Вікіпедія

Італія: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 161:
 
Історія Італії починається близько 500 р. до Р. Х., коли були закладені основи Римської Держави. У 1861 р. король Сардинії Віктор Емануїл ІІ проголосив державотворення. До 1870 р. Італія знаходилася вже практично в сучасних кордонах, а в липні 1871 р. Рим став столицею Об'єднаної Італії. У червні 1946 р. Італія була проголошена Республікою.
 
== Державний устрій ==▼
[[Файл:Sergio Mattarella and Giuseppe Conte 2.jpg|міні|Президент Італії [[Серджо Матарелла]] та [[Прем'єр-міністр Італії]] [[Джузеппе Конте]]]]
Згідно з республіканською [[Конституція Італії|Конституцією]], що була урочисто прийнята [[27 грудня]] [[1947]] і набула чинності [[1 січня]] [[1948]], Італія є «демократична [[Республіка]], що заснована на праці.
 
Вища влада належить народу, який втілює її у формах і межах, визначених Конституцією».
 
=== Уряд ===
Виборний двопалатний [[Парламент Італії|Парламент]] складається з [[Палата депутатів Італії|Палати Депутатів]] (630 членів) і [[Сенат Італії|Сенату Республіки]] (315 членів). Законодавча функція належить обом Палатам. Крім того, вони контролюють політику і діяльність виконавчої влади.
 
Парламент на спільному засіданні обирає [[Президент Італії|Президента Республіки]] терміном на 7 років.
 
Обов'язком Президента Республіки є призначення [[Голова Ради Міністрів Італії|Голови Ради Міністрів]] (Прем'єр-Міністра), а також членів [[Уряд Італії|Кабінету Міністрів]].
 
== Адміністративний поділ ==
{{main|Адміністративний поділ Італії}}
Рядок 381 ⟶ 395:
На території Італії проживають [[італійці]], [[німці]] (в області [[Трентіно-Альто-Адідже]] мешкає німецька община), [[французи]] (в області [[Валле-д'Аоста|Валле-д'Аоста]]), [[словенці]] (в області [[Фріулі-Венеція-Джулія]]).
 
В багатьох італійців не можна знайти спільних фізичних особливостей. Це можна пояснити великим впливом людей різних національностей в минулому. [[Етруски]] в [[Тоскана|Тоскані]], [[умбрійці]] та [[греки]] на півдні переважали кількістю римлян, які потім «латинізували» всю країну і зберегли єдність до V ст. [[Євреї]] прибули в Італію в часи [[Римська Республіка|Римської Республіки]] та залишилися досі. Після зруйнування [[Західна Римська Імперія|Західної Римської Імперії]], Італія зазнавала чисельних вторгнень і колонізації, що неминуче впливало на етнічний склад. В той час як германські племена перетинали [[Альпи]] і оселялися на півночі, середземноморські народи, що прибували з моря, колонізували південь. [[Візантійська імперія|Візантійці]] переважали на сході п'ять століть, збігаючись в часі з домінуванням [[Лангобарди|ломбардів]] (германське плем'я) в [[Беневенто (провінція)|Беневенто]] та інших частинах материку. В IX ст. [[сарацини]], які залишалися тут до норманського вторгнення на почату XI ст. вдерлися на [[Сицилія|Сицилію]]. За норманами острів почали заселяти арагонці в 1282 р. В 1720 р. [[Сицилія]] потрапила під правління [[Австрійська імперія|Австрії]].
 
Цей змішаний етнічний спадок частково пояснює чому сицилійці світлоокі та світловолосі в оточенні темнооких і темноволосих народів. За винятком сарацинського панування, [[Королівство Неаполь]], що займало нижчу частину півострова, має схожу ситуацію, тоді як північна частина Італії, відокремлена від сходу [[Папська Держава|Папською Державою]], піддавалась набагато більшому впливові австрійців. Етнічне змішування в Італії продовжується дотепер. Після 1970 р. до Італії почали з'їжджатися багато іммігрантів із країн, що розвиваються. Переважно жіноча міграція з [[Філіппіни|Філіппін]] та інших азійських країн порівнюється з чоловічим припливом із північної [[Африка|Африки]]. Імміграція інших африканців та латиноамериканців також дуже значна, так само як і імміграція з деяких країн східної [[Європа|Європи]]. Взагалі, більше одного мільйона іноземців проживає на італійській території.
Рядок 390 ⟶ 404:
=== Мова ===
Офіційною мовою країни є [[італійська мова|італійська]].
[[Англійська мова|Англійську]] і [[Французька мова|французьку]] розуміють майже скрізь у готелях, ресторанах, у туристичних бюро. Німецьку — у першу чергу в курортних зонах на півночі.
Літературна [[італійська мова]] існує тільки з часів [[Рісорджименто|об'єднання Італії]] в 1860 р. Італійці повільно приймали літературну мову, говорячи переважно регіональними діалектами. Остаточне прийняття італійської мови завдячує в основному приходу телебачення, що з'явилося майже в кожному домі. Еміграція XIX–XX століть також зіграла вагому роль поширенню літературної мови: багато місцевих діалектів не мали письмової форми, зобов'язуючи італійців вчити [[італійська мова|італійську мову]], аби мати можливість писати своїм родичам.
 
