Спас (свято): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Приказки: оформлення, вікіфікация
Lionfm (обговорення | внесок)
Додав зображення
Рядок 14:
|дата = {{СС|19|серпня||6}}
|святкування =
|традиції = святять першоплоди: груші, яблука, сливи та інші фрукти й овочі, хліб а також мед; і освячення винограду, в місцях де він не росте
|пов'язаний =
|вебсайт =
Рядок 60:
 
== Традиції святкування в Україні ==
[[File:Vinnytsya region Spas.jpg|thumb|220px|Cпас, Вінниччина, марка України, 2002]]
[[Файл:Малороссийские типы В-садку.jpg|thumb|220px|В садку. Листівка Російської імперії із так званої серії «Малоросійські (тобто українські) види». Фото 1890-х років. Автор: Йосип Целестіанович Хмелевський]]
[[Файл:Honey comb.jpg|220px|thumb|Бджолині щільники]]
[[Файл:Spas.jpg|thumb|220px|Обжинковий вінок]]
До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і [[Преображення_Господнє|Преображення Господнє]], або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня<ref name="Скуратівський">Василь Скуратівський</ref>.
Рядок 74 ⟶ 76:
=== Пасіка і медовий звичай ===
{{see also|День пасічника}}
 
Годилося напередодні Спаса, дати порційки [[Мед|меду]] сусідам, приятелям, вдовам, сиротам та немічним людям.
Відтак зі Спасом тісно пов'язані пасічницькі турботи<ref name="Скуратівський"/>.
За два-три дні до Спаса господар наводив лад у [[Пасіка|пасіці]]: оглядав усі вулики й "на руку" зважував кожний вулик (колоду, дуплянку). Дуже важкі позначав окремо, щоб "видушити мед", середньої ваги й зовсім легкі — позначав окремо. Середньої ваги вулики залишить -"пустить у зиму", а з легких, тобто з тих, що до Спаса не встигли собі наносити меду, зробити запас мухою на зиму, — "пересипить" бджолу до середніх — з'єднає, посилить на зимівлю, а порожні щільники з цих вуликів перетопить на віск.
Отож, за 2-3 дні до Спаса, пасічник вставав раненько і помолившись Богу доводив до ладу вулики, вирізував гострим ножем щільник за щільником. Гарні щільники, білі, цілком залиті медом й засклеплені, — господар відкладав для церкви, посвячення та дарунків для близьких, приятелів, вдовиць, сиріт та інших, а більшість щільників скидав у липову діжку. Коли діжка наповнювалась — товк макогоном. Мед важчий від воску, стікав на дно, а мята вощина — підіймались догори. Потім мед проціджувався через сито, а з вощини госодар виварював віск<ref name="Килимник">Степан Килимник</ref>.
Перед тим як приготувати щільники для посвят, ґазда читав молитву перед іконами Зосима та Саватія — покровителями бджільництва, що часто знаходились на пасіці. Найкращі щільники відбирав для церкви, а решту складав у кадубок або ж стоплював, ретельно перем'явши дерев'яним макогоном вощину. Віск, що спливав наверх, йшов на виготовлення свічок, а барниця — залишки стопленого меду — на обрядовий напій конун<ref name="Скуратівський"/>.
 
Увечері напередодні Спаса господар і господиня бралися за найвідповідальнішу роботу — свічникарство. За звичаєм, господареві годилося сукати страсні свічки, громничі, Великодневі, свят-вечірні, хрещенсвятські, покійницькі, церковні, сирітські, вдовині та для роздачі бідним. А родильні, що використовувалися при пологах, весільні, хрестильні, бабські та дідівські уже робила дружина.