Палеозойська ера: відмінності між версіями

'''Палеозой''' або '''палеозойська ера (ератема)''' (від {{lang-grc|παλαιός}}, «старий» і {{lang-grc2|ζωή}}, «життя», тобто ера «стародавнього життя»)&nbsp; ({{lang-ru|палеозой}}; {{lang-en|Palaeozoic (Era)}}, {{lang-de|Paläozoikum n, Erdaltertum n}})&nbsp;— [[геологічна ера]], протяжністющо тривала від {{s|541,0 ± 1,0}} до 252{{s|251,2902 ± 0,024}}&nbsp;млн років тому, що. підрозділяєтьсяПідрозділяється на шість [[геологічний період|геологічних періодів]]; від найранішого до найпізнішого: [[кембрійський період|кембрій]], [[ордовик]], [[силур]], [[девонський період|девон]], [[кам'яновугільний період|карбон]] і [[пермський період|перм]]<ref name=ISC_2014ISC_2017_02/>.

Внаслідок тектонічних рухів палеозойської ери відбулися значні [[трансгресія (геологія)|трансгресії]] й [[регресія (геологія)|регресії]] моря. В результаті [[каледонська складчастість|каледонської]] та [[герцинська складчастість|герцинської]] складчастості в багатьох геосинкліналях утворилися гірські хребти ([[Аппалачі]], [[Уральські гори|Урал]], [[Алтай (гори)|Алтай]], [[Саяни]], [[Центральна Європа]], [[Донецький кряж]] та ін.). На початку палеозойської ери у Південній півкулі виник материк [[Гондвана]]. У морських басейнах були поширені безхребетні, зокрема форамініфери, корали, молюски тощо; з'явились перші морські хребетні&nbsp;— рибоподібні й риби. У середині палеозою виникли перші наземні рослини&nbsp;— [[псилофіти]] й [[плауноподібні]]. Пізніше розвинулись деревоподібні папороті, хвойні. В кінці палеозою відбулося так зване «[[автотрофне цвітіння]]»&nbsp;— феномен [[планета]]рного спалаху розвитку [[рослинність|рослинності]], внаслідок помітного зниження в [[атмосфера Землі | атмосфері]] вмісту [[Кисень|О₂]] і підвищення вмісту [[Діоксид вуглецю|СО₂]]. [[Геологічні відклади]], що утворилися протягом палеозойської ери, становлять палеозойську [[ератема|групу]]. У Північній півкулі у 2-й половині палеозою існував великий материк [[Ангарида]], що включав Сибірську платформу і прилеглі гірські споруди. З завершенням герцинської складчастості, як вважають, усі північні платформи були спаяні в єдиний континент [[Лавразія|Лавразію]], який відділявся від [[Гондвана|Гондвани]] субмеридіональним поясом океану [[Тетіс (океан)|Тетіс]].

З палеозойською ерою пов'язані найбільші й великі родовища [[кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]], [[Нафта|нафти]], [[мінеральні солі|мінеральних солей]], [[фосфорити|фосфоритів]], [[Мідь|міді]], [[золото|золота]]. Великі родовища [[гіпс]]у, [[кам'яна сіль|кам'яної]] і [[калійна сіль|калійної солей]] укладені в кембрії [[Сибір]]ської платформи і [[Індія|Індії]], в [[силур]]і [[США]] ([[Мічиган]]), [[Девонський період|девоні]] Білорусі (Солегірське) і [[Канада|Канади]] ([[Саскачеванський калієносний басейн]]), [[перм]]і [[Приуралля]], [[Донбас]]у ([[Слов'янсько-Артемівський соленосний басейн]]), [[ФРН]] ([[Штасфурт]]), США ([[Делаверський калієносний басейн]]). Промислові скупчення нафти і газу відомі в нижньому палеозої Іркутського амфітеатру і Прибалтики, в США ([[Канзас]], [[Оклахома]]). Великі нафтогазоносні області пов'язані з верхньопалеозойськими породами. Найбільші поклади кам'яного вугілля, приурочені до карбону і пермі&nbsp;— [[Донецький басейн|Донецький]], [[Печорський вугільний басейн|Печорський]], [[Підмосковний вугільний басейн|Підмосковний]], [[Карагандинський вугільний басейн|Карагандинський]], [[Кузнецький вугільний басейн|Кузнецький басейни]], [[Екібастузький кам'яновугільний басейн|Екібастуз]], [[Верхньосілезький вугільний басейн|Верхньосілезький]] і [[Остравсько-Карвінський вугільний басейн|Остравсько-Карвінський басейни]], [[Рурський вугільний басейн]], [[Брабант]], [[Валансьєн]], [[Астурія]], [[Південний Уельс]], [[Аппалачський вугільний басейн|Аппалачський]] і [[Пенсильванський вугільний басейн]]и, район [[Хуанхе]]. Найбільші родовища фосфоритів пов'язані з відкладами нижнього кембрію та пермі. [[Боксити|Бокситові]] родовища приурочені до девону. Осадові й осадово-вулканогенні родовища [[залізна руда|залізної руди]] відомі у відкладах ордовика (Уобана, Ньюфаундленд, Канада), силуру (Клінтон, США), девону ([[Гара-Джебілет]], [[Алжир]]) та ін. До вулканогенних порід ордовика, силуру, девону, пермі приурочені мідно-[[колчедан]]ні родовища [[Норвегія|Норвегії]], східного схилу [[Уральські гори|Урал]]у, Рудного [[Алтайські гори|Алтаю]], [[Казахстан]]у, ФРН. Родовища [[поліметалічні руди|поліметалічних руд]] пов'язані з каледонськими і герцинськими кислими інтрузіями. З ультраосновними і основними інтрузіями асоціюють родовища руд міді і [[нікель|нікелю]] в Норвегії, [[азбест]]у в Канаді ([[Ньюфаундленд]], [[Квебек (провінція)|Квебек]]). Ймовірно, в пермську добу утворилися [[ртуть|ртутні]] родовища [[Південно-Східна Україна|Південно-Східної України]] і [[Середня Азія|Середньої Азії]]. Палеозойські породи широко використовуються як [[Будівельні матеріали|будівельний]] і облицювальний матеріал ([[вапняк]]и, [[доломіт]], [[мармур]]и, [[яшма|яшми]]).

<ref name=ISC_2014ISC_2017_02>{{cite web

|url =http://www.stratigraphy.org/ICSchart/ChronostratChart2014ChronostratChart2017-02.pdf

|title =International Chronostratigraphic Chart (version 2014/02)

|date =20142017-02

|publisher =International Commission on Stratigraphy

|archiveurl =httphttps://web.archive.org/web/2014070516115220170515202116/http://www.stratigraphy.org/ICSchart/ChronostratChart2014ChronostratChart2017-02.pdf

|archivedate =2014-072017-05-15