Досить значні мовні меншини розмовляють [[Фріуланська мова|фріуланською]], [[Ладинська мова|ладинською]], [[Сардинська мова|сардською]] та [[Німецька мова|німецькою]] мовами. Крім того, є компактні осередки поширення таких мов, як [[Франко-провансальська мова|франко-провансальська]], [[Грецька мова|грецька]], [[Албанська мова|албанська]] й [[Каталонська мова|каталанська]].
Рядок 404 ⟶ 418:
* 2011 — 60720 тис.
 
Незважаючи на різноманіття історичних доль населення складових частин Італії, воно етнічно однорідне. У прикордонних районах живуть невеликі групи сусідніх народів. Найбільша — австрійсько-німецька група (близько 300 тис. чоловік) у Південному Тіролі (область [[Трентіно-Альто-Адідже]])
[[Файл:COB data Italy it.PNG|міні|Італія є домівкою для тисяч імігрантів з усього світу]]
Італійська мова, першоосновою якої була стародавня [[латина]], належить до [[Романські мови|романської групи]] [[Індоєвропейські мови|індоєвропейської мовної сім'ї]]. Віросповідання більшості жителів — [[Католицька церква|католицизм]].
 
Демографічні показники населення Італії зараз є однотипними з показниками інших індустріально розвинених країн. Але зближення їх відбулося недавно. Швидкий ріст населення, безземелля і безробіття наприкінці XIX ст. перетворили Італію на країну постійної еміграції. За 1860–1970 рр. за кордон перемістилося 9 млн чоловік, найбільше до [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Аргентина|Аргентини]] і [[Бразилія|Бразилії]]. Еміграція має місце і нині.
 
Серед внутрішніх міграцій найбільшими є переміщення населення з аграрного Півдня до промислової Півночі і з сільської місцевості взагалі — в міста.
[[Файл:Map of population density in Italy (2011 census) alt colours.jpg|міні|Густота населення за даними перепису 2011 року]]
 
==== [[Густота населення ]]====
 
Населення Італії дуже нерівномірно розподілене по країні, середня щільність його — 189 чоловік на 1 км². Найбільш густонаселені області Італії — рівнини Кампанії, Ломбардії і Лігурії, де на один  км² припадає понад 300 жителів. Це пояснюється сприятливими умовами для розвитку тут інтенсивного землеробства, різноманітної промисловості, портової діяльності і туризму. Особливою скупченістю населення відрізняється провінція Неаполь в Кампанії, де на 1 км² сконцентровано 2531 людина. Гірські ж райони населені набагато рідше. Тут щільність населення падає до 35 чоловікосіб на 1 км² у посушливих і економічно слаборозвинених областях Сардинії і Базилікате щільність населення — 60 чоловікосіб на 1 км². Містами-мільйонерами є [[Рим]], [[Мілан]], [[Неаполь]] і [[Турин]]. Міста, як правило, давні, багато з них існують більше двох тисячоліть.
[[Файл:Milano skyline.jpg|міні|[[Мілан]]]]
 
Рядок 487 ⟶ 501:
| align="right" |{{Nts|259941}}
|}
[[Файл:Saint Peter's Basilica facade, Rome, Italy.jpg|міні|[[Собор Святого Петра|Базиліка святого Петра]], Рим]]
Дані [[ISTAT]] наведено на [[31 серпня]] [[2014]] року<ref>[http://www.demo.istat.it/bilmens2014gen/index.htmll ISTAT]</ref>. Вони засновані на перепису населення 2011 року і виправлені за офіційними демографічними даними ({{lang-it|bilancio demografico}}).
 
