Вок. б-ка).&nbsp;— Літ. текст: укр.,рос.
</ref>
Переклади Юрія Отрошенка<ref>{{Отрошенко}}</ref>:
* «[[s:Вві сні я тяжко плакав|Вві сні я тяжко плакав]]» (''Ich hab' im Traum geweinet'')
* «[[s:Не серджусь, ні!|Не серджусь, ні!]]» (''Ich Grolle nicht'')
 
== Бібліографія ==
{{wikiquote}}
{{commons|Robert Schumann}}
* ''Житомирский Д.&nbsp;В.'' Роберт и Клара Шуман в России.&nbsp;— М., 1962.
* ''Житомирский Д.&nbsp;В.'' Роберт Шуман: Очерк жизни и творчества.&nbsp;— М., 1964.
* ''[[Кармінський Марко Веніамінович|Карминский М.&nbsp;В.]]'' Драматургия жизни Роберта Шумана // Харківські асамблеї-1995. Міжнародний музичний фестиваль «Роберт Шуман і мистецька молодь»: Збірка матеріалів / Упорядник ''Г.&nbsp;І.&nbsp;[[Ганзбург Григорій|Ганзбург]]''.&nbsp;— Харків, 1995.&nbsp;— С.&nbsp;7-18.
* Роберт Шуман и перекрестье путей музыки и литературы: Сб. науч. трудов. / Сост. ''Г.&nbsp;И.&nbsp;[[Ганзбург Григорій|Ганзбург]]''.&nbsp;— Харьков: РА&nbsp;— Каравелла, 1997.&nbsp;— 272&nbsp;c. ISBN 966-7012-26-3.
* Воспоминания о Роберте Шумане / Составление, комментарии, предисловие ''О.&nbsp;В.&nbsp;Лосевой.'' Пер. А.&nbsp;В.&nbsp;Михайлова и О.&nbsp;В.&nbsp;Лосевой.&nbsp;— М.: Композитор, 2000.
* ''Ганзбург Г.'' [http://hansburg.narod.ru/PESTEA2005.htm Песенный театр Роберта Шумана] // Музыкальная академия.&nbsp;— 2005.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С.&nbsp;106-119.
* ''Ганзбург Г.'' [http://imti.sias.ru/upload/iblock/258/ganzbyrg.pdf Театральзация и драматизация камерных жанров в вокальной музыке Р. Шумана] // [http://imti.sias.ru/ Искусство музыки: теория и история.]&nbsp;— 2012.&nbsp;— [http://imti.sias.ru/2012-05/ Выпуск 5.]
* ''Ганзбург Г.'' Театрализация в вокальных циклах Роберта Шумана: Исследование.&nbsp;— Saarbrücken: LAP Lambert Academic Publishing, 2012.&nbsp;— 128 с. ISBN 978-3-659-10435-0
* ''Грохотов С.&nbsp;В.'' Шуман и окрестности. Романтические прогулки по «Альбому для юношества». М., 2006. ISBN 5-89817-159-2
* ''Грохотов С.&nbsp;В.'' Шуман: Карнавал.&nbsp;— М., 2009. ISBN 978-5-89817-285-5
 
== Див. також ==
* [[4003 Шуман]]&nbsp;— астероїд, названий на честь композитора<ref>{{DMPN}}</ref>.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Роберт_Шуман