Вікіпедія

Комуністична партія Радянського Союзу: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Рядок 108:
На II Всесвітньому конгресі Комінтерну був прийнятий «[[Маніфест II конгресу Коминтерну]]» (серпень 1920), де була викладена програма прискорення революції у [[Європа|Європі]] за допомогою [[РСЧА|Червоної армії]] [[Радянська Росія|Радянської Росії]] та встановлення політичної влади європейського пролетаріату у формі [[Рада|Рад]] з майбутнім «возз'єднанням» цих радянських європейських та азійських республік із Радянською Росією. «Комуністичний Інтернаціонал є партія революційного повстання міжнародного пролетаріату. …Радянська Німеччина, об'єднана із Радянською Росією, виявилась би відразу сильнішою за усі капіталістичні держави, разом узяті! Справу Радянської Росії Комуністичний Інтернаціонал оголосив своєю справою. Міжнародний пролетаріат не вкладе меча до піхов до того часу, допоки Радянська Росія не включиться ланкою до федерації Радянських республік усього світу»<ref>Девятая конференция РКП(б). Протоколы. М., 1972.— С. 354,359.</ref>.
 
Ще задовго до того була здійснена спроба єкспортуекспорту революції до Угорщини. Для цього РКП(б) була використана угорська група Федерації іноземних груп при ЦК РКП(б).
 
У жовтні 1918 року близько 20 комуністів цієї групи нелегально прибуло до Угорщини. 4 листопада вони оголосили про створення Комуністичної партії Угорщини. У листопаді ж до Угорщини прибув голова Федерації іноземних груп при ЦК РКП(б) Бела Кун з іще 80-ма комуністами. Він став головою компартії. Наприкінці 1918&nbsp;— на початку 1919 року прибуло ще 250—300 більшовицьких агітаторів та емісарів. Скориставшись фінансовою допомогою Радянської Росії угорські комуністи змогли розширити революційну пропаганду та посилити свій вплив.
Рядок 126:
1920 року війська Радянської Росії під командуванням [[Фрунзе Михайло Васильович|М. Фрунзе]] допомогли встановити радянську владу у [[Бухарське ханство|Бухарі]].
 
[[Варшавська битва (1920)|«Чудо на Віслі»]], — розгром Червоної армії під командуванням [[Тухачевський Михайло Миколайович|М. Тухачевського]] того ж року,— врятувало від такої ж долі Польську республікуРеспубліку. 23 липня 1920 року, під час роботи II конгресу Комінтерну, [[Політбюро ЦК РКП(б)]] вже було затвердило склад маріонеткового [[Тимчасовий революційний комітет Польщі|Тимчасового революційного комітету Польщі]]&nbsp;— зародок «радянського уряду».
 
У 1920—1921 роках вдалося здійснити «радянизацію» [[Закавказзя]],— [[Грузія|Грузії]], [[Вірменія|Вірменії]], [[Азербайджан]]у,— XI армією [[РСЧА]] на чолі із [[Кіров Сергій Миронович|С. Кіровим]]<ref>Сироткин Владлен. От «военного коммунизма» к непу. Международная обстановка.— В кн.: Архивы раскрывают тайны…: Междунар. вопросы: события и люди / Сост. Н.&nbsp;В.&nbsp;Попов.— М: Политиздат, 1991.— C. 54.</ref>.
 
23 липня 1920 року [[Рада праці та оборони|Голова Ради робітничої та селянської оборони]] Радянської Росії [[Ленін|В. Ленін]], оцінив становище у Комінтерні як «пречудове»: «Зинов'єв, Бухарін, а також і я, вважаємо, що варто було би заохотити революцію зараз же увв [[Італія|Італії]]. Моя особиста думка, що для цього потрібно радянізувати [[Угорщина|Угорщину]], а, може бути, також [[Перша Чехословацька Республіка|Чехію]] та [[Румунія|Румунію]]»<ref>Ленин В.&nbsp;И.&nbsp;Неизвестные документы. 1891—1922 гг.&nbsp;— М.: РОССПЭН, 1999.— С. 357.</ref>.
 
Великим, запланованим Комінтерном, заколотом мала стати революція у [[Німеччина|Німеччині]].
 
17 березня 1920 року В. Ленін телеграфував Й. Сталіну про необхідність «максимально прискорити оволодіння Кримом» оскільки «громадянська війна у Німеччині може примусити нас рушити на захід на допомогу комуністам»<ref>Политбюро ЦК РКП(б)-ВКП(б) и Коминтерн: 1919—1943 гг. Документы.&nbsp;— М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004.— 960 с.</ref>. У наказі М. Тухачевського, командувача Західним фронтом, що наступав на Варшаву, мовилося: «На багнетах ми принесемо трудящому людству счастящастя та мир! Вперед, на Захід!». А в цей час на сцені [[Большой театр|«Большого» театру у Москві]], де відбувалися засідання II конгресу Комінтерну, на величезній електрифікованій карті театру [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польських військових дій ]], що її делегати конгресу називали «картою світової революції», керівники Комінтерну позначали прапорцями просування «міжнародної» Червоної армії до Варшави<ref>Сироткин Владлен. От «военного коммунизма» к непу. Международная обстановка.— В кн.: Архивы раскрывают тайны…: Междунар. вопросы: события и люди / Сост. Н.&nbsp;В.&nbsp;Попов.— М: Политиздат, 1991.— C. 52.</ref>.
 