=== Релігія ===▼
Більшість віруючих належать до християнської церкви, в Італії переважає католицька релігія на чолі з [[Папа Римський|Папою]]: її центр&nbsp;— [[Ватикан|Ватиканська держава]] в Римі.. В 1984&nbsp;р. був прийнятий [[конкордат]], який скасовував примусове релігійне навчання в школах та зменшив фінансовий внесок держави до церкви. Близько 225 000 чол. вважають себе [[Протестантизм|протестантами]], в тому числі [[лютерани]], [[Методизм|методисти]] та [[Баптизм|баптисти]]. Вони всі є членами [[Об'єднання Євангельських Церков у Італії]] (Federazione delle Chiese Evangeliche in Italia).
 
Кількість [[Євреї|євреїв]] різко зменшилася в період [[Друга світова війна|Другої світової війни]] через нацистське переслідування. В 1987&nbsp;р. єврейська громада одержала спеціальні права, які дозволяли не працювати в священний день відпочинку та святкувати всі свої свята.
 
== Економіка ==
Рядок 525 ⟶ 545:
Специфікою транспортної системи Італії є такі її риси:
 
1.* Найщільніша мережа транспортної інфраструктури на Півночі.
2.* Італія є морською країною, але порти півострівної частини, за винятком Неаполя, невеликі, бо не мають значних хінтерландів. Будівництво нових спеціалізованих портів не змінює становища.▼
 
3.* Залізниці й автостради півострова за своїми напрямками і густотою фактично повторили мережу стародавніх римських доріг, включаючи і славнозвісну Аппієву дорогу між Римом, Неаполем і Бриндізі.▼
▲2. Італія є морською країною, але порти півострівної частини, за винятком Неаполя, невеликі, бо не мають значних хінтерландів. Будівництво нових спеціалізованих портів не змінює становища.
 
▲3. Залізниці й автостради півострова за своїми напрямками і густотою фактично повторили мережу стародавніх римських доріг, включаючи і славнозвісну Аппієву дорогу між Римом, Неаполем і Бриндізі.
 
Для сполучень з рештою Європи важливе значення мають узбережжя Рив'єри, тунелі під Монбланом та перевалом Фрежюсом, перевали і тунелі Сен-Бернар, Сімплон, Сен-Ґотард і Бреннер. Найдовшим є Сімплонський залізничний тунель&nbsp;— 19,8&nbsp;км. Поромні переправи з'єднують півострів з островами Сицилія і Сардинія та з Грецією. Існує проект будівництва моста або тунелю через Мессінську протоку.
Рядок 539 ⟶ 557:
 
Італія має першокласну туристичну інфраструктуру і стабільну клієнтуру&nbsp;— жителів Північно-Західної Європи. Порівняно з Францією [[іноземний туризм]] в Італії є молодшим (за віком туристів), дешевим (за середніми їхніми витратами). Величезний наплив туристів має і негативні наслідки. Багато пляжів забруднено, виникла загроза збереженню творів мистецтва.
 
▲== Державний устрій ==
 
Згідно з республіканською Конституцією, що була урочисто прийнята [[27 грудня]] [[1947]] і набула чинності [[1 січня]] [[1948]], Італія є «демократична Республіка, що заснована на праці. Вища влада належить народу, який втілює її у формах і межах, визначених Конституцією». Виборний двопалатний Парламент складається з Палати Депутатів (630 членів) і Сенату Республіки (315 членів). Законодавча функція належить обом Палатам. Крім того, вони контролюють політику і діяльність виконавчої влади. Парламент на спільному засіданні обирає Президента Республіки терміном на 7 років. Обов'язком Президента Республіки є призначення [[Голова Ради Міністрів Італії|Голови Ради Міністрів]] (Прем'єр-Міністра), а також членів Кабінету Міністрів.
 
== Культура ==
Рядок 602 ⟶ 616:
=== Кухня ===
{{main|Італійська кухня}}
 
▲== Релігія ==
[[Християнство]]. Більшість віруючих належать до католицької церкви. В 1984&nbsp;р. був прийнятий конкордат, який скасовував примусове релігійне навчання в школах та зменшив фінансовий внесок держави до церкви. Близько 225 000 чол. вважають себе протестантами, в тому числі [[лютерани]], методисти та баптисти. Вони всі є членами [[Об'єднання Євангельських Церков у Італії|Об'єднання Євангельських Церков у Італії]] (Federazione delle Chiese Evangeliche in Italia). Кількість євреїв різко зменшилася в період [[Друга світова війна|Другої світової війни]] через нацистське переслідування. В 1987&nbsp;р. єврейська громада одержала спеціальні права, які дозволяли не працювати в священний день відпочинку та святкувати всі свої свята.
 
=== Державна релігія ===
В Італії переважає католицька релігія на чолі з Папою: її центр&nbsp;— Ватиканська держава в Римі.
 
== Спорт ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Італія