Туреччина: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 165:
Останній [[Перепис населення|перепис]] населення Туреччини, в якому ставилося питання щодо мови, відбувся [[1965]] року. Хоча нерідко вважають, що дані про мови етнічних меншин у країні (''згідно з тим переписом'') помітно занижені, але він єдиний який дає хоч мінімальне число етнічних мовців, а з іншого боку — досить правильно відмічає мовний розподіл по провінціях країни. Для турецького суспільства, загалом, характерне слабке знання [[іноземні мови|іноземних мов]]. За даними на 2006 рік 17% жителів країни могли використовувати [[англійська мова|англійську мову]] (''на різних ступенях її володіння''), 4% — [[німецька мова|німецьку мову]], 1% — [[французька мова|французьку]] і 1% — розмовляють частково [[російська мова|російською]].
Так склалось історично, що територія теперішньої Туреччини була колискою для багатьох знаних, а нині вимерлих мов, які таки дещицею поповнили турецьку мову. До них належать: [[хеттська мова]] — найдавніша серед [[індоєвропейські мови|індоєвропейських]], підтвердженням якої є давні письмові свідчення (близько 1600 до н. е. аж до 1100 до н. е., коли існувала [[Хеттська імперія]]); іншими були [[анатолійські мови]] — [[лувійська мова]], а потім [[лікійська мова]], [[лідійська мова]] і [[мільян мова]], які вимерли в першому столітті до нашої ери через [[еллінізація|еллінізацію]] Анатолії та експансію еллінської культури, їм частково вдалося перетворитися на різні діалекти еллінської мови, яка згодом стала спільною для всіх жителів Малої Азії. [[Урартська мова]], що належить до [[хуррито-урартська мовна сім'я|хуррито-урартської]] [[мовні сім'ї|мовної сім'ї]] існувала в Східній Анатолії навколо [[
=== Релігії ===
| |||