Перша спроба революції у Німеччині була здійснена [[1921]] року. За наказом Голови Виконавчого комітету Комінтерну [[Зінов'єв Григорій Овсійович|Г. Зінов'єва]] до Німеччини був направлений [[Бела Кун]]. Він привіз ЦК Компартії Німеччини наказ Виконкому Комінтерну, що стверджував: оскільки у Німеччині склалась «революційна ситуація», то комуністична партія повинна взяти владу у свої руку шляхом збройного повстання<ref>Кривицкий В. Г. «Я был агентом Сталина». Записки сов. разведчика / Пер. с англ.— М.: «Терра—Terra», 1991.— 365 с.</ref>. 4 березня ЦК Компартії Німеччини опублікував у газеті «Роте Фане» ({{lang-de|Die Rote Fahne}}) заклик до німецького пролетаріату негайно розпочати боротьбу за повалення уряду і встановлення влади робітничого класу, а також укладення оборонного і наступального союзу із [[Радянська Росія|Радянською Росією]]<ref>Воззвание комунистов.— Известия Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских, Казачьих и Красноарм. Депутатов и Моск. Совета Рабоч. и Красноарм. Депутатов, 6 марта 1921 года, №&nbsp;50 (1193)</ref>.
Рядок 142:
У боях брав участь голова Центрального бюро єврейських комуністичних секцій при ЦК РКП(б) Исаак Єфімовіч Чемеринський, відомий як член керівництва КПН Аркадій Маслов.
 
24 березня був заарештований лідер комуністів Макс Гельц ({{lang-de|Max Hoelz}}), 26 березня&nbsp;— депутат рейхстагу, комуніст Венделін Томас.
 
Але основна маса робітників не підтримали дії комуністів і до початку квітня владі вдалося придушити заколот. Поліція знайшла організаційний штаб повстання, захопила там документи, карти та плани широкого повстання, разом із доказами отримання інструкцій та грошей із [[РРФСР|Росії]]. Німецька преса (наприклад, «Берлінер Таґеблатт» {{lang-de|Berliner Tageblatt}}) стверджувала, що комуністи діяли за наказом із [[Москва|Москви]]. Газета вказувала, що рух у Німеччині був нав'язаний Москвою внаслідок того, що в умовах поширення у Росії антибільшовицького руху їй необхідно було показати усім незадоволеним, що більшовизм поширюється по світу.
 
У червні завершився суд над комуністами&nbsp;— організаторами березневих подій. Макс Гельц був засуджений до довічних каторжних робіт.<ref>Приговор по делу Гельца.&nbsp;— Известия Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских, Казачьих и Красноарм. Депутатов и Моск. Совета Рабоч. и Красноарм. Депутатов, 25 июня 1921 года, №&nbsp;136 (1279).— Пізніше Макс Гельц був вивезений до СРСР, де про його урочисту зустріч писали всі центральні газети. Коли ж, через деякий час, він спробував виїхати до Німеччини, то загинув при нез'ясованих обставинах</ref>
Рядок 154:
Після цього фіаско було вирішено випробувати революцію в якійсь невеличкій країні. Обрана була [[Естонія]]. 1 грудня 1924 року комуністичні загони захопили контроль над стратегічними об'єкатми в столиці&nbsp;— [[Таллінн]]і. Але ці атаки владі вдалось відбити, а повстання придушити.
 
1925 року у [[Болгарія|Болгарії]] було заплановано знищити царську родину під час траурної служби в [[Софія (місто)|Софійському]] соборі. Від [[Напад на собор Святої Неділі|вибуху бомби]] загинуло понад сто людей, але цар [[Борис III]] та міністр залишились неушкодженими.<ref>[[Aino Kuusinen]]: ''Der Gott stürzt seine Engel.'' Molden, Wien, München und Zürich 1972, S. 76-86, ISBN 3-217-00448-5. ''(Авторка була дружиною секретаря ВККІ [[Отто Куусінен|Отто Куусінена]]а, а починаючи від 1924 співробітником Комінтерну. З'ясування стосунків між Карлом Радеком, Ернстом Тельманом та Бела Кун після провалу революції в Німеччині вона могла спостерігати на власні очі.)''</ref>
 
=== Репресії керівництва партії проти її членів ===
Рядок 266:
 
=== Фотографії під час арештів та перебування у в'язницях ===
<gallery perrow="5" widths="220px" heights="200px">
18951200-lenin-karteikarte-ochrana.jpg|В. Ульянов у в'язниці у справі {{lang-ru|"Союза борьбы за освобождение рабочего класса"}}, грудень 1895 року
File:Trotskymugshots.jpg|Л. Бронштейн, грудень 1905
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Комуністична_партія_Радянського_Союзу