Гальба: відмінності між версіями

У Римі на нього чекали з нетерпінням. Одним із перших його розпоряджень було розшукати та повернути всі цінні речі, які Нерон подарував своїм улюбленцям. Оскільки ці речі вже встигли не раз змінити власників, розраховуватися за шалені витрати минулого принцепса довелося людям цілком стороннім та ні в чому не винним. Пішли чутки про його суворість, жорстокість та скупітсь; своїми діями Гальба підтвердив та примножив ці чутки. Пошукам не було кінця, і вони охоплювали все більше коло осіб, тому про Гальбу усюди почали говорити з презирством. До того ж незабаром виявилося, що він сліпо довіряє своїм радникам — друзям та [[Вільновідпущеник|вільновідпущеникам]] — і все робить по їх вказівці. А ті, всі як один, виявилися людьми жадібними та жорстокими.

 

 

Найбільше нарікали війська у Верхній Германії. Під час січневих календ 69 р. вони відкрито повстали та проголосили імператором префекта Нижньої Германії [[Вітеллій|Вітеллія]]. Коли Гальба дізнався про переворот, він оголосив своїм прихильникам, що не можна більше баритися із призначенням наступника. Гальба знав, що деякі з його друзів підтримували Долабеллу, а всі інші — [[Отон|Марка Отона]]. Але сам він не схвалював ні того, ні іншого. Гальба послав за Пізоном, молодим чоловіком, від природи обдарованим усіма моральними чеснотами, але особливо славетним чистотою та суворістю життя, і усиновив його. Більш за всіх ця новина вразила Отона. Побачивши крах усіх своїх надій, він з палкого прихильника Гальби став його найзапеклішим ворогом. Проте, обдумавши свій стан, він вирішив, що діючи швидко і рішуче, він може ще й навіть зараз досягти своєї мети. У той самий день від розпочав переговори з преторіанцями і за чотири дні встиг підготувати заколот проти Гальби.