Рудницький Степан Львович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація
Shmurak (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 72:
Його уявлення щодо функцій географічного знання в системі українознавства мали перспективний та концептуальний характер: роль і функції географії необхідно витлумачувати у річищі культурологічного і народознавчого аспектів; вона є одним з найпошанованіших складників людського знання і культури в цілому, зокрема має слугувати важливим дійовим чинником формування самої духовності українського народу; [[географія]] є природничою наукою, але, включаючи в себе антропогеографічну гілку досліджень, вона опиняється безпосередньо на межі з гуманітарним знанням широкого змісту. Такий підхід значно розширює систему українознавчих досліджень, поєднує соціогуманітарну і природничу методологію. Славнозвісний німецький географ [[Альбрехт Пенк]], у якого С. Л. Рудницький навчався у Віденському університеті, доклав багато зусиль, щоб полегшити долю заарештованого учня, якого він підтримував упродовж усього життя. А. Пенк згадував у листі від [[3 листопада]] [[1933]] р.: «''Я пишаюся тим, що підготував справжніх працьовитих учнів, серед яких хотів би назвати Степана Рудницького, про якого я, на жаль, останнім часом нічого не чую''». А. Пенк писав у [[Ленінград]] з проханням створити можливість С. Л. Рудницькому для наукової праці. Але відповідь з Ленінграда на клопотання А. Пенка так і не надійшла.
 
В 1904  р. у науково-популярному додатку №12№ 12 львівського часопису «Учитель» виходить стаття С.  Рудницького «Дещо про Антарктиду». Це була одна з перших в україномовному друці наукових публікацій на тему тоді ще маловивченого материка.
 
Рудницький створив велику школу українських географів, до якої належали В. Баб'як, В. Буцура, [[Геринович Володимир Олександрович|В. Геринович]], [[Дольницький Мирон|М. Дольницький]], [[Іваничук Михайло Миколайович|М.Іваничук]] та інші.
 
== Вшанування вченого ==
Вченому 19.04.2007  р. відкрито меморіальну дошку у [[Тернопіль|Тернополі]] на будинку №2№ 2 на бульварі Тараса Шевченка.
 
За результатами засідання Національної ради з географічних назв від 16.10.2003 &nbsp;р. щодо найменування географічних об’єктівоб'єктів Антарктики було прийнято рішення про присвоєння ім’яім'я Рудницького острову з архіпелагу Фордж в районі Аргентинських островів ( Морська Антарктика, 65° 14.008' S, 64° 16.795' W)<ref>{{Cite web|url=http://h.ua/story/403190/|title=Українська Антарктида. Частина 4, Відкриття та вивчення Української Антарктики|last=Парнікоза|first=Іван|date=06.02.2017|website=http://h.ua/|publisher=http://h.ua/|language=українська|accessdate=25.03.17}}</ref>.
 
В 2017 &nbsp;р. одному з нових видів [[Тихоходи|тихоходів]] (Tardigrada) з Морської Антарктики надано наукову назву на честь Степана Рудницького -&nbsp;— Diphascon rudnickii sp. nov.<ref>{{Cite web|url=https://link.springer.com/article/10.1007/s00300-017-2190-4|title=Tardigrades from Larus dominicanus Lichtenstein, 1823 nests on the Argentine Islands (maritime Antarctic)|last=Łukasz Kaczmarek, Ivan Parnikoza,• Magdalena Gawlak,• Jan Esefeld,•Hans-Ulrich Peter, Iryna Kozeretska,• Milena Roszkowska|first=|date=29.09.2017|website=https://link.springer.com|publisher=https://link.springer.com|language=англійська|accessdate=29.09.2017}}</ref>
 
== Головні праці ==
Рядок 114:
* ''Ставничий Т.'' [http://zbruc.eu/node/24972 Ґеоґрафія України] (рецензія на: С.&nbsp;Рудницький, доцент Львівського унїверситету. Коротка ґеоґрафія України.&nbsp;— Ч.&nbsp;ІІ, з 48 малюнками.&nbsp;— Львів, 1914.&nbsp;— Накл. Укр. Пед. Тов.&nbsp;— 221&nbsp;с.) // Дїло.&nbsp;— 1914.&nbsp;— 23—24 липня.
* ''[[Шаблій Олег Іванович|Шаблій О.]], Щербак Л.'' Рудницький Степан Львович / {{ТЕС|3|207—208}}
 
* ''Шаров І. Ф.'' [http://historybooks.com.ua/prosmotr_podrobnuy.php?id=240 Вчені України: 100 видатних імен].&nbsp;— К. : АртЕк, 2006.&nbsp;— ISBN 966-505-054-0.
== Література ==
* ''А. Блануца''. Рудницький Степан // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. &nbsp;— К.:Парламентське видавництво, 2011. &nbsp;— с.644 ISBN 978-966-611-818-2
 
== Посилання ==