Коростень: відмінності між версіями

Відомо, що у [[945]] році місто було серед земель слов'янських племен, підпорядкованих київському князю [[Ігор Рюрикович|Ігору]], незалежність яких віднята в них [[Олег]]ом, дядьком-регентом Ігоря, у битві [[914]] року, коли Ігор придушив повстання древлян. Ігор збирав щорічну данину і після того, як Ігор вдруге повернувся до Іскоростеня вимагати данину, князь [[Мал]] (Ніскиня) підняв місто проти київського князя. Військо[[Дружина (дружинувійсько)|Дружину]] Ігоря розбили, а самого вбили. Поховали древляни Ігоря з усіма почестями, по княжому звичаю, на його могилі насипали високий курган. СелоПервісно могила знаходилася в селі [[Немирівка (Коростенський район),|Немирівка]]; через деякий час, тіло Ігоря переховали в селі Могильне (нині село [[Поліське (Коростенський район)|Поліське]]), де знаходиться досі «Могила князя Ігоря»{{джерело?}}.

Після [[Любецький_з'їзд_1097|розділу]] [[Русь|Русі]] у [[1097]] році '''Іскоростень''' залишався під юрисдикцією київських князів. З [[1243]] року тут хазяйнували монголо-татари. Після перемог над Тевтонським Орденом у [[1348]] і [[1370]] рр. і потіснивши татар, великий князь литовський [[Ольгерд|Ольгерд Гедимінович]] приєднав ці землі до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовского]]. Пізніше подарував їх одному з своїх лицарів Тереху з [[Брянськ]]а за вірну службу. З [[1385]] р., після утворення [[Кревська Унія|Кревської Унії]], ця територія потрапила під вплив Польщі. В [[1586]] р. багатий польський магнат Прокоп Мржевіцький, оженившись із однією зі спадкоємниць Тереха, став власником Іскоростеня. Йому вдалося добитись від польського короля присвоєння цій маленькій фортеці статусу міста. [[22 травня]] [[1589]] р. король [[Сигізмунд III Ваза]] дарував місту Іскоростеню [[Магдебурзьке право]]