Лазарєв Михайло Петрович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shmurak (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
Рядок 51:
Російські моряки спростували висновки [[Джеймс Кук|Д. Кука]] про [[земля Сандвича|землю Сандвича]] як суцільний материк і назвали весь архіпелаг [[Південні Сандвічеві острови|Південними Сандвичевими островами]]. Крім того, вони довели, що відкрита [[1819]] р. Смітом [[Південна Шотландія]] не є суцільним материком, а групою островів. Крім Антарктиди учасники експедиції відкрили 29 нових островів, встановили їхні координати, описали клімат Антарктиди, пояснили походження водоростей у [[Саргасове море|Саргасовому морі]], зробили правильне припущення про походження коралових островів. Велике наукове значення мали звітна карта експедиції, на якій було подано положення усіх пунктів і вперше відкритих земель та спостереження над океанографічними й атмосферними явищами.
==
[[Файл:Mikhail_Petrovich_Lazarev_ship.jpg|200px|right]]
[[1822]] р. Михайло Петрович як командир [[фрегат]]а «[[Крейсер (фрегат)|Крейсер]]» вийшов у третє навколосвітнє плавання — на [[острів Сіхту]], до берегів російських володінь у [[Північна Америка|Північній Америці]]. У лютому [[1826]] р. М. Лазарєв став командиром корабля «[[«Азов» (корабель)|Азов]]», найкращого на той час корабля [[Російська імперія|Російської імперії]]. [[8 серпня]] [[1827]] р. він узяв участь у [[Наваринська битва|Наваринській битві]] на боці [[Перша Грецька Республіка|Грецької республіки]], в якій [[Османська імперія|османський]] флот було цілком розгромлено. За подвиг «Азова» в [[Наваринська битва|Наваринській битві]] М. Лазарєву було надано звання контр-адмірала.
Рядок 58:
У лютому [[1832]] року М. Лазарєва призначили начальником [[штаб]]у [[Чорноморський флот Російської імперії|Чорноморського флоту]] і відтоді його подальше життя та діяльність незмінно були пов'язані з [[Кримський півострів|Кримом]], [[Кавказ]]ом, [[Чорне море|Чорним морем]]. За складних умов крейсерської служби зростала майстерність моряків Чорноморського флоту, набувався досвід боротьби з контрабандистами та морською стихією. Все це виявилося під час походу ескадри Чорноморського флоту до берегів [[Константинополь|Константинополя]] для його захисту від навали [[Єгипет|єгипетських]] військ. Помітну роль відіграв М. Лазарєв і під час підписання [[Ункер-Іскелесійський договір|Ункер-Іскелесійського договору]] між [[Російська імперія|Російською імперією]] й [[Османська імперія|Османською імперією]]. Йому довелося не тільки командувати Чорноморським флотом за часів украй напружених політичних обставин, а й безпосередньо брати участь майже в усіх дипломатичних переговорах.
У квітні [[1833]] року М. Лазарєва призначили [[віце-адмірал]]ом, а в грудні того самого року затвердили головним командиром Чорноморського флоту й усіх портів на [[Чорне море|Чорному морі]] та [[Миколаївське і Севастопольське військове губернаторство|військовим губернатором міст Миколаєва і Севастополя]]. Відтоді розгорнулася його діяльність у поліпшенні корабельного складу й озброєння кораблів, організації та будівництві баз на Чорному морі, укріпленні й благоустрої [[Севастополь|Севастополя]] як головної [[військово-морська база|військово-морської бази]]. Здійснювалося будівництво доків, майстерень, берегових укріплень, [[Севастополь]]ського адміралтейства та його батарей, складів, казарм і бібліотеки. М. Лазарєв також розробив план перебудови Миколаївського адміралтейства, де було збудовано нові [[елінг]]и, ливарний та [[канат]]ний заводи, артилерійська, шлюпкова й щоглова майстерні, казарма в селі Спаському під [[Миколаїв|Миколаєвом]] — новий будинок адміралтейства. Зусиллями М. Лазарєва, Чорноморський флот було створено майже заново. В [[Миколаїв|Миколаєві]], [[Севастополь|Севастополі]], [[Херсон]]і було побудовано 17 [[лінійний корабель|лінійних кораблів]], 9 [[фрегат]]ів, 6 парових фрегатів, 7 [[корвет]]ів, 11 [[бриг]]ів, 11 [[шхуна|шхун]], 8 [[тендер (вітрильник)|тендерів]], 2 [[яхта|яхти]], 28 [[пароплав]]ів, 33 транспорти, 6 лоцманських суден, 25 [[канонерський човен|канонерських човнів]]. Ці кораблі були стійкі, верткі, швидкохідні з потужним озброєнням, що стало в пригоді під час [[Кримська війна|Кримської війни 1853–1856 років]], коли чорноморські моряки перемогли османів у [[Синопська битва|Синопській битві]] і в одинадцятимісячній [[Оборона Севастополя (1854—1855)|обороні Севастополя]].
== Життя адміралом ==
[[Файл:Погруддя_адмірала_Лазарева_перед_Музеєм_історії_суднобудування_та_флоту_Миколаїв.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Погруддя перед [[Миколаївський музей суднобудування і флоту|Музеєм історії суднобудування та флоту]]. [[Миколаїв]]]]
[[1848]] р. М. Лазарєв став адміралом. Великий патріот руської землі, який пишався її героїчним минулим, він виховував у моряків Чорноморського флоту почуття патріотизму й вірності військовому обов'язку, вимагав від офіцерів поваги до матросів. Вміння вивчати людей, вирізняти найздібніших, допомагати їм у вдосконаленні своїх знань давало М. Лазарєву можливість згуртовувати навколо себе найкращих флотських офіцерів, ставити їх на керівні посади. Він допоміг розвинутися на повну силу талантам Нахімова, Корнилова, Бутакова, Путятина, Істоміна, Завалишина та ін. Він не мирився з рутиною та відсталістю, вважав, що підвищення боєздатності флоту неодмінно пов'язане з піднесенням загального культурного рівня та військово-морської освіти офіцерів. За його командування, вперше на кожному кораблі було створено бібліотеки для офіцерів і моряків.
Михайло Петрович Лазарєв помер [[11 квітня]] [[1851]] р. На Землі його ім'ям названо бухту і порт в [[Японське море|Японському морі]], острів в [[Аральське море|Аральському морі]], шельфовий льодовик, полярну станцію та гори в [[Антарктида|Антарктиді]], острів у морі [[море Дейвіса|Дейвіса]], атол у групі островів Росіян ([[Тихий океан]]), миси в Амурському лимані та на півночі о. Унімак.
| |||