Сірожупанники: відмінності між версіями

 

З квітня 1919 на протипольському фронті (ним командував генерал [[Олександр Осецький]]) розвинулася в [[Армійський корпус|корпус]] у складі двох дивізій (командир генерал [[Ілля Мартинюк]]). У середині травня розбита поляками, попала в більшості до них у полон. Рештки сірожупанників пробилися в околиці Ланівців, утворивши нову ''4 Сіру Стрілецьку дивізію'' (до 700 багнетів, командир полковник [[Ганжа Петро Андрійович|П. Ганжа]]) у складі Волинської групи; її залишки (''4 Сіра бригада'') воювали до листопада 1920 (у складі [[2-а Волинська стрілецька дивізія Армії УНР|2 Волинської дивізії]]).

 

== Військовики ==

* [[Дубрівний Павло Омелянович]] — старшина, скарбник дивізії

* [[Запорожець Петро]] — хорунжий 1-го Сірого полку

* [[Кисіль Володимир]] — командир куреня 3-го Сірожупанного полку

* [[Коваль Ілько]] — командир 4-го Сірожупанного рекрутського полку