Відкрити головне меню

Зміни

м
доповнення
Далі було Михайлівське артилерійське училище в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], де Петро Нестеров здобув не тільки належні знання з теоретичних та військових дисциплін, а й сформувався як усебічно освічений військовий інтелігент. Восени 1906 року Нестеров закінчив з відзнакою дворічний курс училища і, маючи право вибору місця служби, поїхав до [[Владивосток]]а — у 9-ту Східно-Сибірську стрілецьку артилерійську [[Бригада (військова справа)|бригаду]]. Рішення викликало подив товаришів; воно зумовлювалося наміром взяти шлюб із подругою дитячих літ Діною Галецькою. Її справжнє ім'я — Ядвіга Лунєвська. Батьки — бідні польські селяни — віддали маленьку Ядзю до заможної бездітної пари Галецьких, які виховали дівчинку, охрестили її в православній вірі під ім'ям Надія.
 
За тодішніми законами, офіцер, що перебував на військовій службі в Європейській Росії, міг одружитися, лише досягши 28 років, а якщо раніше — лише з умовою сплати «реверса» в 5 тис. рублів для утримання сім'ї в разі смерті годувальника. А служба на околицях імперії звільняла від сплати «реверса». В [[1909]] році П.  Нестерова відрядили до фортечної повітроплавальної [[Рота (армія)|роти]]. Там він здійснив кілька підйомів на [[аеростат]]ах для [[Коригування стрільби|коригування артилерійських стрільб]].
 
=== Авіатор ===
Тривала служба Нестерова на [[Далекий Схід|Далекому Сході]] (понад три роки) давала право на так само тривалу відпустку. У Нижньому Новгороді він заприятелював зі студентом Петром Соколовим — майбутнім відомим фахівцем із фотограмметрії та аерофотозйомки. Вони захопилися побудовою [[планер]]а, на якому Нестеров у серпні [[1911]]  року здійснив перші польоти. Наступного року він закінчив офіцерську повітроплавальну школу в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], літав на сферичних аеростатах і домігся зарахування до військово-авіаційної школи в [[Гатчина|Гатчині]]. 5 жовтня 1912 року на літаку-біплані «Фарман» склав іспит на звання військового льотчика. У характеристиці зазначалося, що «[[поручник]] П. М. Нестеров закінчив школу за першим розрядом, вимогливий до себе, ініціативний, рішучий та, крім того, має видатні якості дослідника й експериментатора».
 
У [[Варшава|Варшаві]] з жовтня 1912 по лютий 1913 року на Мокотовському летовищі тренувався на літаку «Ньюпор-IV». Цей [[моноплан]] надходив на озброєння російської армії. [[26 квітня]] 1913 року поручник П. Нестеров почав виконувати обов'язки начальника XI корпусного загону 3-ї авіаційної роти в [[Київ|Києві]], яка розміщувалася на Печерську й базувалася на Сирецькому військовому летовищі.
 
=== Петля Нестерова ===
27 серпня ([[9 вересня]]) [[1913 у авіації|1913]] року о 18 годині 10 хвилин Нестеров на новенькому літаку «Ньюпор»-IV виробництва московського заводу «Дукс», із двигуном потужністю 70 к. с., піднявся над Сирецьким військовим летовищем і на висоті 600 метрів на очах численних глядачів уперше у світі здійснив знамениту «мертву петлю», що згодом стала називатися «петлею Нестерова».
 
Того ж вечора в Петербург відправили офіційну телеграму за підписами десяти свідків — військових льотчиків, лікаря та комісара Всеросійського аероклубу в Києві. З Петербурга кореспондент паризької газети Matin одразу ж телеграфував про подію до Франції. Наступного дня одночасно з російськими газетами Matin подала першу інформацію про «мертву петлю» і попросила київського авіатора докладно написати про свій політ. Нестеров так само телеграфом подав статтю, що 30 серпня була надрукована в газеті Matin. Прочитавши цю публікацію{{citation needed|date=Серпень 2016}}, А. Пеґу через 12 днів повторив політ Нестерова, а потім став виступати з ним перед публікою мало не щодня.
 
=== Поховання ===
Труну з тілом Петра Нестерова привезли до Києва. Попрощатися з героєм прийшли десятки тисяч киян. Його відспівали у Микільському військовому соборі на [[Печерськ]]у і, з відданням належної військової шани, [[1914 у авіації|31 серпня]] [[1914]] року поховали під дерев'яним хрестом на Аскольдовій могилі, поруч з п'ятьма іншими пілотами.
 
Загибель Петра Нестерова справила сильне враження на всю країну. Посмертно Нестеров був нагороджений Військовим орденом св. Георгія IV ступеня, йому надали чин капітана. Родині призначили найвищу на той час пенсію — 1890 рублів на рік. Невдовзі друг дитинства Нестерова Володимир Докучаєв одружився з Діною; вони прожили разом двадцять років, виростили обох дітей Нестерова — Маргариту та Петра.